Постанова 4811 № 463/599/20

Справа № 463/599/20 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І. Провадження № 22-ц/811/731/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 40 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О. секретаря Юзефович Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Альфа Банк» Блажевського Петра Івановича на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2020 року в складі судді Леньо С.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійним іпотечного застереження,- встановила: В провадженні Личаківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», з участю третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Е.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійним іпотечного застереження. Позивач просить ухвалити рішення, яким визнати недійсною статтю 5 Договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 18.05.2007 між Акціонерним Комерційним Промислово-Інвестиційним Банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посвідченим ПН ЛМНО Тертичною Е.В. та зареєстрованим за номером 4868, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 390,7 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Як на підставу позову покликається на те, що вказане застереження, яке прирівнюється до договору, не відповідає вимогам закону та крім цього, на час укладення договору із оскаржуваним застереженням, він перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , яка не надавала згоди на укладення договору іпотеки із таким застереженням. До початку розгляду справи по суті представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам, що здійснюють діяльність у сфері державної реєстрації прав, вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по зміні власника відпочинково-розважального закладу, реєстраційний № 33015142, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 571,20 кв.м. Вимоги обгрунтовує тим, що на підставі оскаржуваного іпотечного застереження банк, як іпотекодержатель намагається звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, про що направив відповідне повідомлення від 25.11.2019, що в кінцевому, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чирика А.І. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійним іпотечного застереження задоволено. У порядку забезпечення позовних вимог, до розгляду справи по суті заборонено суб`єктам, що здійснюють діяльність у сфері державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по зміні власника відпочинково-розважального закладу, реєстраційний № 33015142, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 571,20 кв.м. Копію ухвали для відома та виконання направлено в Личаківський ВДВС ГТУЮ у Львівській області. Ухвалу суду оскаржив представник відповідача АТ «Альфа Банк» Блажевський П.І., з оскаржуваною ухвалою не погоджується. Вважає, що оскаржуваним забезпеченням позову суд прийшов висновку про те, що договір іпотеки не потрібно виконувати, чим заперечив презумпцію правомірності правочину. Покликається на те, що позивачем не надано суду достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення їх прав та інтересів, зокрема не вказано, які саме права можуть бути порушені. Також, не надано доказів наміру відповідача відчужити об`єкт чи вчинення заходів щодо такого. Крім цього, суд залишив поза увагою факт порушення договірних правовідносин (умов кредитного договору) зі сторони саме позивача, а не банку. Таким чином, суд не взяв до уваги інтереси інших осіб, при цьому взяв до уваги лише неаргументовані доводи позивача. Звертає увагу на те, що спір має немайновий характер. Просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2020 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Учасники справи в судове засідання, призначене на 09 год. 45 хв. 08 серпня 2020 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Клопотання представника позивача ОСОБА_8 та представника відповідача АТ «Альфа-Банк» Блажевського П.І. про відкладення розгляду справи надійшло після закінчення розгляду справи о 10 год. 24 хв. та 10 год. 40 хв., відповідно, що відображено при виготовленні повного тексту судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд врахував предмет позовних вимог та те, що відповідач має намір звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі оскаржуваного в судовому порядку іпотечного застереження, що в майбутньому може утруднити або унеможливити виконання можливого рішення суду. Також, суд зазначив, що обставини, які б вказували на необхідність застосування зустрічного забезпечення, судом не встановлено. Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує таке. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувся або має намір звернутися до суду. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з п. 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Колегія суддів звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Таким чином, доводи представника АТ «Альфа Банк» Блажевського П.І. в апеляційній скарзі стосовно порушення позивачем умов кредитного договору є безпідставними та не входять у предмет доказування по даній справі в принципі, відтак доводи стосовно невиконання позивачем своїх зобов`язань тапрезумпції правчину, колегія суддів до уваги не приймає. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову. Так, з матеріалів справи встановлено, що в провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», з участю третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Е.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійним іпотечного застереження. Тобто, позивач просить визнати недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку. З наведеного слідує, що позовні вимоги мають дійсно немайновий характер, при цьому напряму пов`язані з предметом іпотеки, а саме нерухомим майном, нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, як вбачається з матеріалів справи, підставою подання позову було отримання попередження відповідача від 25.11.2019, з якого слідує, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 118223,49 євро, відповідач звертатиме стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», тобто шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Таким чином, враховуючи те, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам, що здійснюють діяльність у сфері державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по зміні власника відпочинково-розважального закладу, реєстраційний № 33015142, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 571,20 кв.м., яке є предметом договору іпотеки, іпотечне застереження з якого оскаржується, є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами та може забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів позивача у випадку задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вразі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду першої інстанції з питанням скасування заходів забезпечення позову. Також, колегія суддів враховує те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а відповідні особи за обставин заборони вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по зміні власника, не позбавляються права користування таким, тому вказаний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав, оскільки у такий спосіб обмежується лише можливість розпорядження майном (вирішення його юридичної долі). Інші доводи апеляційної скарги є суб`єктивним трактуванням апелянтом норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її задоволення немає. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа Банк» Блажевського Петра Івановича - залишити без задоволення. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 04 серпня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: Н.П. Крайник Н.О. Шеремета