Ухвала КАС ВС № 1340/4179/18

УХВАЛА 07 серпня 2020 року Київ справа №1340/4179/18 адміністративне провадження №К/9901/18432/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС) (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) (далі - ГУ ДФС) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі №1340/4179/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Львівська пивна компанія» до ГУ ДФС, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ «Вірлент Компані», Приватного підприємства (далі - ПП) «Н.В.Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, У С Т А Н О В И В: 24.07.2020 ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020. Касаційна скарга позивача не відповідає вимогам пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 330 КАС, згідно з якими у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), та до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті (частина перша цієї статті стосується оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. В залежності від підстави касаційного оскарження судового рішення додаткові вимоги до касаційної скарги встановлені нормами абзаців другого - четвертого пункту 4 частини другої статті 330 КАС. Системне застосування наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 цієї статті як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Головним управлінням ДПС у Львівській області підставою для касаційного оскарження зазначених судових рішень вказано пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС з посиланням на те, що судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень не правильно застосовано норми статей 44, 198 Податкового кодексу України, статей 1, 2, 3, 93 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не врахувавши позицій Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2019 (справа №826/6902/15), від 30.01.2020 (справа №814/1145/18), порушені норми статті 90 КАС внаслідок не дослідження належним чином наданих відповідачем доказів, зокрема доводів, якими відповідач обґрунтовує недостовірність відомостей наданих позивачем первинних документах. Відповідно до вимог наведених процесуальних норм, підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції. В разі, коли підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС, в касаційній скарзі повинно бути вказано, які порушення норм процесуального права, передбачені частинами другою та /або третьої статті 353КАС як підстави для скасування судового рішення, були допущені судом апеляційної інстанції. Ці порушення можуть бути пов`язані з порушенням норм статті 90 КАС, однак, повинні бути зазначені скаржником з наведенням доводів, зокрема, яким доказам не було дано оцінку. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Посилання скаржника на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухвалені постанови самі по собі не доводять неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не зазначена в касаційній скарзі ГУ ДПС. ГУ ДПС не наведено обґрунтованих доводів того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Відповідач документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги до суду не надав. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон України №3674-VI) (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 відкрито провадження у цій адміністративній справі. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлений у розмірі 1762,00 грн. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом оскаржуваних судових рішень позовна заява містить вимоги майнового характеру (скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2018 №0014531402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 4 502 167,50 грн). Отже, ставка судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій адміністративній справі становить 42 040,00 грн (4 502 167,50 х 1,5 %) х 200% (але не більше 42 040,00 грн). Відповідно до частини другої статті 332 КАС до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції: заяву, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та документ про сплату судового збору у встановлених законом України №3674-VI порядку та розмірі . Керуючись статями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без руху. Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Є.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак , Судді Верховного Суду