Постанова КЦС ВС № 344/13996/15-ц

Постанова Іменем України 07 серпня 2020 року м. Київ справа № 344/13996/15-ц провадження № 61-20994св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних від простроченої суми, майнової та моральної шкоди, завданої злочином за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2019 року у складі судді Шамотайло О. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П.,Ясеновенко Л. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох відсотків річних від простроченої суми, що становить 275 534,86 грн та 45 310,41 грн моральної шкоди, 10 000 грн матеріальної шкоди, завданої злочином. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до вироку Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2008 року у справі № 1-163/2008 частково задоволений цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до засудженого ОСОБА_5 , стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 115 000 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2009 року розмір відшкодування моральної шкоди збільшено до 20 000 грн. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 02 лютого 2015 року замінено у виконавчому провадженні боржника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників: дружину ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_3 . Через невиконання вищевказаного рішення суду відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_5 зобов`язана сплатити ОСОБА_1 шкоду з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми, тобто матеріальну шкоду на суму 275 534,86 грн і моральну шкоду на суму 45 310,41 грн. Крім того, при розгляді кримінальної справи в Івано-Франківському міському суді Величко С. М. надала фіскальний чек про переказ 10 000 грн. на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування збитків, завданих злочином ОСОБА_5 , однак дані кошти насправді були повернуті ОСОБА_2 і отримані нею ж. З даного приводу було зареєстроване кримінальне провадження. 25 січня 2016 року представник позивача уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідачів на користь позивача 10 000 грн матеріальної шкоди завданої злочином, 22 902 грн 3 % річних від простроченої суми за прострочку відшкодування матеріальної шкоди за період з 07 червня 2009 року по 25 січня 2016 року, 3 983 грн - 3 % річних за прострочку відшкодування моральної шкоди за період з 07 червня 2009 року по 25 січня 2016 року, 131 220,92 грн - інфляційних втрат (інфляційне збільшення боргу) за весь час прострочення за прострочку відшкодування матеріальної шкоди за період з 07 червня 2009 року по 25 січня 2016 року, 22 821,03 грн - інфляційних втрат (інфляційне збільшення боргу ) за весь час прострочення за прострочку відшкодування моральної шкоди за період з 07 червня 2009 року по 25 січня 2016 року. 24 жовтня 2018 року позивач подав клопотання про збільшення позовних вимог та просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 31 971 грн - 3% річних від простроченої суми за прострочку відшкодування матеріальної шкоди за період з 07 червня 2009 року по 01 жовтня 2018 року; 5 594 грн - 3 % річних від простроченої суми за прострочку відшкодування моральної шкоди за період з 07 червня 2009 року по 01 жовтня 2018 року; 212 580,48 грн інфляційних витрат (інфляційне збільшення боргу) за прострочку відшкодування матеріальної шкоди за період з 07 червня 2009 року по 01 жовтня 2018 року; 37 757,42 грн інфляційних витрат (інфляційне збільшення боргу) за прострочку відшкодування моральної шкоди за період з 07 червня 2009 року по 01 жовтня 2018 року; 10 000 грн матеріальної шкоди, завданої злочином. Справа розглядалася судами неодноразово Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 31 березня 2016 року позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 тис. грн на відшкодування майнової шкоди, завданої злочином; 3 081 грн - 3 % річних за прострочку відшкодування майнової шкоди в розмірі 115 000 грн за період з 05 березня 2015 року по 25 січня 2016 року; 536 грн - 3 % річних за прострочку відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн за період з 05 березня 2015 року по 25 січня 2016 року; 38 174,87 грн інфляційних втрат за прострочку відшкодування майнової шкоди в розмірі 115 000 грн за період з 05 березня 2015 року по 25 січня 2016 року; 6 639,11 грн інфляційних втрат за прострочку відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн за період з 05 березня 2015 року по 25 січня 2016 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України обґрунтованим є нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином ОСОБА_1 з часу набрання законної сили ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області щодо заміни боржника ОСОБА_5 на правонаступників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виконавчому провадженні з примусового виконання вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2008 року. Крім того, оскільки 10 000 грн на відшкодування майнової шкоди не було стягнуто при розгляді кримінальної справи, тому стягненню з відповідачів підлягає вказана сума. Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 30 травня 2016 рокурішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2016 року залишив без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 липня 2017 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2016 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що, зокрема, суди не врахували, що спадкоємці відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Тобто судам необхідно з`ясувати наявність і вартість успадкованого майна, можливість задоволення вимог кредитора. Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 10 червня 2019 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 , яка одночасно є законним представником другого відповідача - малолітньої ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 287 902,90 грн, з яких: 250 337,90 грн - інфляційні втрати за період з 07 червня 2009 року по 01 жовтня 2018 року; 37 565 грн - 3 % річних за період з 07 червня 2009 року по 01 жовтня 2018 року; 10 000 грн - майнової шкоди, завданої злочином. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі є правонаступниками померлого боржника ОСОБА_5 , в тому числі за зобов`язаннями щодо відшкодування шкоди, інфляційного збільшення боргу та трьох відсотків річних на прострочені суми матеріальної та моральної шкоди в межах рухомого та нерухомого майна, одержаного ними у спадщину. Враховуючи загальні правила, визначені ЦК України про цивільно-правову відповідальність малолітньої особи, якою є спадкоємець ОСОБА_3 , дане грошове зобов`язання ляже на ОСОБА_2 як матір малолітньої ОСОБА_3 , тобто її законного представника. При цьому, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає у спадкоємців за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, а тому з урахуванням часткової сплати відповідачем суми основної заборгованості станом на жовтень 2018 року суд бере до уваги заявлену позивачем до стягнення суму 3 % річних на прострочені суми матеріальної та моральної шкоди та інфляційне збільшення боргу по їх відшкодуванню за період з 07 червня 2009 року по 01 жовтня 2018 року. Факт завдання матеріальної шкоди в розмірі 10 000 грн відповідач не спростувала. Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 16 жовтня 2019 рокурішення Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2019 року в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, судового збору змінив. Стягнув з ОСОБА_4 , яка одночасно є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 211 842,14 грн, з яких: 191 276 грн - інфляційні втрати за період з 17 серпня 2013 року по 01 жовтня 2018 року; 20 566,14 грн - 3 % річних за період з 17 серпня 2013 року по 01 жовтня 2018 року. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В решті рішення суду залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши наявність грошового зобов`язання ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 , яке підтверджується вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2008 року та ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2009 року, а також те, що спадкоємці останнього належним чином не виконували грошове зобов`язання перед позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 ЦК України та стягнення 3 % річних компенсації за прострочення перерахування коштів за вироком суду та інфляційних втрат за несвоєчасне його виконання зі спадкоємців боржника. Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу за період з 07 червня 2009 року по 01 жовтня 2018 року суперечить нормам права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки обов`язок повернення боргу спадкодавця у спадкоємців виник саме з дня пред`явлення відповідної вимоги кредитора. Таким чином рішення місцевого суду підлягає зміні зі стягненням з ОСОБА_4 , яка одночасно є законним представником малолітньої ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 3 % річних та інфляційні втрати за період з 17 серпня 2013 року по 01 жовтня 2018 року. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій 19 листопада 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені у справі є незаконними та несправедливими. На момент смерті, відкриття спадщини, спадкодавець ОСОБА_5 за вироком суду мав обов`язок відшкодувати кредитору ОСОБА_1 135 000 грн, з яких 115 000 грн матеріальної шкоди та 20 000 моральної шкоди. Постановою Головного державного виконавця ВП від 16 січня 2019 року № 18497503 виконавче провадження яке відкрито на підставі виконавчого листа № 1-163 від 18 травня 2009 року виданого Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_5 115 000 грн матеріальної шкоди та 20 000 моральної шкоди, а всього 135 000 грн закінчено у зв`язку зі сплатою грошових коштів. Отже, вона як спадкоємиця свій обов`язок відшкодувати майнову та моральну шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем ОСОБА_5 виконала в повному обсязі. Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення боргу входять до складу спадщини, то умови постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Дем`яніва П. Б. від 28 липня 2015 року, якою поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-163 від 18 травня 2009 року щодо строків повернення боргу спадкодавця чи сплати його частинами не було встановлено. На вказані обставини суд не звертає увагу, визначає строк стягнення з 17 серпня 2013 року, хоча жодними доказами не підтверджується, що вона отримала вимогу кредитора. При цьому суд не враховує, що спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони нараховані спадкодавцеві за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою спадкодавця і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. Отже дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини які виникли між нею як спадкоємцем та позивачем як особою, якому спадкодавцем завдана шкода. Суд ухвалюючи рішення про задоволення позову, всупереч нормам матеріального права помилково не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом обставин та досліджених доказів, не вірно застосував норми матеріального права на підставі яких дійшов помилкових висновків. 11 січня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 поданий його представником ОСОБА_6 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню. Велика Палата Верховного суду у постанові від 19 червня 2019 року у справ № 646/14523/15-ц вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. З огляду на те, що відповідач порушила грошове зобов`язання, тому стаття 625 ЦК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі. 17 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, в якій виклав претензію до спадкоємців майна померлого ОСОБА_5 про виконання зобов`язання на суму 145 000 грн, про що нотаріальною конторою повідомлено ОСОБА_2 . Таким чином, вимога подана кредитором з дотриманням порядку та строків, визначених статтею 1281 ЦК України. Твердження в касаційній скарзі про неправомірність задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн не заслуговують на увагу, оскільки судом стягнуто вказану суму коштів як матеріальну шкоду, на суму якої було зменшено розмір спричиненої матеріальної шкоди під час ухвалення вироку від 08 грудня 2008 року. Судом встановлено, що 10 000 грн майнової шкоди потерпілий ОСОБА_1 не отримував, оскільки ці кошти бути повернуті ОСОБА_2 , що підтверджується постановою слідчого СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в області Гоцанюка І. В. від 22 квітня 2013 року про закриття кримінального провадження. ОСОБА_4 у судовому засіданні визнала свою вину повністю у вчиненні злочину передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) у кримінальній справі № 276771. 27 лютого 2020 до Верховного Суду надійшло доповнення ОСОБА_1 до відзиву на касаційну скаргу, подане його представником ОСОБА_6 , мотивоване тим, що він вважає, що судові рішення у цій справі ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню. 16 березня 2020 року до Верховного Суду надійшло заперечення ОСОБА_4 на відзив, мотиви якого є аналогічними доводам касаційної скарги. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. 03 січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Вироком Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2008 року у справі № 1-163/2008 року задоволено частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 115 000 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн моральної шкоди, а всього разом 125 000 грн. У решті вимог цивільного позову відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2009 року розмір цивільного позову потерпілого про відшкодування спричиненої моральної шкоди збільшено та вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 20 000 грн моральної шкоди. На виконання вироку та ухвали судом видано виконавчий лист від 18 травня 2009 року № 1-163/08. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. На час смерті ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 березня 2006 року належала квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 проживав і був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із ним за даною адресою проживали і зареєстровані дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 . Спадкоємцями ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа № 360/2013). Згідно з повідомленням Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 26 січня 2016 року № 191/02-14/5 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 станом на 26 січня 2016 року свідоцтва про право на спадщину на будь-яке майно, яке належало ОСОБА_5 , не отримували. 17 серпня 2013 року ОСОБА_1 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори подав заяву-претензію до спадкоємців майна померлого ОСОБА_5 про виконання зобов`язання згідно з вироком суду від 08 грудня 2008 року та ухвали від 06 травня 2009 року, а також 10 000 грн матеріальної шкоди, що в сумі вимоги складає 145 000 грн, про що нотаріальною конторою було повідомлено відповідачів. 02 лютого 2015 року ухвалою Івано-Франківського міського суду за результатами розгляду заяви представника позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні замінено боржника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виконавчому провадженні з примусового виконання вироку Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2008 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 115 000 грн матеріальної шкоди та 20 моральної шкоди в межах вартості рухомого та нерухомого майна, одержаного ними в спадщину. Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Дем`яніва П.Б. від 16 березня 2015 року замінено боржника у вищевказаному виконавчому провадженні з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_2 Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 13 серпня 2015 року задоволено заяву головного державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Постановлено змінити спосіб і порядок виконання виконавчого листа від 18 травня 2009 року № 1-163 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 115 000 грн матеріальної шкоди та 20000 грн. 00 коп. моральної шкоди, а саме встановлено стягнення із будь-якого майна та доходів боржника. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2015 року, що набрала законної сили та є чинною, вищевказану ухвалу суду першої інстанції змінено. Подання задоволено частково. Постановлено змінити спосіб та порядок виконання вказаного виконавчого листа, а саме, задовольнивши вимоги кредитора ОСОБА_1 в межах вартості майна, одержаного ОСОБА_2 у спадщину. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 3 грудня 2018 року задоволено подання головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецького М.С. про звернення стягнення на майно, яке не зареєстроване в установленому законом порядку. Звернуто стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке за ОСОБА_2 не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 45,3 кв.м, яка належить ОСОБА_2 на праві власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому квартира належала на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2006 року, в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №1-163, виданим 18.05.2009 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 115 000 грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 20 000 грн моральної шкоди, всього 135 000 грн. Постановою головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Раковецького М. С. від 16 січня 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-163, виданого 18 травня 2009 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 115 000 грн. 00 коп. матеріальної та 20 000 грн моральної шкоди, а всього 135 000 грн закінчено у зв`язку із стягненням боргу, виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій в повному обсязі. Згідно з висновком оцінювача про вартість суб`єкта оціночної діяльності - підприємця ОСОБА_7 від 02 грудня 2015 року, виконаного на замовлення ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , і належить ОСОБА_5 , складає 603 403 грн. Відповідно до довідки від 29 січня 2019 року № 2092, виданої головним державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Раковецьким М. С., боржником ОСОБА_2 на рахунок обліку депозитних сум Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області сплачено (стягнуто) наступні грошові кошти: 5 000 грн 02 квітня 2018 року; 10 000 грн 02 липня 2018 року; 5 000 грн 14 серпня 2018 року; 15 000 грн 01 жовтня 2018 року; 100 000 грн 21 грудня 2018 року та 22 грудня 2018 року 13 500 грн виконавчого збору і 169 грн витрат на проведення виконавчих дій. Розпорядженням державного виконавця від 04 січня 2019 року стягнуті кошти в сумі 135 000 грн перераховано стягувачу ОСОБА_1 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця. Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування). За змістом статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу (абзац 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»). Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У правових висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц зазначено, що за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Встановивши наявність грошового зобов`язання ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 , який в установлений законом строк пред`явив вимогу до його спадкоємців, які належним чином не виконали грошове зобов`язання перед позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 ЦК України. Апеляційний суд встановивши, що за життя ОСОБА_5 ОСОБА_1 не пред`являв до нього вимог зі сплати грошових коштів передбачених за неналежне виконання грошового зобов`язання, що передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачі не успадкували після смерті ОСОБА_5 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних з моменту виникнення в останнього грошового зобов`язання перед позивачем, до його смерті. Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, дійшовши правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції, зводяться до незгоди з висновками судів щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Суд касаційної інстанції наголошує, що відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції в незмінній частині та постанови апеляційного суду без змін. Виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2019 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року зупинено ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, а тому, у зв`язку із залишенням судових рішень без змін, необхідно поновити їх виконання. Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2019 року в частині, що залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін. Поновити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2019 року в частині, що залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко