Постанова 4804 № 264/3590/20

22-ц/804/928/21 264/3590/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 квітня 2021 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 264/3590/20 Номер провадження 22-ц/804/928/21 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Биліни Т.І., Лопатіної М.Ю., секретар Сидельнікова А.В. сторони: заявник (позивач) ОСОБА_1 заінтересована особа (відповідач) ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2020 року, у складі судді Пустовойт Т.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, іншим органам та посадовим/службовим особам, здійснювати будь-які дії щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2020 року, до набрання чинності судовим рішенням по справі. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів (припинення стягнення аліментів) на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих на підставі судового наказу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2020 року. Позов обґрунтований тим, що дитина проживає рівний час як зі мною, так із матір`ю дитини. Під час проживання дитини з позивачем дитина знаходиться на його повному утриманні, тому позивач приймає таку ж саму участь в утриманні дитини, як і мати (можливо і більшу матеріальну участь). Враховуючи, що сторони мають рівні обов`язки щодо утримання дитини, просив звільнити його від сплати аліментів, з часу їх призначення, а саме з 16 квітня 2020 року. Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2020 року задоволено його заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовано пунктом 6 частини 1 статті 150 ЦПК України, зупинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2020 року. Постановою Донецького апеляційного суду від 30 липня 2020 року ухвалу суду першої інстанції скасовано. В даній справі ОСОБА_1 зазначає, що заяву подано про застосування іншого виду забезпечення позову, з іншої підстави на підставі пунктів 2, 4 статті 150 ЦПК України. Зазначає, що в позові просить звільнити його від сплати аліментів, тобто зняти обов`язок сплачувати аліменти на утримання дитини взагалі. Вимоги, викладені у заяві не є тотожними з позовними вимогами. У разі задоволення позову заявника та звільнення його від сплати аліментів з часу їх призначення з 16 квітня 2020 року, це утруднить виконання судового рішення, оскільки виникне питання щодо стягнення з відповідачки необґрунтовано отриманих аліментів з 16 квітня 2020 року по момент набрання законної сили судовим рішенням про звільнення від сплати аліментів. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, іншим органам та посадовим/службовим особам здійснювати будь-які дії щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30.04.2020 року. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на теперішній час по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини розпочато судовий розгляд. Суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки заборона органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, іншим органам та посадовим/службовим особам здійснювати будь-які дії щодо стягнення аліментів є заходом забезпечення позову, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 12 січня 2021 року відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2021 року визначено склад колегії суддів: Принцевська В.П. (суддя-доповідач), Биліна Т.І., Лопатіна М.Ю. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2020 року. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2021 року визначено склад колегії суддів: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Биліна Т.І., Лопатіна М.Ю. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судовий наказ Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2020 року набрав законної сили. Судом залишено поза увагою, що статтею 150 ЦПК України не передбачено такого засобу забезпечення позову як заборона державному виконавцю виконувати рішення суду. Судовий наказ не оскаржується. На теперішній час відкрито виконавче провадження та Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави для зупинення виконавчого провадження. Судом не враховано, що у разі, якщо позов ОСОБА_1 буде задоволено та позивач звільнений від сплати аліментів тільки з моменту набрання законної сили рішенням суду. На даний час відсутні правові підстави для фактичного зупинення виконання рішення суду. Вказує, що платник аліментів звернувся до суду з самостійним позовом, в якому просить звільнити його від сплати аліментів. Крім того, судом враховано тільки інтереси заявника та не прийнято до уваги, що оскаржуваною ухвалою порушуються права неповнолітньої дитини на належне утримання. Вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам та задовольнив таку заяву про забезпечення позову, судом вирішено спір, що є неприпустимим. Судом не наведено мотивів про те, яка існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про звільнення від сплати аліментів. Відзив на апеляційну скаргу Заявником ОСОБА_1 не використано право, передбачене ст.360 ЦПК України, та не подано відзив на апеляційну скаргу. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області 30 квітня 2020 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи утримання з 16 квітня 2020 року. 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У судове засідання суду апеляційної інстанції заінтересована особа (відповідач) ОСОБА_2 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.43-46). Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_5 надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі. Заявник (позивач) ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 в апеляційному суді, заперечуючи проти апеляційної скарги, пояснили, що малолітня дитина більшу частину часу знаходиться у батька, який утримує нарівні з матір`ю дитини. Звернувшись з заявою про забезпечення позову, заявником обраний інший спосіб, ані ж він звертався з аналогічною заявою раніше. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заінтересованої особи (відповідачки) ОСОБА_2 ОСОБА_5 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у заяві про забезпечення позову, заперечення заявника (позивача) ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6 , які просили апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліттята знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також відповідальність батьків або осіб, які їх заміняють, за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У відповідності до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у частині 1 статті 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених частини 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Статтею 129-? Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Визначений статтею 152 ЦПК України перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види. Позивачем ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову обґрунтовано на підставі пунктів 2 та 4 частини 1 статті 150 ЦПК України, відповідно до яких позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п.2) та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.4). Задовольняючи заяву про забезпечення позову та забороняючи органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, іншим органам та посадовим/службовим особам здійснювати будь-які дії щодо виконання судового наказу, суд першої інстанції не звернув уваги на права і обов`язки виконавців, визначені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Суди першої інстанцій вищезазначеної норми права не врахував і зробив необґрунтований висновок про можливість заборони виконавцям, іншим органам та посадовим/службовим особам здійснювати будь-які дії з виконання судового наказу про стягнення аліментів, що по суті є зупиненням виконання судового рішення. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що ухвалу суду першої інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. Суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки задоволенням заяви про забезпечення позову вирішується спір по суті. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2020 року скасуванню, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову необхідно відмовити. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2020 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову про заборону органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям, іншим органам та посадовим/службовим особам, здійснювати будь-які дії щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2020 року, до набрання чинності судовим рішенням по справі, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 12 квітня 2021 року. Судді: Т.Б.Ткаченко Т.І.Биліна М.Ю.Лопатіна