Постанова Запорізький апеляційний суд № 312/377/19

Дата документу 07.08.2020 Справа № 312/377/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №312/377/19 Головуючий у 1 інстанції: Рогоза А.Ю. Провадження № 22-ц/807/2217/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «07» серпня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 04 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: В грудні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 на підставі заяви б/н від 09 квітня 2008 року отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 4200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 31 жовтня 2019 року має заборгованість 546459,07 грн., яка складається з наступного: 3937,87 грн. - заборгованість за кредитом; 537049,44 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією, 5471,76 грн. - заборгованість за пенею. На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 09 квітня 2008 року у розмірі 127 385,92 грн. станом на 31 жовтня 2019 року, яка складається з наступного: 3937,87 грн. - заборгованість за кредитом; 123448,05 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом в період з 09 квітня 2008 року по 15 листопада 2017 року та судові витрати у розмірі 1921 грн. Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 04 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 квітня 2008 року в розмірі 3937,87 грн. та 59,38 грн. судових витрат. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на доведеність позовних вимог, зазначення в заяві позичальника базової відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 3% в місяць, неодноразове звернення відповідача за перевипуском картки з новим строком дії, безпідставну відмову у стягненні пені та штрафів, помилкове застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17), просило скасувати рішення суду в частині не задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних вимог, вирішити питання про судові витрати. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 та частиною 1 статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Судом першої інстанції встановлено, що 09 квітня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою б/н про видачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується його підписом під заявою (а.с.10). Зі змісту Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду вбачається, що сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами 3% на місяць (36% річних) на залишок заборгованості (а.с.11). Відповідно до розрахунку, наданого банком, ОСОБА_2 станом на 31 жовтня 2019 року має заборгованість 546 459,07 грн., яка складається з наступного: 3937,87 грн. - заборгованість за кредитом; 537 049,44 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5471,76 грн. - заборгованість за пенею (а.с.6-9). АТ КБ «ПриватБанк» заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості станом на 31 жовтня 2019 року в розмірі 127 385,92 грн., яка складається з наступного: 3937,87 грн. - заборгованість за кредитом; 123 448,05 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом в період з 09 квітня 2008 року по 15 листопада 2017 року. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За приписами частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом розрахунку заборгованості (а.с.6-9) та Виписки з особового рахунку ОСОБА_3 (а.с.72-76) вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами. Виписки по рахунках/карткам ПАТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13 щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором. Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 3937,87 грн. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За приписами статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незміною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений в договорі розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №444/9519/12, провадження №14-10 цс 18 від 28 березня 2018 року зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, яка містить базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами - 3% на місяць (36 % на рік), містить підпис позичальника ОСОБА_1 Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується, що ОСОБА_1 отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього для липня 2015 року та картку № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня лютого 2016 року (а.с.67 зворот). Таким чином, враховуючи, що строк кредитування до 29 лютого 2016 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими банком після 29 лютого 2016 року. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що проведений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом, а також процентна ставка, за якою позивач нараховував проценти за користування кредитом, не відповідають умовам укладеного сторонами договору. Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки: з 09.04.2008 року по 31.12.2012 року включно - 36% річних, з 01.01.2013 року по 31.08.2014 року включно - 30,00% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року включно - 34,80% річних, з 01.04.2015 року по 29.02.2016 року включно - 43,20% річних (а.с.6-9). Таке нарахування не відповідає зазначеній в позовній заяві процентній ставці 36% річних. Виходячи з досягнутих сторонами істотних умов при укладенні договору, з урахуванням фактично використаних позивачем кредитних коштів, кількості днів користування коштами та відсоткової ставки 36,00%, а в межах заявлених позовних вимог в період, коли діяла зменшена позивачем відсоткова ставка, відповідно 30,00% та 34,80% річних, а також, враховуючи, що згідно з довідкою про умови кредитування банк нараховує відсотки за користування кредитом з розрахунку 360 календарних днів на рік, відсотки за використані відповідачем кредитні кошти (кредитний ліміт) мали бути нараховані в наступному розмірі: - з 09.04.2008 року по 31.03.2015 року включно - 7882,32 грн. (а.с.8), - з 01.04.2015 року по 29.02.2016 року включно: 3937,87 (заборгованість за кредитом станом на початок періоду) : 360 днів х 334 днів (фактична кількість днів користування кредитними коштами) х 36,00% (відсоткова ставка, визначна сторонами при укладенні договору) = 1315,25 грн. Отже, за весь період з 09.04.2008 року по 29.02.2016 року за умовами кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 за процентами, яка підлягає стягненню на користь банку, становить 9197,57 грн. (7882,32 грн. + 1315,25 грн. = 9197,57 грн.). Відмовляючи в задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за відсотками в повному обсязі, суд першої інстанції вищезазначені обставини справи не врахував. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» щодо безпідставної відмови судом в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 пені та штрафів не заслуговують на увагу з огляду на те, що такі позовні вимоги банком не заявлялись. За приписами ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягненні стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом відповідно до п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 9197,57 грн. В іншій частині позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом відмовити. Рішення суду в частині задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржувалось та не переглядалось в апеляційному порядку. Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 198,08 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 297,13 грн., всього 495,21? грн. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 04 травня 2020 року у цій справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом скасувати та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № б/н від 09 квітня 2008 року заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 9197 (дев`ять тисяч сто дев`яносто сім) гривень 57 копійок. В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом відмовити. Рішення суду в частині задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржувалось та не переглядалось в апеляційному порядку. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір 495 (чотириста дев`яносто п`ять) гривень 21 копійка. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 07 серпня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова