Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4122/2020

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2020 р. Справа № 520/4122/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/4122/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1 позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за тнкстом ГУПФУ в Харківській області, відповідач), у якому просив: - визнати дискримінаційними обмеження розміру відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 здоров`ю каліцтвом внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи збоку Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області; - зобов`язати відповідача зробити перерахунок та сплачувати належну ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 04.09.2019. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 адміністративний позов залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав. Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що на момент відкриття провадження у справі № 520/4122/2020 позивачем подано до цього самого суду інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав (справа №520/13707/19) і щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не була постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до п.10 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. З матеріалів справи вбачається, що на момент вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження по справі, що розглядається, у провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала справа № 520/13707/19 за за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому позивач просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке, починаючи з 04.09.2019 року, допустило порушення у відношенні права ОСОБА_1 , за його бажанням, отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як інваліду війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання службових обов`язків під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні службових обов`язків в зоні відчуження, в обсязі та порядку, який існував до обмеження, скасування їх нормативними актами, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України та в розмірі, встановленому рішенням Конституційного суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ, як норми прямої дії; - визнати протиправним та скасувати рішення № 963290191065 від 18.09.2019 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 , за його бажанням, в призначенні та перерахунку пенсії з 04.09.2019 року з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за його бажанням, починаючи з 04.09.2019 року, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням «дійсної строкової», яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, тобто виключено з редакції ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням його бажання щодо обчислення його державної (основної) пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, починаючи з 04.09.2019 року нараховувати та виплачувати належну ОСОБА_1 , за його бажанням, пенсію в порядку, як норми прямої дії, та розмірі, визначеному Законами № 2262 та № 796 з урахуванням рішень Конституційного Суду з цього приводу, без обмежень, визнаних неконституційними, в розмірі не меншому ніж 17747,20 гривень. Між тим, у справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом про визнання дискримінаційними обмеження розміру відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 здоров`ю каліцтвом внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи збоку Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язання відповідача зробити перерахунок та сплачувати належну ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 04.09.2019. Колегією суддів встановлено, що в обґрунтування позовних вимог у справі № 520/4122/2020 позивачем наведені інші (відмінні) підстави позову, з огляду на наступне. Так, підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18. Так, спірні правовідносини (справа520/137/19) виникли у зв`язку із незгодою позивача із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 , за його бажанням, в призначенні та перерахунку пенсії з 04.09.2019 року з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19). Натомість, у даній справі спір виник у зв`язку із наявністю на думку позивача дискримінаційних обмежень розміру відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 здоров`ю каліцтвом внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи з боку Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував вказаних обставин, допустивши неповне їх з`ясування, які мають значення для справи, а тому дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Щодо вимог позивача про прийняття за наслідками розгляду апеляційної скарги рішення по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції визначено статтею 312 КАС України, зокрема частини перша та третя встановлює, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Стаття 320 КАС України визначає підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що під час перегляду ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями на розгляд і вирішення справи по суті позовних вимог, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги про постановлення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції у ході перегляду ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Із врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що із-за порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалу суду слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 по справі № 520/4122/2020 скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач (підпис)В.В. Катунов Судді(підпис) (підпис) Г.Є. Бершов І.М. Ральченко