Постанова 4875 № 922/4283/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" серпня 2020 р. Справа № 922/4283/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В. за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В. розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (вх.№1647 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2020 (рішення ухвалено суддею Лавровою Л.С. 15.06.2020 у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 18.06.2020) у справі №922/4283/19 за позовом фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків до Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків про стягнення заборгованості ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2020 у справі №922/4283/19 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 26185,92 грн. інфляційних втрат і 7663,15 грн. 3% річних; позовні вимоги задоволено, стягнуто з АТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" на користь фізичної особи ОСОБА_1 91049,79 грн. заборгованості за договором поставки №53/46/17 від 10.02.2017 та 1921,00 грн. судового збору. АТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2020 у справі №922/4283/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи ОСОБА_1 до АТ "Світло Шахтаря" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 91049,19 грн. та судового збору у розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення позивачем п. 3.3 договору щодо повідомлення про відвантаження товару та надання документів разом з ним. Так, за твердженням відповідача, надана до позовної заяви в якості підтвердження факту поставки продукції видаткова накладна №446 від 12.12.2017 на загальну суму 91349,19 грн., за відсутності інших документів, які мали бути пред`явленні разом з відвантаженим товаром, не підтверджує факт поставки товару та не є доказом у розумінні статей 77-79 ГПК України. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Геза Т.Д., суддя Фоміна В.О.) від 13.07.2020, з урахуванням ухвали від 15.07.2020, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2020 у справі №922/4283/19; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 06.08.2020. 27.07.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить закрити провадження у справі №922/42/83/19 за апеляційною скаргою АТ "Світло Шахтаря"; в разі, якщо суд не вважатиме за можливе закрити апеляційне провадження у справі,- призначити справу до розгляду судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; в разі, якщо суд не вбачатиме підстав для закриття апеляційного провадження, то апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін (вх. № 6949). 30.07.2020 від АТ "Світло Шахтаря" надійшло клопотання, в якому відповідач посилаючись на впровадження в країні карантину, просив суд не розглядати справи без його участі та перенести слухання справи з повідомленням про наступну дату судового засідання (вх.№7133). Відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020 у зв`язку з відпусткою суддів Фоміної В.О. та Гези Т.Д. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В. Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. В судове засідання представники сторін не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з урахуванням змін і доповнень) судочинство в Україні на час ухвалення цієї постанови здійснюється в умовах карантину. Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Харкові). За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Водночас участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом (статті 202, 216 ГПК України); не визнавалася вона такою й судом. При цьому відповідач не навів достатнього обґрунтування неможливості його участі в судовому засіданні (якщо він вважав таку участь необхідною), тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів. Крім цього, згідно з частиною 4 статті 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України. На виконання Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon". Таким чином, відповідач, бажаючи взяти участь у судовому засіданні, проте не маючи такої можливості у зв`язку з карантинними заходами, відповідно до приписів статті 197 ГПК України мав право взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Проте відповідного клопотання відповідачем заявлено не було. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що дана справа за своїм характером є малозначною і підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, проте була призначена до розгляду в судовому засіданні саме за клопотанням відповідача. Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, участь у засіданні є правом, а не обов`язком сторони, позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі, виходячи зі змісту статей 202, 216 ГПК України суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. 10.02.2017 між ФОП Ханафеєвою Н.О. (постачальник) та ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (покупець) укладено договір №53/46/17 (далі -договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати в обумовлені договором строки покупцю продукцію та/або товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього узгоджену суму. Кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які являються складовими та невід`ємними частинами цього договору (пункти 1.1 та 1.2 договору). Відповідно до п. 2.1 договору якість товару, який поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, ГОСТам та іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості. Постачальник зобов`язаний засвідчити якість товарів, що поставляються, належними товаросупровідними документами та сертифікатом якості заводу-виробника. В разі поставки товарів більш низької якості, ніж передбачено стандартами, технічними умовами, ГОСТами та іншою технічною документацією, яка встановлює вимоги до його якості, покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені - вимагати повернення сплаченої суми. Базисні умови поставки узгодженої партії товару DDP (м. Харків, вул. Світло Шахтаря 4/6, склад покупця) відповідно до Правил "ІНКОТЕРМС - 2000 р." (п. 3.2 Договору). Ціна товару за одиницю і по позиціях зазначена в специфікаціях до договору. Загальна сума цього договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими і невід`ємними частинами договору (п.4.1 договору). Пунктом 4.3. договору визначено порядок оплати: протягом 120 календарних днів з дати поставки кожної партії товару, вказаної у відповідній специфікації. Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 договору). Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним 12.12.2017 поставлено відповідачу товар на загальну суму 91349,19 грн. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано видаткову накладну №446 від 12.12.2017, яка підписана представниками сторін та довіреність відповідача від 07.12.2017 №4004 на отримання цінностей за договором №53/46/17 від 10.02.2017. У жовтні 2019 позивач звернувся з вимогою до відповідача, в якій просив протягом семи банківських днів з моменту отримання цієї вимоги погасити існуючу заборгованість у сумі 91349,19 грн. Звертаючись з позовною заявою ОСОБА_1 зазначала, що відповідачем в порушення умов договору не в повному обсязі здійснено зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 91049,79 грн. Крім того, позивачем у відповідності до ст. 625 ЦК України нараховано 26185,92 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 7663,15 грн. В подальшому позивач відмовився від частини своїх позовних вимог, а саме від 26185,92 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 7663,15 грн. та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки №53/46/17 від 10.02.2017 в сумі 91049,79 грн. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на таке: - в порушення п. 3.3 договору відповідач не був повідомлений про відвантаження товару; - зобов`язання поставки вважаються виконаними з моменту прийому товару та пред`явлення усіх належним чином оформлених документів, передбачених п. 3.3 договору, однак документів, які повинні бути пред`явлені разом з товаром, позивачем не надано. За твердженням відповідача товар за накладною №446 від 12.12.2017 у відповідності до умов п. 3.6 договору було прийнято на відповідальне зберігання Приймаючи оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості за договором поставки №53/46/17 від 10.02.2017 в сумі 91049,79 грн., суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів повного виконання зобов`язання з оплати вартості товару за видатковою накладною №446 від 12.12.2017, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ханафеєвою Н.О. 27.10.2015 була зареєстрована як підприємець та припинила підприємницьку діяльність 28.03.2019. Договір №53/46/17 укладено сторонами 10.02.2017, тобто в той час коли позивачка здійснювала підприємницьку діяльність. ОСОБА_1 виступає в ньому в якості фізичної особи-підприємця. Предметом договору є господарські зобов`язання з поставки товару. Пунктом 8.2. договору передбачено, що він вступає в силу з моменту підписання та діє до 10.02.2018, а в частині виконання зобов`язань - до повного та належного їх виконання. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким із втратою його статусу як ФОП не припинились. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. 12.12.2017 позивачем поставлено відповідачу товар на суму 91349,19 грн, що підтверджується видатковою накладною №446 від 12.12.2017, яка підписана сторонами. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечує отримання товару за вищевказаною видатковою накладною. Пунктом 3.3 договору передбачено, що постачальник зобов`язується повідомити покупця про готовність до відвантаження товару за два дні до відвантаження. При цьому, умовами договору не передбачено форми повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, а враховуючи, що товар було прийнято уповноваженим представником покупця без зауважень, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на обставини неповідомлення про відвантаження товару як підставу не здійснення оплати за видатковою накладною №446 від 12.12.2017. Також, пунктом 3.3 договору передбачено, що постачальник зобов`язується разом з відвантаженим товаром надати покупцеві (його представнику) наступні документи: рахунки-фактури на товар, сертифікати якості, накладні на товар, сертифікати відповідності (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації), копії з\д квитанцій або відповідні товаросупровідні документи. Зобов`язання поставки вважаються виконаними з моменту приймання партії товару та надання всіх належним чином оформлених документів відповідно до п.3.3. договору (п.3.4 договору). Відповідач, свої доводи щодо ненастання строку оплати за видатковою накладною №446 від 12.12.2017 обґрунтовує тим, що позивачем разом з товаром не надано всіх належним чином оформлених документів відповідно до п.3.3. договору. Надаючи оцінку вказаним доводам заявника апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає таке. Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Проте, матеріали справи не свідчать, що відповідач встановлював строк позивачу для надання вказаних документів. Відсутні також докази його звернень до позивача з відповідними претензіями щодо відсутності документів, що стосуються товару та підлягають переданню, або щодо відмови від договору або повернення товару у зв`язку з цим. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки факт поставки товару не заперечується відповідачем, тому доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності обов`язку сплати з підстав ненадання документів є необґрунтованими та безпідставними. Також, колегія суддів зазначає, що п. 4.3 договору не пов`язує порядок обчислення строку оплати з моментом передачі документів. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар. Інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар договором не визначений. При цьому, як вже зазначалось, відповідач жодним чином не заперечує самого факту отримання товару. Відповідно до п. 3.6 договору у разі поставки товару, який не відповідає умовам договору (за якістю, комплектності, номенклатурою, упаковкою) або супровідним документам, а також товару, пошкодженого внаслідок невідповідної упаковки і / або маркування, порушень правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника за договором з постачальником), в інших випадках, коли покупець має право відмовитися від приймання товару, такий товар приймається покупцем на відповідальне зберігання на термін, необхідний для усунення перешкод в його прийманні. Вартість зберігання становить 0,1% від вартості товару, що зберігається за кожен день зберігання. Постачальник зобов`язаний за свій рахунок протягом трьох робочих днів або в інший строк, письмово узгоджений сторонами, з моменту надіслання йому відповідного повідомлення покупця виконати зазначені в повідомленні вимоги про усунення виявлених недоліків (дефектів) товару, про доукомплектування товару, про заміну товару, про надання відсутніх документів, про відшкодування покупцеві всіх понесених ним витрат і збитків, пов`язаних з поставкою товару неналежної якості (в т.ч. витрат по зберіганню), транспортуванні, утилізації всього чи частини товару, усунення його недоліків). Проте, як вже зазначалося, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу вимоги про усунення будь-яких недоліків (дефектів) товару, доукомплектування товару, заміну товару, надання відсутніх документів, відшкодування покупцеві всіх понесених ним витрат і збитків, пов`язаних з поставкою товару неналежної якості. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що товар було прийнято відповідачем на відповідальне зберігання. Наявні у справі документи свідчать про належне прийняття уповноваженим представником відповідача поставленого товару та не містять будь-яких зауважень щодо не відповідності умовам договору (за якістю, комплектності, номенклатурою, упаковкою) або супровідним документам. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача визнані судом необґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін. Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2020 у справі №922/4283/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 07.08.2020 Головуючий суддя О.О. Крестьянінов Суддя О.А. Пуль Суддя О.В. Шевель