Постанова 4857 № 2а-10567/08/1370

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 2а-10567/08/1370 пров. № А/857/7906/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів- Курильця А. Р., Ніколіна В. В., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року з питань заміни сторони стягувача її правонаступником по справі №2а-10567/08/1370 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,- суддя в 1-й інстанції - Сподарик Н. І., час ухвалення судового рішення - 01.06.2020 року, місце ухвалення судового рішення - м. Львів, дата складання повного тексту судового рішення - 01.06.2020 року, в с т а н о в и в: 14 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив замінити стягувача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на її правонаступника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) при виконанні судових рішень та виданого на їх основі виконавчого листа у справі №2а-10567/08/1370. Так, позивач - ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати їй у 2007-2008 роках підвищення до пенсії як дитині війни та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року в сумі 3180,60 грн. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова щодо виплати у 2007 році та протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова щодо недоплати у 2008 році ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, та донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року змінено спосіб та порядок виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року шляхом зміни зобов`язання управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова провести ОСОБА_2 нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на стягнення цих виплат в сумі 1301,79 грн. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 1301,79 на користь ОСОБА_2 . Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача її правонаступником у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про зобов`язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що предметом розгляду у цій справі є грошові кошти у вигляді доплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, а не пенсія, як помилково вважав суд першої інстанції, тому такі кошти не включаються до складу спадщини, оскільки це не є майно, а лише право вимоги на отримання коштів за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , оскільки заявником було надано копію Свідоцтва про право на спадщину за законом, що є достатнім для встановлення кола спадкоємців ОСОБА_2 . Крім того, необґрунтованими є висновки суду щодо можливого виконання судового рішення, стягувача при виконанні якого просить замінити ОСОБА_1 , оскільки до матеріалів справи було долучено копію виконавчого документа, на якому відсутні відмітки про його виконання. З огляду на вказане, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про заміну сторони стягувача її правонаступником. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що із доданого заявником Свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що спадщина складається лише із нерухомого майна, сума недоотриманої пенсії у розмірі 1301,79 грн у цьому свідоцтві не вказана. Крім того, ОСОБА_1 просить суд замінити стягувача у виконавчому листі №2а-10567/08/1370, виконавче провадження по якому не було відкрите, оскільки вказаний виконавчий лист не був пред`явлений до виконання в орган державної виконавчої служби. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області- Цимбор Н. Я. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому з врахуванням наведеного вище суд вважає можливим проведення розгляду справи у його відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати з таких підстав. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що у Свідоцтві про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 27 квітня 2016 року у спадковій справі №02/2016, не зазначено спадщину - кошти ОСОБА_2 , які вона не отримала згідно з судовим рішенням від 29 травня 2009 року, а інших доказів, які б вказували, що саме ОСОБА_1 (а не інший член сім`ї померлої) є спадкоємцем ОСОБА_2 на неотримані пенсійні виплати суду не надано, тому підстави для заміни стягувача правонаступником у справі №2а-10567/08/1370 відсутні. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Згідно з ч.1,4 ст.379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України). Ст.1219 ЦК України визначає права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 цього Кодексу. Згідно зі ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.<…>. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч.2,3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину. З системного аналізу наведених норм матеріального права можна дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку підвищення до пенсії) передаються членам сім`ї спадкодавця. При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як особі, яка має правовий статус дитини війни, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Крім того, згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі у редакції, що діяла на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про заміну стягувача правонаступником) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1,2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Ч.5 ст.15 цього Закону передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження. У контексті наведених положень ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» необхідно зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених ст.39 цього Закону. При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням. Крім того, цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абз. 2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»). Враховуючи наведене вище, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року у справі №2а-10567/08/1370 визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова щодо виплати у 2007 році та протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова щодо недоплати у 2008 році ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, та донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни». В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року у справі №2а-10567/08/1370 залишена без змін ухвалою Апеляційного суду у Львівській області від 08 липня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2012 року, тобто вказана постанова є такою, що набрала законної сили. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року змінено спосіб та порядок виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року у справі №2а-10567/08/1370 шляхом зміни зобов`язання управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова провести ОСОБА_2 нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на стягнення цих виплат в сумі 1301,79 грн. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 1301,79 на користь ОСОБА_2 10 вересня 2014 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №2а-10567/08/1370 про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 1301,79 на користь ОСОБА_2 . Станом на 14 травня 2020 року (день звернення ОСОБА_1 із заявою про заміну стягувача правонаступником) постанова Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року у справі №2а-10567/08/1370, спосіб та порядок виконання якої змінено ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року, є невиконаною. Також встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її спадкоємцем за законом є її син - ОСОБА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 27 квітня 2016 року Маслей І. Г. у спадковій справі №02/2016, а також довідкою цього ж приватного нотаріуса від 26 червня 2020 року №34/01-16. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що заява про заміну стягувача ОСОБА_2 у справі №2а-10567/08/1370 на її правонаступника - ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується факт того, що ОСОБА_1 є членом сім`ї (син) ОСОБА_2 , а також її спадкоємцем за законом. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні, та органом Пенсійного фонду України не подано. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не надало будь-яких доказів того, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2009 року у справі №2а-10567/08/1370 є виконаною органом Пенсійного фонду України. Відсутність у Свідоцтві про право на спадщину за законом серед спадкового майна коштів, які ОСОБА_2 не отримала відповідно до судового рішення, не може бути достатньою підставою для обмеження права ОСОБА_1 , передбаченого ч.1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для заміни стягувача у справі №2а-10567/08/1370 ОСОБА_2 на її правонаступника - ОСОБА_1 , оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та її спадкоємцем за законом, що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за законом у спадковій справі №02/2016, а також довідкою приватного нотаріуса Маслей І. Г. від 26 червня 2020 року №34/01-16. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №2-а-1710/11, від 14 лютого 2019 року у справі №2-а-2727/11/2209, від 16 березня 2020 року у справі №673/544/19. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає підставними і такими. що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів. З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а заяву про заміну стягувача ОСОБА_2 у справі №2а-10567/08/1370 на її правонаступника ОСОБА_1 задовольнити. Керуючись ст. 242, 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року з питань заміни сторони стягувача її правонаступником по справі №2а-10567/08/1370 скасувати та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про заміну особи стягувача її правонаступником задовольнити. Замінити стягувача ОСОБА_2 на її правонаступника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у виконавчому листі №2а-10567/08/1370, виданому 10 вересня 2014 року Львівським окружним адміністративним судом. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 07 серпня 2020 року.