Постанова 4806 № 2-575/06

Справа № 2-575/06 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 серпня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю. з участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Мензак Юлій Юлійович на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області постановлену 07 квітня 2020 року головуючим суддею Гал Л.Л. у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання,- встановив: ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеною заявою, яку мотивує тим, що рішенням Берегівського районного суду від 26 липня 2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 9294,20 грн. та судові витрати у сумі 272,94 грн. Виконавчий лист був пред`явлений до відділу ДВС, сума коштів з боржника не стягнута, виконавчий лист постановою державного виконавця повернуто стягувачеві, однак при пересилці його було втрачено. Це зумовило стягувача звернутись до суду із відповідною заявою. Ухвалою Берегівського районного суду від 24 грудня 2014 року у цивільній справі № 2-575/06 заяву задоволено, видано дублікат виконавчого листа та поновлено строк його пред`явлення до виконання. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». На даний момент суму коштів так і не стягнуто, що зумовило звернення до відділу ДВС із відповідним адвокатським запитом - щодо вчинених у рамках виконавчого провадження дій, і листом від 19.03.2020 року № 5683/181-38 його, представника, проінформовано, що 18.06.2015 року винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві. Разом з тим, такий виконавчий лист стягувач знову ж таки не отримувала, про хід виконавчого провадження не була проінформована. У зв`язку з цим, вважає, що є підстави для видачі дубліката виконавчого листа, так як оригінал втрачений, а також слід поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, адже такий строк наразі є пропущеним із незалежних від стягувача підстав. Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 07.04.2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , відмовлено. Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мензак Ю.Ю., оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та задовольнити її заяву. В обґрунтування скарги посилається на те, що позиція суду є непослідовної, так як 24.12.2014 року суд задовольнив аналогічну заяву, а наразі за аналогічних обставин - ні. Суд не врахував, що відповідну постанову від 18.06.2015 року про повернення виконавчого документу стягувачу державний виконавець повинен був направляти рекомендованих листом з повідомленням про вручення, чого зроблено не було. Суд необґрунтовано послався на обов`язок стягувача «цікавитись ходом виконавчого провадження», оскільки такий обов`язок відсутній у ЗУ «Про виконавче провадження». Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як зазначено в статтях 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Берегівського районного суду від 26 липня 2006 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 індексований борг, проценти від суми позики та три проценти річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання у розмірі 9 294,20 грн. та судові витрати у розмірі 272,94 грн. (а. с. 25-26). Виконавчий лист 10.08.2006 року був виданий стягувачу для передачі у ДВС у Берегівському районі (а. с. 29). Ухвалою Берегівського районного суду від 24.12.2014 року заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання задоволено, видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі №2-575/06 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 індексованого боргу, проценти від суми позики та три проценти річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання у розмірі 9 294,20 грн. та судових витрат у розмірі 272,94 грн. та поновлено строк для його пред`явлення до виконання (а. с. 47-48). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а. с. 59). Згідно з повідомленням на адвокатський запит начальника Берегівського відділу РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) за № 5683/18/38 від 19 березня 2020 року виконавче провадження АСВП №46419724 по виконанню виконавчого листа №2-575/06 завершено 18.06.2015 року, про що винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (а. с. 56). Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин щодо поважності пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Зокрема суд послався на те, що стягувач більше п`яти років не цікавилась про хід виконання виконавчого листа. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. На час відкриття виконавчого провадження № 46419724 (постанова від 06 лютого 2015 року) та повернення виконавчого документа стягувачу (постанова від 18 червня 2015 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-XIV). Тоді як на час звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання вже діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII; такий же близький за змістом припис був відображений у частині другій статті 24 Закону № 606-XIV). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; такий же близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів:у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Отже, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Такий правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не наведено та не доведено поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Як вірно зазначено судом першої інстанції стягувач тривалий час (з моменту повернення виконавчого документу і до звернення до суду із заявою пройшло майже п`ять років) не цікавилась про хід виконання виконавчого листа, а отже, допустила надмірну процесуальну бездіяльність. В заяві ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовано, що саме перешкоджало їй у період з 18.06.2015 року по березень 2020 року отримати відповідну інформацію про завершення виконавчого провадження та втрату виконавчого листа. Відтак така тривала бездіяльність стягувача з приводу з`ясування стану відомого їй провадження не може свідчити про поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Стосовно посилання апелянта на те, що вона не отримувала виконавчого листа та постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, то таке також не може братися до уваги. Так як незважаючи на те, що доказів отримання особою оскаржуваної постанови матеріали справи не містять, така особа в розумні інтервали часу повинна вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй провадження, чого апелянтом на протязі майже п`яти років не зроблено. При цьому недоречним є посилання апелянта на відсутність у неї обов`язку «цікавитись ходом виконавчого провадження», оскільки хоча такий обов`язок прямо й не передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» однак це випливає з принципу юридичної визначеності, що передбачений статтею 6 ЄКЗПЛ, яка поширює свою дію й на стадію виконання судового рішення, як складової доступу до суду. Відхиляє апеляційний суд і посилання апелянта на непослідовність позиції суду, оскільки ухвала Берегівського районного суду від 24.12.2014 року, якою задоволено подібну заяву ОСОБА_1 не має в даному випадку якогось преюдиційного значення та не перешкоджає суду при повторному подібному зверненні відмовити в його задоволенні. Таким чином, перевіривши дану апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд вважає, що вона, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Враховуючи встановлене та керуючись нормами статей 374, 379, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, залишити без задоволення. Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 07 квітня 2020 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 07 серпня 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: