Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4408/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4408/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі у справі №320/4408/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Богуславського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області третя особа, без самостійних вимог на предмет спору Головне територіальне управління юстиції у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У травні 2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Богуславського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (надалі - відповідач), третя особа, без самостійних вимог на предмет спору Головне територіальне управління юстиції у Київській області, в якому просила суд: встановити неправильність в актовому записі про народження від 12.02.2013 № 26, вчиненому Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, а саме неправильність щодо недопустимості виправлення та зобов`язати Богуславський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису про народження від 12.02.2013 № 26 шляхом усунення виправлення в ньому та залишення прізвища « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_1 ». Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Богуславського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, дійшов висновку, що у позовній заяві позивач не просить визнати неправомірними дії відповідача. Позивач має намір вирішити питання про внесення змін в актовий запис про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , де у відомостях про батька зазначено спадкодавця - ОСОБА_5 «батько». Тому спір у цій справі не має ознак публічно-правового, і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (стор. 4 том І). Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність ухвали суду та порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно дійшов висновку щодо того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства так як відповідач відмови внести у актовий запис зміни. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження та встановлено строк до 03 серпня 2020 року, протягом якого учасники справи можуть подати відзив. Представниками відповідача та третьої особи 28 липня 2020 року отримано Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, що підтверджується підписом на поштовому повідомленні про вручення поштової кореспонденції. Однак, станом на час прийняття постанови суду, відповідач та третя особа не скористалися своїми правами на подання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду повинна бути залишена без змін, з наступних підстав. Так, згідно приписів статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Водночас, адміністративною справою у розумінні пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу. В свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України). Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин. Із поданої позовної заяви слідує, що позивач, звертаючись із заявою до Богуславського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, мала на меті аби орган державної реєстрації актів цивільного стану вніс зміни до актового запису про народження неповнолітньої дитини. Отже, спірні правовідносини пов`язані з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження неповнолітньої дитини, який відмінний від існуючого запису цивільного стану. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (частини 1, 2, 3 статті 49 Цивільного кодексу (надалі - ЦК України)). Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року №2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (надалі - Закон № 2398-VI). Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина 1 статті 9 Закону № 2398-VI), тобто дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 22 Закону № 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Частинами 1, 2 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відтак, аналіз спірних правовідносин свідчить, що заявник звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади її особистого немайнового права (частина 1 статті 273 ЦК України) шляхом відображення у актовому записі про народження інформації, що батька неповнолітньої дитини ( ОСОБА_4 ) є ОСОБА_5 - спадкодавцем при отриманні спадщини (стор. 4 том І). Колегією судів встановлено, що у позовній заяві відсутні посилання на неправомірність/протиправність вказаної відмови. Натомість, позовна заява містить лише вимогу зобов`язального характеру (зокрема, зобов`язати орган державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису). У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 та в постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" йдеться, що фраза "судом, встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У іншому своєму рішенні у справі "Занд проти Австрії" Європейський суд з прав людини зауважив, що поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, оскільки позовна заява не містить обґрунтувань протиправності відмови у внесенні змін до актового запису, а вимога зобов`язального характеру спрямована лише на вирішення питання про внесення змін про народження у вже існуючий запис про народження неповнолітньої дитини, а тому такий спір не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 238, 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк