Постанова 4857 № 500/2656/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2656/18 пров. № А/857/3110/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у справі № 500/2656/18 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- суддя в 1-й інстанції - Мірінович У. А., час ухвалення рішення - 24.01.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення - 24.01.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач - Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося в суд з позовом до відповідача - ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача податковий борг у загальній сумі 76233,37 грн, а саме: з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 70369,27 грн, з військового збору - 5864,10 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг на суму 76233,37 грн з них: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 70369,27 грн; з військового збору - 5864,10 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що ухвалою Верховного Суду у справі №500/583/19 від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2018 року №0064351306, №0064331306, якими йому нараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податків. З огляду на те, що касаційним судом не прийнято остаточного рішення у справі № 500/583/19 з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2018 року №0064351306, №0064331306, тому висновок суду першої інстанції про узгодженість податкового боргу є передчасним. Крім того, посилається на протиправність дій та рішень податкового органу щодо нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, оскільки такі, на його думку, суперечать положенням ПК України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Представник позивача у судове засідання 05 серпня 2020 року не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Представник відповідача - Ярмусь В. Д. у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, повторно подав заяву та клопотання про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину. За результатами розгляду вказаних клопотання та заяви колегія суддів ухвалила такі відхилити, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9-рс-186/20 від 16 березня 2020 року) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено. У протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами. Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Таким чином, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Згідно з ч.4 ст.229 КАС України судове засідання проводиться без фіксування такого технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми податкового зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на загальну суму 76233,37 грн, з яких: - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування,- у розмірі 70369,27 грн, у тому числі 12985,23 грн за штрафними санкціями та 5443,12 грн пені; - з військового збору - у розмірі 5864,10 грн, у тому числі 1082,10 грн за штрафними санкціями та 453,59 грн пені. Вказана сума податкової заборгованості підтверджується довідкою про наявність податкового боргу (а.с.9), розрахунками сум позовних вимог (а.с.10-11), розрахунками пені (а.с.13-14), копією інтегрованої картки платника податку (а.с.28-29) та копіями податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2018 року № 0064351306 та № 0064331306 (а.с.16-17). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу відповідача у загальному розмірі 76233,37 грн є узгодженою, тому така сума боргу підлягає стягненню з ОСОБА_1 у порядку, визначеному п.87.11 ст. 87 ПК України. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України). Згідно з п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Згідно з абз.1 п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Абз.2 п.57.3 ст.57 ПК України передбачає, шо у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до абз.1 п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. З аналізу положень зазначених норм закону можна дійти висновку про те, що обов`язок зі сплати грошового зобов`язання у платника податків виникає з наступного дня за днем узгодження такого зобов`язання і має бути виконаний протягом десяти днів. У разі оскарження до суду податкового повідомлення-рішення днем узгодження грошового зобов`язання є день набрання законної сили судовим рішенням. Несплачені грошові зобов`язання у встановлений законом строк - протягом 10 календарних днів, наступних за днем їх узгодження, яке відбувається в день набрання законної сили судовим рішенням, є податковим боргом платника податків, з виникненням якого контролюючий орган має вжити заходів для його погашення, зокрема надіслати платникові податкову вимогу щодо погашення суми податкового боргу. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2017 року посадові особи Головного управління ДФС у Тернопільській області провели документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, про що складено акт від 25 жовтня 2017 року №6715/19-06-13-06/2097305191. 20 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області на підставі акта перевірки від 25 жовтня 2017 року №6715/19-06-13-06/2097305191 прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0064331306, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 64926,15 грн; - №0064351306, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 5410,51 грн. ОСОБА_1 оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у судовому порядку. Так, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі № 500/583/19 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2018 року №0064351306 та №0064331306. Однак постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі №500/583/19 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2018 року №0064351306 та №0064331306 відмовлено. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року набрала законної сили з дати її прийняття, тобто з 02 жовтня 2019 року. Крім того, як встановлено в суді апеляційної інстанції, постановою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №500/583/19 залишено без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, що спростовує доводи апелянта про порушення норм процесуального права судом першої інстанції. Також, суд встановив, що у зв`язку з несплатою податкового боргу згідно з ст.59 ПК України ОСОБА_1 було надіслано податкову вимогу форми "Ф" № 18356-17 від 17 травня 2018 року, яка ним отримана 05 червня 2018 року, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.15 зворот). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не вживав заходів з погашення податкового боргу, тому податкова вимога в силу положень ст.60 ПК України не відкликалась. П.41.2 ст.41 ПК України передбачає, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Згідно з п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог податкового органу про стягнення з ОСОБА_1 76233,37 грн, оскільки наявність податкового боргу у розмірі 76233,37 грн підтверджується матеріалами справи й сума такого боргу є узгодженою. Доводи апеляційної скарги, що сума податкового боргу не є узгодженою у зв`язку з касаційним оскарженням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №500/583/19, колегія суддів вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки вказана постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 02 жовтня 2019 року, тому сума грошового зобов`язання платника податків є узгодженою з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначено грошове зобов`язання зі сплати податку. Крім того, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №500/583/19 залишена без змін постановою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у справі № 500/2656/18 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 07 серпня 2020 року.