Постанова 4852 № 160/5934/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5934/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Новошицькій О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 в адміністративній справі , ухвалене суддею Ніколайчук С.В., по справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості,- в с т а н о в и В: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС, в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110150/2019/200039/1, прийняте 08.02.2019 Дніпропетровською митницею ДФС. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 адміністративний позов задоволенно. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу,в якій просив прийняти нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2г-резервний метод згідно з положенням ст. 64 Митного кодексу України за результатом проведеного обчислення, з урахуванням наданих декларантом відомостей щодо ціни транспортного засобу згідно з рахунком, відомостей щодо вартості транспортування, враховуючи дані цінової бази митних органів, автоматизованої системи управління ризиками та довідкових ресурсів за маркою авто, моделі, року випуску та іншими характеристиками, а також цінової бази органів доходів і зборів за ЕМЦ від 21.12.2018 року № UA 209190/2018/44411 та розраховується на рівні 10500 євро/шт. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем 06.12.2019 року до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту придбаного у Бельгії автомобіля Opel Insignsa (2014 року випуску, кузов НОМЕР_1 ) подана митна декларація № НОМЕР_2 110150/2019/206271 із зазначенням митної вартості на рівні 6500 євро (з яких 100євро - витрат на доставку). 08.12.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2019/200039, за яким митна вартість товару скоригована другорядного методу визначення митної вартості - резервного. 13.02.2019 року у зв`язку з незгодою із рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2019/200039 від 08.12.2019 року в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № UA 110150/2019/208221, товар випущено у вільний обіг. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідачем прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України. Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів. Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки відповідача про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також не надання декларантом витребуваних митницею додаткових документів. Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в оскаржуваному позивачем рішенні митний орган не зазначив жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Однак, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що декларантом надано документи, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару. В той же час, відповідачем не надано доказів, щодо заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість автомобіля. З урахуванням наведеного, дослідивши надані докази та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані позивачем документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України. Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64 МКУ). Разом з тим, застосувавши у спірних правовідносинах резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МК України), відповідач в обов`язковому порядку мав використати інформацію з ПІК ЄАІС, оскільки це прямо передбачено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012р. №598 (далі - Правила №598). Згідно з пунктом 2.1 Правил №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС -залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова