Постанова 4876 № 904/2344/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2344/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., секретар судового засідання: Вітко Г.С., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2020 (суддя Панна С.П.) у справі №904/2344/20 за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м.Київ до відповідача-1 ОСОБА_1 , м.Дніпро відповідача - 2: ОСОБА_2 , м.Дніпро про стягнення заборгованості в розмірі 181013,41 доларів США, що еквівалентно 4882185 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі. 18.06.2020р. до господарського суду від представника позивача надійшла заява №б/н від 18.06.2020р. про забезпечення позову, в якій останній просив суд: - вжити заходи щодо забезпечення позову АТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; - накласти арешт на все майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) в межах ціни позову 181 013,41 доларів США; - накласти арешт на все майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) в межах ціни позову 181 013,41 доларів США. В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначав, що: розмір заявлених позовних вимог є значним, проте відповідачі не виконують належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, тому є підстави вважати, що відповідачі можуть вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, в результаті чого виконання рішення суду стане значно утрудненим або неможливим; у разі прийняття судом рішення про задоволення заявлених позивачем вимог відбудеться відновлення становища позивача, як кредитора, з повним обсягом прав; відповідачі здійснюють дії з приховування своїх доходів; забезпечення позову є необхідним та дієвим заходом для об`єктивного розгляду справи, можливості попередити та уникнути втрати нерухомого майна, за рахунок якого, в разі задоволення позову, можливе належне виконання рішення суду. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2020 року у справі №904/2344/20 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову - відмовлено. Ухвала мотивована тим, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, достатніх для забезпечення позову.

2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги. Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2020 у справі №904/2344/20 та ухвалити нову постанову, якою заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про вжиття заходів забезпечення - задовольнити, а саме : - накласти арешт на все майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) в межах ціни позову 181 013,41 доларів США. - накласти арешт на все майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) в межах ціни позову 181 013,41 доларів США. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що обраний заявником захід до забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача у разі задоволення позову. Зазначає, що за відсутності обраного позивачем заходу забезпечення позову та відповідно відмови суду першої інстанції у забезпеченні позову неможливо буде забезпечити фактичне виконання рішення в разі задоволення позову. Вважає, що заявлений позивачем захід забезпечення позову спрямований на належне виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову у даній справі перебуває у зв`язку з предметом позовної вимоги, є адекватним та співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач. Скаржник вважає, що господарський суд не надав оцінки обставинам, викладених в заяві про забезпечення позову, та не врахував, що невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, чим буде позбавлено позивача ефективного способу поновлення порушених прав, за захистом якого він звернувся, оскільки існує ймовірність невиконання судового рішення.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідачі не скористалися своїм правом надати відзиви на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2020 (суддя Панна С.П.) у справі №904/2344/20 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.08.2020 року. У судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. 04.08.2020 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2020 року у справі №904/2344/20 слід залишити без змін з наступних підстав.

5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини. Акціонерне товариства "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача - 1: ОСОБА_1 , відповідача - 2: ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дочірнього підприємства "Нексус - Виробничо-комерційна компанія" про стягнення заборгованості в розмірі 181013,41 доларів США, що еквівалентно станом на 28.02.20 р. 4882185 грн. 18.06.2020р. до господарського суду від представника позивача надійшла заява №б/н від 18.06.2020р. про забезпечення позову, в якій просив суд: - вжити заходи щодо забезпечення позову АТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; - накласти арешт на все майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) в межах ціни позову 181 013,41 доларів США; - накласти арешт на все майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) в межах ціни позову 181 013,41 доларів США. В обгрунтування зави АТ "Банк Кредит Дніпро" посилався на наступні обставини. 12 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "КРЕДИТ БАНК ДНІПРО" правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" надалі - Позивач, Банк, АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО") та Дочірнім підприємством "НЕКСУС- Виробничо-комерційна компанія" (надалі -Позичальник, Боржник) укладено Кредитний договір № 120514-КЛВТ (далі -Кредитний договір). Відповідно до п.1.1 Банк, на умовах цього Договору, відкрив Позичальнику відновлювальну траншову грошову кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом кредитування у сумі 900 000 доларів США. В подальшому на виконання вимог договору Банком було надано позичальнику 883 306,92 доларів США. Заборгованість за кредитами має бути погашено в строки, вказані у відповідних Договорах про надання кредиту (траншу), але з остаточним погашенням по 01 травня 2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач 1, Поручитель! ) було укладено Договір поруки №120514 - П від 12 травня 2014 року, відповідно до п. 1.1 якого Поручитель зобов`язався солідарно та у повному обсязі відповідати перед Банком за виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором по сплаті суми кредиту, процентів за користування кредитами, пені, комісії, штрафних санкцій. З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач 2, Поручитель 2) булс укладено Договір поруки №120514 - П/1 від 12 травня 2014 року, відповідно до п. 1.1 якого Поручителі зобов`язався солідарно та у повному обсязі відповідати перед Банком за виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором по сплаті суми кредиту, процентів за користування кредитами пені, комісії, штрафних санкцій. Відповідно до ст. 553, 554 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. З разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (ч. 4 ст. 559 ЦІ України). Відповідно до пункту 6.2 договорів поруки котрі є ідентичними порука припиняється після закінчення строку, встановлено в п. 1.3 Договору. Відповідно до п. 1.3 договорів поруки строк порук становить - 10 років. Тобто, в силу закону порука не припинилася. Підставою звернення із заявою про забезпечення позову позивач вважає наявність значної суми заборгованості за кредитним договором №120514-КЛВТ від 12.05.2014, яка є непогашеною. Заявник акцентував увагу, що відповідач ОСОБА_2 на момент укладення кредитного договору та договору поруки працював на посаді директора ДП "НЕКСУС-Виробничо-Комерційна" та був підписантом Кредитного договору. Відповідач ОСОБА_1 станом на час укладення Кредитного договору був засновником ДП "НЕКСУС-Виробннчо-комерційної компанії" - Міжнародної Комерційної Компанії "НЕКСУС ІНВЕСТМЕНТ ХОЛДІНГС КОРП." та займав посаду Першого директора. Заявник звертав увагу, що 01 серпня 2016 року між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ДП "НЕКСУС-Виробничо-комерційна компанія" в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Меморандум (Угоду про врегулювання заборгованості за кредитом ДП "НЕКСУС-ВКК"). Зазначеним Меморандумом було встановлено, що Сторони визнають та погоджуються, що на дату підписання даного Меморандуму заборгованість за Кредитом та процентами по Кредитному договору (з усіма доповненнями та змінами) становить 532 789,93 дол.США, без врахування нарахованих пені та штрафів за порушення умов Кредитного договору та складається з: - Простроченої заборгованості за кредитом в сумі 342 677,29 дол.США; - Строкової заборгованості за відсотками в сумі 6731,13 дол. США; - Простроченої заборгованості за відсотками в сумі 183 381,51 дол.США. Тобто, відповідачі визнавали суму боргу, однак заборгованість за тілом кредиту є значною та складає 181 013,41 дол.США Тобто, хоча ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є поручителями за Кредитним договором, однак, враховуючи те, що вони займали вищезазначені посади, недобросовісність в їх діях полягає також в невиконанні умов Кредитного Договору. На момент укладення Кредитного договору відповідачами до Банку були надані довідки про доходи. Так, згідно довідки NEXUS INVESTMENT HOLDING CORP. №25Д від 14.03.2014 щомісячний дохід ОСОБА_1 складає 1500 доларів США, а згідно довідки Компанії "CONSULTANT INTERNATIONAL LIMITED" №8 від 14.08.2014 його щомісячний дохід складає 1300 доларів США. Згідно довідки ДП "НЕКСУС-Виробничо-Комерційна Компанія" №5 від 13.08.2014 дохід директора ОСОБА_2 з 01.02.2014 по 31.07.2014 склав 72 992,20 гри, а згідно довідки ТОВ "НВП "Нексус-2Ф" №2 від 13.08.2014 дохід директора ОСОБА_2 з 01.02.2014 по 31.07.2014 склав 48 000 грн. Відповідачі, будучи обізнаними про наявність судового провадження, здійснюють дії з приховання своїх доходів, активів та іншого майна, на яке можливо буде звернутися стягнення в разі задоволення позову. Отже, в результаті відповідних дій зазначених осіб та/або бездіяльності не були виконані умови Кредитного договору, в результаті чого заборгованість за Кредитним договором є значною та непогашена. В подальшому, поручителі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались до суду з позовами про розірвання договорів поруки, які були укладені в забезпечення Кредитного договору №120514-КЛВТ Однак постановами Дніпровського апеляційного суду від 19.06.2019 по справі №200/13477/18 та по справі №200/13486/18 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , були залишені без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2018 залишені без змін. Постанови є чинними. Також, постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2020 по справі №201/696/19, серед іншого, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ "Банк Кредит Дніпро", третя особа: ДП "НЕКСУС-виробничо-комерційна компанія" про визнання договорів поруки припиненими відмовлено. Отже, порука є чинною, а заборгованість є непогашеною. Заявник просив прийняти до уваги, що предметом позовних вимог є стягнення з поручителів заборгованості позичальника за кредитним договором (за тілом кредиту) у загальній сумі 181 013,41 доларів США, яка є значною, і у разі задоволення позовних вимог рішення суду повинно бути виконаним з огляду на положення пункту 1 статті 6 §1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, якою гарантується кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке мас обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". Приймаючи рішення про забезпечення позову заявник просив суд взяти до уваги, що заборгованість відповідачів перед позивачем у добровільному порядку не погашається, вчинюються дії для уникнення відповідальності за договорами поруки, в той час як судом апеляційної інстанції встановлена відсутність підстав для визнання поруки припиненою тощо). Також заявник вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, чим буде позбавлено позивача ефективного способу поновлення порушених прав, за захистом якого він звернувся, оскільки існує ймовірність невиконання судового рішення. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Також заявник АТ "Банк Кредит Дніпро" вважав, що у разі добропорядності відповідачів, обраний захід про накладення арешту на майно відповідачів не створить для них незручностей, а лише забезпечить фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам бвропейського суду зазначеним вище. При цьому вжиття заявлених Банком заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятимуть його виконанню. Тоді як невжиття заявлених Банком заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що, у свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів Банку. Необхідність забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідачів в межах заявленої суми стягнення (ціни позову) зумовлена наступними обставинами: - відповідачі не виконують належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, тому є обгрунтовані підстави вважати, що відповідачі можуть вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, в результаті чого виконання рішення суду стане значно утрудненим або неможливим; - у разі прийняття судом рішення про задоволення заявлених позивачем вимог відбудеться відновлення становища позивача, як кредитора, з повним обсягом прав; значний розмір позовних вимог. Накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідачів, яке буде виявлено в межах виконавчого провадження в межах заявленої суми стягнення, ніяким чином не порушує права власників, оскільки заборона відбувається на папері та в подальшому вноситься у реєстр і такі дії спрямовані лише на реальний захист прав кредитора передбачених Конституцією України. Таким чином, з метою унеможливлення власниками, здійснення дій за яких буде неможливо виконати рішення суду, Банк вважає за доцільне та можливе прости сул в оперативному порядку забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме га нерухоме майно відповідачів, яке буде виявлено в межах виконавчого провадження в межах суми стягнення заборгованості. Як зазначав позивач, станом на сьогодні процедура відчуження нерухомого та рухомого майна дуже скоротилася, здійснити відчуження нерухомого та рухомого майна можливо за декілька годин, що у разі відсутності грошових коштів у боржників призведе до ускладнення або неможливості виконання рішення суду про стягнення заборгованості. АТ "Банк Кредит Дніпро" вважав, що забезпечення позову є дійсно необхідним та дієвим заходом для об`єктивного розгляду справи, можливості попередити та уникнути втрати нерухомого майна, за рахунок якого, в разі задоволення позову, можливе належне виконання Рішення Суду. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний захист в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище. При цьому вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятимуть його виконанню. Тоді як невжиття заявлених Банком заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що, у свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів АТ "Банк Кредит Дніпро".

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. В свою чергу, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Оскільки позивачем до поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, достатніх для вжиття судом заходів для забезпечення позову, колегія суддів вважає правильним висновку суду про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

7. Мотиви відхилення кожного аргументу. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника з огляду на наступне. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення предмету позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Потенційна можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 181 013,41 доларів США, а в заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на все майно відповідачів, яке належить їм на праві власності, в межах цін позову. Керуючись частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, в якій зроблено висновок про те, що відсутній правовий зв`язок між заявленим позивачем заходом забезпечення (накладення арешту на нерухоме майно) і предметом позову (про стягнення коштів), оскільки нерухоме майно не належить до предмета спору, є підставою для відмови у позові. Таки чином колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі відсутній правовий зв`язок між заявленими позивачем заходами забезпечення і предметом позову. Колегія суддів вважає, що звернення відповідачів до суду з позовом про визнання договорів поруки припиненими в межах справи № 201/696/19 не є підтвердженням наявності фактичних обставин, з яким пов`язується застосування певного виду забезпечення. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Таким чином, подання відповідачами позову про визнання договорів поруки припиненими в межах справи № 201/696/19 є способом захисту їхніх цивільних прав та інтересів, та не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення. По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Доводи скаржника про продаж квартири одним із поручителів не був зазначений у заяві і апеляційній скарзі. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не подано жодного доказу на підтвердження наміру відповідачів ухилитися від виконання рішення в разі задоволення позову в даній справі.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду. Права скаржника не порушені.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2020 року у справі №904/2344/20 постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, ухвали - без змін. 10.Судові витрати. Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2020 у справі №904/2344/20 - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2020 у справі №904/2344/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Повний текст складено 10.08.2020 року. Головуючий суддя Л.М. Білецька Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя Т.А. Верхогляд