Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/5871/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6019/20 Справа № 214/5871/19 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 214/5871/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання Євтодій К.С. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач - Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2020 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 березня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, треті особи Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Телець», ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 19 червня 2013 року за №199 «Про затвердження витягів з протоколів засідань правлінь гаражно-будівельних кооперативів «Заводський», «Телець», «Кіровець-2» та протоколу обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «95 квартал». Позовна заява обґрунтована тим, що 10.08.2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради з приводу надання їй копії рішення №199 від 19.06.2013 року «Про затвердження витягів з протоколів засідань правлінь гаражно-будівельних кооперативів «Заводський», «Телець», «Кіровець-2» та протоколу обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «95 квартал», зазначене рішення вона отримала 22.08.2017 року. Пунктом 3 вказаного рішення Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради затвердив витяг з протоколу засідань правління гаражно-будівельного кооперативу «Телець» від 24.04.2013 року №26 в частині внесення змін до списку членів кооперативу: «3.1. виключити зі списку гр. ОСОБА_3 ; 3.2 включити до списку гр. ОСОБА_2 , яка проживає: АДРЕСА_1 ». Позивачка вважає, що вказане рішення є передчасним та безпідставним, оскільки її батько ОСОБА_3 за життя був членом гаражно-будівельного кооперативу «Телець» та мав у блоці №3 гаражі №№ АДРЕСА_2 , 23, однак правовстановлюючі документи на зазначені гаражі оформити не встиг. ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є вона та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку із чим, позивач вважає, що має першочергове право на вступ до членів обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Телець», як спадкоємиця першої черги та відповідно до положень Статуту вказаного кооперативу, через що включення до списку членів кооперативу ОСОБА_2 є передчасним та безпідставним, а також таким, що порушує її права. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд скасувати рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №199 від 19.06.2013 року «Про затвердження витягів з протоколів засідань правлінння гаражно-будівельних кооперативів «Заводський», «Телець», «Кіровець 2» та протоколу обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «95 квартал» в частині затвердження витягу з протоколу засідань правління гаражно-будівельного кооперативу «Телець» від 24.04.2013 року №26 про внесення змін до списку членів кооперативу, а саме: про включення до списку ОСОБА_2 з моменту його прийняття, як таке, що є не обґрунтованим та не відповідає вимогам діючого законодавства України. Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття помилкового рішення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого ОСОБА_3 , який був членом ГБК «Телець» та власником гаражів №22,23 у блоці №3. Згідно довідки Голови правління ГБК «Телець» ОСОБА_3 не мав заборгованості по членським внескам, а тому після смерті останнього відкрилася спадщина у вигляді зазначеного майна, правовстановлюючі документи на яке батько позивачки за життя не встиг оформити. Позивачка зазначає, що, зважаючи на те, що її батько ОСОБА_3 був членом ГБК «Телець» та у нього була відсутня заборгованість перед кооперативом, відповідач не міг затвердити списки третьою особою, яка не є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 . На переконання позивачки, саме на суд покладено обов`язок з витребування від відповідача доказів, які відсутні у позивача, а тому висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог через ненадання доказів, зокрема Статуту ГБК «Телець», є помилковим та порушує права позивачки. У відзивах на апеляційну скаргу, до яких додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник відповідача Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради та третя особа ОСОБА_2 , кожен окремо, зазначають, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Чепурнову О.В., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги ата просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8,9). Згідно довідки Голови правління ОК «ГБК «Телець» від 11.04.2012 року, ОСОБА_3 , на підставі своєї заяви та рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради за №431 від 19.10.2005 року, є членом кооперативу та має у блоці 3 гаражі №22 та № АДРЕСА_3 (а.с.17,18). Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.04.2010 року, посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О.В., ОСОБА_1 після смерті батька успадкувала 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 (а.с.10). Відповідно до листа Голови ГБК «Телець» Гостьянського А.Ю ОСОБА_5 від 10.08.2012 року, ОСОБА_1 повідомлено про можливість розгляду її заяви про вступ до членів кооперативу за умови надання нею відповідного документу про законність її вступу у право спадкування (а.с.19). Рішенням Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №199 від 19.06.2013 року «Про затвердження витягів з протоколів засідань правління гаражно-будівельних кооперативів «Заводський», «Телець», «Кіровець-2» та протоколу обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «95 квартал» затверджено витяги з протоколів засідання правлінь гаражно-будівельних кооперативів, у тому числі затверджено витяг з протоколу засідань правління гаражно-будівельного кооперативу «Телець» від 24.04.2013 року №26 в частині внесення змін до списку членів кооперативу, а саме виключено зі списку членів кооперативу гр. ОСОБА_3 та включено до списку гр. ОСОБА_2 (а.с.11-12,13,14). Зазначене рішення позивачка отримала 22.08.2017 року (а.с.15). Згідно відповіді Голови правління ОК «ГБК «Телець» Гостьянського О.Ю. від 14.07.2017 року, на заяву ОСОБА_1 від 30.06.2017 року, на підставі рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №199 від 19.06.2013 року було затверджено рішення правління Обслуговуючого кооперативу «ГБК «Телець» про включення до списку членів кооперативу ОСОБА_2 , про що ОСОБА_1 свого часу було повідомлено та роз`яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням, остання має право оскаржити його у суді (а.с.16). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, треті особи Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Телець», ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 19 червня 2013 року за №199 «Про затвердження витягів з протоколів засідань правлінь гаражно-будівельних кооперативів «Заводський», «Телець», «Кіровець-2» та протоколу обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «95 квартал», суд виходив з того, що позивачкою ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ОСОБА_3 пайових внесків у повному обсязі, які б могли входити до складу спадщини після смерті останнього, а посилання позивачки на положення Статуту Обслуговуючого кооперативу «ГБК «Телець» щодо виключного права спадкоємців померлого на вступ до кооперативу є голослівним та не підтверджено жодним доказом. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 2 ст. 85 ЦК України особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом. Статтями 6, 7, 10, 12 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами. Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Основним правом члена кооперативу є участь в господарській діяльності кооперативу, в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління. Окремим видом об`єднання осіб на засадах кооперації визначений обслуговуючий кооператив, який утворюється для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Головним принципом кооперації є добровільне об`єднання його членів для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про кооперацію», вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, які стосовно питань своєї компетенції приймають рішення. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, крім іншого - визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. До повноважень правління кооперативу відноситься: здійснення управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечення виконання їх рішень; представлення кооперативу у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами. Правління кооперативу діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Відповідно до статті 8 Закону України «Про кооперацію» правовим документом, що регулює діяльність кооперативу є статут. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, Статут ОК «ГБК «Телець» суду не надано, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості вирішити питання щодо діяльності кооперативу та порядку вступу до кооперативу спадкоємців померлого члена цього Кооперативу. Доводи позивачки ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що саме на суд покладено обов`язок з витребування від відповідача доказів, які відсутні у позивача, а тому висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог через ненадання доказів, зокрема Статуту ГБК «Телець», є помилковим та порушує права позивачки, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на наступне. Так, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Отже, тягар доказування заявлених позовних вимог покладено на позивачку ОСОБА_1 , а не на суд, як помилково вважає остання. При цьому, згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другійта третійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Отже, ОСОБА_1 , звернувшись до суду із позовом повинна була надати докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а у випадку неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом, чого останньою не було зроблено, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції (при поданні апеляційної скарги та в судовому засідання 05.08.2020 року, в якому вона була присутня особисто), у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності заявлених позовних вимог. Крім того, згідно ст. 21 Закону України від 10.07.2003 року № 1087-IV "Про кооперацію" пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується. Відповідно до ч.1 ст.19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. Відповідно до п. 8-а Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1991 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» член ГБК, який повністю вніс пай за гараж, наданий йому в користування, набуває права власності на це майно і в праві розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, вчиняти відносно нього інші угоди, що не є заборонені законом. Відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про кооперацію», членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду. Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди. Зазначені роз`яснення узгоджуються з роз`ясненнями, які викладені в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.06.1991 року № 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів", згідно яких у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (ст. 15 Закону України "Про власність"). Проте, позивачкою суду не надано доказів про те, що саме перейшло у спадщину після смерті ОСОБА_3 пайовий внесок чи гаражі. Зокрема, позивачкою не надано суду довідку ГБК «Телець» про наявність у ОСОБА_3 в цьому кооперативі пайового внеску, коли та в якому розмірі ОСОБА_3 був сплачений пайовий внесок, чи повністю він був сплачений. Позивачкою не надано суду і доказів про належність ОСОБА_3 гаражів на праві власності, про реєстрацію за спадкодавцем права власності на спірні гаражі, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності заявлених позовних вимог. Фактично доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: