Постанова 4804 № 237/6403/19

22-ц/804/2515/20 237/6403/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 серпня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 237/6403/19 Номер провадження 22-ц/804/2515/20 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Пономарьової О.М., Попової С.А. секретар - Галстян Г.Г. сторони: позивач - Виконавчий комітет Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області, на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 червня 2020 року, у складі судді Приходько В.А., повний текст рішення складений 19 червня 2020 року, у справі за позовом Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 треті особи: Орган опіки та піклування служба у справах дітей Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області, Мар`їнський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей і молоді, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 28 листопада 2019 року Виконавчий комітет Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8, відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з кожного з відповідачів аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 в розмірі по ? частини всіх видів доходу, але не менш 30% прожиткового мінімуму для на дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до повноліття дитини на користь державного закладу, до якого дитина буде влаштована, зазначивши на підтвердження своїх позовних вимог, що відповідачі є батьками - ОСОБА_1 . Позовна заява мотивована тим, що родина Бойченків проживає на території міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , в неприватизованій трикімнатній квартирі. За місцем проживання характеризуються негативно, перебувають на обліку у виконавчому комітеті Курахівської міської ради з січня 2011 року, у зв`язку з тим, що злісно ухиляються від виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_2 вже була позбавлена батьківських прав відносно старшого сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи з дитинства від психічного захворювання. Обоє батьки не працюють. Разом з подружжям ОСОБА_5 проживає співмешканець ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , який власного житла та документів не має, не працює, зловживає алкоголем і якого вони вважають біологічним батьком дитини - ОСОБА_1 . В квартирі завжди незадовільні санітарно-побутові умови. За час проживання з батьками ОСОБА_1 харчувався неповноцінно, не спілкується з однолітками, під час обстежень хлопчик завжди перебуває вдома, майже весь час спить. Дитину було влаштовано до ДНЗ № 18 «Космонавт» м. Курахове, але до дитсадка дитину не водили. З травня 2019 року за заявою батьків дитина перебуває в Великоновосілківському реабілітаційному дитячому соціально-психологічному центрі. За час перебування дитини в реабілітаційному центрі родина відвідувалась працівниками різних соціальних служб, на проведенні профілактичні бесіди подружжя ОСОБА_5 не реагує, матір дитини не працевлаштувалася, в квартирі продовжується антисанітарія. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 червня 2020 року позов виконавчого комітету Курахівської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів залишено без задоволення. Вирішено судові витрати компенсувати за рахунок держави. Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку, що позивач не довів обставини умисного ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків. На ряду з обставинами, які вказують на неналежне матеріальне становище відповідачів, відсутність суспільно-корисних занять, суд не вбачив особистої суб`єктивної байдужості до дитини з боку матері та батька. За таких обставин, з урахуванням наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що відсутні обставини, які б свідчили про злісне невиконання відповідачами певних батьківських обов`язків щодо їх малолітнього сина. Дійшовши такого висновку судом враховано, що відповідачі не мають стабільної роботи, однак за можливості намагаються створити собі і дитині належні умови проживання у квартирі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 06 липня 2020 року позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Донецького апеляційного суду від 15 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 червня 2020 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 липня 2020 року справу за позовом Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області мотивована тим, що судом не надано належної оцінки тому, що обоє батьків не працюють, ухиляються від виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства від психічного захворювання. Разом з подружжям ОСОБА_5 проживає співмешканець ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , який власного житла та документів не має, не працює, зловживає алкоголем і якого вони вважають біологічним батьком малолітньої дитини. В квартирі разом з подружжям ОСОБА_5 постійно проживають сторонні особи асоціальної поведінки. Дохід родини - пенсія по інвалідності ОСОБА_3 , яку він використовує на власні потреби, а ОСОБА_2 не працює, засобів для існування не має. За час проживання з батьками, малолітній ОСОБА_7 харчувався неповноцінно, в раціоні дитини відсутні м`ясо, риба, фрукти та овочі, кісло-молочні продукти. За час перебування на обліку родина постійно відвідувалась представниками органу опіки та піклування Курахівської міської ради, ювенальної превенції відділення поліції, фахівцями із соціальної роботи центру соціальних служб сім`ї, дітей та молоді, служби у справах дітей Мар`їнської райдержадміністрації. На проведені профілактичні бесіди, попередження про наслідки за ухилення від виконання батьківських обов`язків, рекомендації щодо належного догляду та утримання дитини, додержання житла у відповідному санітарному стані, відповідачі не реагують. За наслідками розгляду висновку комісії з питань захисту прав дитини Мар`їнської райдержадміністрації, позивачем прийнято рішення № 18-7 від 19 листопада 2019 року «Про доцільність подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітнього сина. Не в повному обсязі та необ`єктивно судом вивчено той момент, що за весь час перебування малолітнього ОСОБА_1 в державному закладі, батьками не створено умов для повноцінної життєдіяльності дитини, її фізичного та морального розвитку, що підтверджується актами обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 від 04 березня 2020 року та від 02 червня 2020 року, а також фото квартири. Рішення прийнято судом першої інстанції в порушення інтересів малолітньої дитини. Відзив на апеляційну скаргу На виконання статті 360 ЦПК України учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . Згідно характеристики наданої в Курахівську міську раду від 11.11.2019 р. ОСОБА_8 мешкає без реєстрації, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі мешкають сторонні особи, в кімнатах палять, не дотримуються правил особистої гігієни. Частково зроблений ремонт, але санітарно-технічні прилади мають аварійний стан. Згідно акту відвідування родини ОСОБА_2 від 06.05.2019 р. на момент відвідування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вдома перебувала ОСОБА_2 з дитиною, до дитсадка малолітнього ОСОБА_9 не водять. Запас продуктів харчування незначний. Згідно акту відвідування родини ОСОБА_2 від 05.07.2019 р. на момент відвідування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вдома перебував тільки ОСОБА_3 , з його слів дружина зі співмешканцем мешкають десь на дачах чи гаражах, вдома інколи з`являються. В квартирі бруд, випрані речі сохнуть у кімнаті, постільна білизна брудна. Позитивних зрушень немає. Згідно акту відвідування родини ОСОБА_2 від 27.09.2019 р. на момент відвідування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вдома присутні ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в тверезому стані. В квартирі антисанітарія, для дитини обладнана окрема кімната, в якій є ліжко з постіллю, тумбочка, речі порівняно з іншими чистіші, але не в достатній мірі. Батьки не працевлаштовані. Крім того акти відвідування родини відбувалися 10.04.2019 р., 13.03.2019 р., 01.12.2019 р., 12.10.2018 р., 28.03.2018 р., 29.12.2017 р., 15.02.2017 р., 04.03.2020 р., 02.06.2020 р., під час яких встановлювалося, що в квартирі проживають сторонні особи асоціальної поведінки, в квартирі постійна антисанітарія, наявний незначний запас продуктів харчування, батьки не працевлаштовані, позитивних зрушень не мають. Згідно психологічної характеристики від 10.04.2019 р. на дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеної ДНЗ № 18 «Космонавт» м. Курахове, дитина ОСОБА_9 поступив до ДНЗ 20.02.2019 року, відвідував дитячий садок до 25.02.2019 року, наступний раз привели з 20.03.2019 р. по 26.03.2019 р., увесь останній час зі слів матері він хворіє і на даний час садок не відвідує. ОСОБА_7 виглядає охайно, але речі мають неприємний запах. Дитина замкнута, але з дітьми намагається гратися. Згідно копії заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 16.04.2019 року до Мар`їнської райдержадміністрації, батьки просять влаштувати малолітнього ОСОБА_1 до державного закладу у зв`язку з тим, що в родині кризовий стан, немає засобів для існування. Зобов`язуються відвідувати дитину та створити для неї належні умови. Згідно листа директора Великоновосілківського центру соціально-психологічної реабілітації дітей від 04.03.2020 року, ОСОБА_1 перебуває в центрі з 07.05.2019 року по теперішній час. Його матір відвідувала сина ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 14.09.2019 р ., 27.10.2019 р., 04.03.2020 року. З 28.10.2019 року по 03.03.2020 року ОСОБА_2 з сином не спілкувалася, станом здоров`я не цікавилася. Батько дитини ОСОБА_3 жодного разу не відвідував сина у закладі та не цікавився ним. Згідно висновку органу опіки та піклування Мар`їнської районної державної адміністрації від 20.01.2020 року є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У судове засідання суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.133). Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача - ОСОБА_11 надала пояснення аналогічні доводам апеляційної скарги. Пояснила також, що встановити обставини проведення ремонту в квартирі відповідачів позивач позбавлений можливості, оскільки не мають доступу до квартири. Сторонніми особами, про що було зафіксовано в актах є знайомі відповідача. Відповідачка ОСОБА_2 в апеляційному суді пояснила, що у дитини є окрема кімната, ліжко, тумбочка, постільна білизна, одяг, взуття. В квартирі зробили ремонт, встановили ванну, поміняли унітаз. Вона не може працевлаштуватися, оскільки хворіє на ВІЧ - інфекцію. Представник третьої особи - ОСОБА_12 допомагала їй у постановці на облік у службі зайнятості за її спеціальністю штукатур- маляр, але внаслідок великого перериву у роботі, їй відмовили і запропонували пройти перенавчання, на що у неї немає коштів. Вона разом з співмешканцем підробляє на дачах. Запевнила, що докладе зусилля якнайкращого виховання і утримання сина. Пояснила також, що на протязі шести місяців в квартирі знайомі ОСОБА_3 не проживають, оскільки вона заборонила останньому впускати їх у квартиру. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_11 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області, заперечення відповідачки ОСОБА_2 , яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду залишити без змін, пояснення представників третіх осіб - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які підтримали доводи апеляційної скарги позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, на підставі якої заявлено позов, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто особа має повністю розуміти наслідки своєї винної поведінки. Позбавлення батьківських прав (тобто позбавлення прав на виховання, захист інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України) і допускається лише у разі, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, за наявності вини в діях батьків. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Європейським судом з прав людини при вирішенні справи № 39948/06 «Савіни проти України» в пунктах 49-52 рішення від 18 грудня 2008 року зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari&Giunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII). Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (mutatismutandis, справа «Хазе проти Німеччини» (Haase v. Germany), N 11057/02, пункт 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (справи «Валлова і Валла проти Чеської Республіки» (WallovaandWalla v. theCzechRepublic), N 23848/04, пункт 72, від 26 жовтня 2006 року; «Гавелка та інші проти Чеської Республіки» (HavelkaandOthers v. theCzechRepublic), N 23499/06, пункт 57, від 21 червня 2007 року). З огляду на вказану правову позицію та принципи проголошені Європейським судом з прав людини, можна зробити висновок, що для розлучення дитини з батьками суду потрібно встановити: 1) винну поведінку батьків, 2) справжню небезпечність умов для дитини, 3) доказову базу вказаних обставин, 4) наявність вжиття тимчасових проміжних заходів до батьків тощо. Таким чином, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, намагання відповідачів спілкуватися з дитиною, надаючи матеріальну допомогу, приймати участь у його вихованні, а також приймаючи до уваги бажання дитини спілкуватися із матір`ю, їх гармонійні стосунки, відсутність підтвердження наявності у відповідачів хронічних алкоголічної або наркотичної залежності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. З огляду на наведене вище не вбачається і підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_1 . Погоджуючись з рішенням суду, апеляційний суд також приймає до уваги намагання ОСОБА_2 змінити своє ставлення до виховання та утримання малолітнього сина, її небайдужість до дитини, а також можливість органу опіки та піклування здійснювати подальший контроль щодо виконання відповідачами своїх батьківських обов`язків відносно виховання сина ОСОБА_1 . Доводи позивача про те, що судом безпідставно не взято до уваги висновок комісії з питань захисту прав дитини Мар`їнської райдержадміністрації № 18-7 від 19 листопада 2019 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідачів батьківських прав відносно їх сина, не заслуговують на увагу, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України). Судом першої інстанції зазначеному висновку надано належну оцінку. Суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, надав належну оцінку наданим позивачем доказам, зокрема і актам обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 від 04 березня 2020 року та від 02 червня 2020 року, у взаємозв`язку з іншими доказами у їх сукупності. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідачів батьківських прав, суд першої інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів свідомого ухилення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення їх батьківських прав відносно малолітньої дитини, позивачем не надано. У цій справі не встановлено обставин, які б однозначно свідчили про те, що відповідачі не бажають брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулися від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Суд апеляційної інстанції звертає також увагу на те, що відповідачка ОСОБА_2 зобов`язалась приділяти якнайбільше уваги дитині, її виховання, займатись її розвитком. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батьки дитини проти позбавлення батьківських прав заперечували, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для позбавлення їх батьківських прав. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_1 та стягнення на його утримання аліментів. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області підлягає залишенню без задоволенню, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області залишити без задоволення. Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 09 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 07 серпня 2020 року. Судді: Т.Б.Ткаченко О.М.Пономарьова С.А.Попова