Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/2562/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" березня 2020 р. Справа № 922/2562/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М. за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В. за участю представників: позивача Мастепова О.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4814 від 26.04.2017, довіреність № б/н від 16.09.2019) відповідача не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м. Харків (вх. № 343 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 по справі № 922/2562/19 (суддя Шарко Л.В.; повний текст рішення підписано та складено 26.12.2019) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магма» м. Маріуполь, Донецька область до Акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м. Харків про стягнення 895 116,18 грн., - ВСТАНОВИЛА: 07.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Магма» м. Маріуполь, Донецька область звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м. Харків про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт №1/05 від 18.05.2018 в сумі 895116,18 грн., яка складається з: 676860,00 грн. основної заборгованості за виконані роботи з виготовлення деталей; 154311,85 грн. - неустойки; 12976,77 грн. - 3% річних; 50967,56 грн. інфляційних втрат. Судові витрати в сумі 13426,74 грн. за подачу апеляційної скарги позивач просив покласти на відповідача. Господарський суд Харківської області рішенням від 16.12.2019 у справі № 922/2562/19 задовольнив повністю позовні вимоги; стягнув з Акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магма» 676860,00 грн. - основної заборгованості; 154311,85 грн. - неустойки; 12 976,77 грн. - 3% річних; 50967,56 грн. - інфляційних втрат; судовий збір в сумі 13426,74 грн. Дане рішення обґрунтоване тим, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу є не спростованими відповідачем та доведеними позивачем належними та допустимими доказами (первинними документами), які підтверджують факт отримання відповідачем готової продукції за Договором на виконання робіт №1/05 від 18.05.2018 та всього розрахункового пакету документів, що є свідченням наявності у відповідача зобов`язання з оплати вартості цієї продукції згідно Договору. У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості продукції, вимоги про стягнення нарахованих позивачем 154311,85 грн. неустойки, 12976,77 грн. 3% річних та 50967,56 грн. інфляційних втрат також визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також ухвалення рішення без всебічного розгляду справи з урахуванням обставин та доказів, просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 по справі № 922/2562/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів, які б підтверджували понесення ним збитків у зв`язку із порушенням відповідачем виконання зобов`язання за Договором №1/05 від 18.05.2018, а заявлені позивачем штрафні санкції є надмірно великими, порівняно із збитками, тому вони мають бути зменшені судом згідно частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 по справі № 922/2562/19 залишено без руху відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, як таку, що оформлена з порушенням пункту 3 частини третьої статті 258 цього Кодексу. Скаржнику встановлено строк - впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами на адресу місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Магма» (позивача у справі) - 87555, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Флотська, будинок 165 листом з описом вкладення. Наявним у справі рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102231091008 підтверджується отримання скаржником ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху 30.01.2020. 06.02.2020, тобто у встановлені судом строки, скаржником через канцелярію суду надано клопотання (вх. № 1152 від 06.02.2020), до якого додано докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу у справі листом з описом вкладення за належною адресою. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020 для розгляду справи № 922/2562/19 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/2562/19; позивачу надано строк до 25.02.2020 (включно) для подачі Східному апеляційному господарському суду відзиву на апеляційну скаргу; справу № 922/2562/19 призначено до апеляційного розгляду на 03.03.2020 о 12:00 год. 24.02.2020 позивач засобами поштового зв`язку направив суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1979 від 27.02.2020), в якому вважає заперечення скаржника щодо розміру пені на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, який був визначений та узгоджений сторонами у пункті 5.3. Договору № 1/05 від 18.05.2018, не чим іншим, як спробою відповідача уникнути законної відповідальності за свої неправомірні дії. Позивач наголошує, що саме через недобросовісні дії відповідача, як учасника господарських правовідносин, що направлені на повне ігнорування своїх зобов`язань впродовж 1,5 року, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення не лише суми основного зобов`язання та відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, а й пені у розмірі 154311,85 грн., передбаченої умовами Договору. Відповідач не реалізував свого права на звернення до суду першої інстанції із заявою про зменшення суми штрафних санкцій (пені) з одночасним поданням на її підтвердження відповідних доказів, тому всі пов`язані із цим негативні наслідки несе безпосередньо відповідач, адже вказане позбавляє відповідача в подальшому посилатися на ці обставини у суді апеляційної інстанції. Окремо позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що фактичними обставинами справи підтверджуються: факти повного невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати позивачу вартості робіт за Договором від 18.05.2018; значний проміжок часу порушення зобов`язання (1,5 року); вчинення відповідачем додаткових дій, направлених на затягування моменту виконання господарського зобов`язання; недобросовісність дій відповідача; невжиття відповідачем жодних заходів, спрямованих на виконання грошового зобов`язання або зменшення для позивача негативних наслідків від такого порушення. При цьому позивач наголошує, що відповідач не довів суду, що порушення з його боку договірного зобов`язання сталося випадково, внаслідок незалежних причин, а даний випадок є винятковим. Крім того, з метою можливості реалізації права на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, отриману при апеляційному розгляді даної справи, позивач надав суду орієнтований (попередній) розрахунок таких витрат (з урахуванням вартості погодинної роботи адвоката - 1000 грн./год. згідно до умов договору про надання правової допомоги №02/2020 від 17.02.2020) на суму 27000,00 грн. Позивач повідомив, що докази на підтвердження понесення цих витрат будуть надані ним протягом п`яти днів. 02.03.2020 до суду від АТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» надійшло клопотання (вх. № 2093) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із участю представника відповідача в іншому, раніше призначеному судовому засіданні, та неможливістю прибуття в судове засідання 03.03.2020. Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 03.03.2020 категорично заперечував проти відкладення розгляду справи. Відповідно до частини одинадцятої-тринадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Враховуючи те, що відповідач в силу вимог чинного процесуального законодавства не позбавлений можливості залучити іншого адвоката або направити керівника для участі у судовому засіданні, а повідомлені відповідачем причини неявки в судове засідання є неповажними, на підтвердження неможливості прибуття представника відповідачем не надано жодних доказів, беручи до уваги те, що суд не визнавав явку представників в судове засідання 03.03.2020 обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає. Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 03.03.2020 з правовою позицією відповідача категорично не згоден, вважає доводи скаржника безпідставними, а вимоги апеляційної скарги такими, що задоволенню не підлягають. В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, виходячи з приписів зазначеної процесуальної норми, колегія суддів дійшла висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, а тому вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними. 18.05.2018 між позивачем - ТОВ «МАГМА» (Виконавець) та відповідачем - АТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» (Замовник) укладено Договір на виконання робіт № 1/05 (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1., 2.1. якого Виконавець, зобов`язався виконати роботи Замовнику згідно специфікацій, які є невід`ємними частинами даного Договору, а Замовник зобов`язався прийняти ці роботи та сплатити їх вартість; роботи можуть виконуватися з використанням товарно-матеріальних цінностей Замовника; виконавець зобов`язався виконати роботи у строки, вказані у специфікаціях (том 1 аркуші справи 12-14). Специфікацією від 18.05.2018 № 1 до Договору сторони узгодили найменування робіт по виготовленню деталей із заготовок Замовника, найменування заготовок, які Виконавець прийняв від Замовника, їх кількість, строки виконання, ціну та загальну робіт, яка склала 710160,00 грн. з урахуванням ПДВ в розмірі 118360,00 грн. (том 1 аркуші справи 15-16). Пунктом 3 Специфікації № 1 визначено, що строки виконання робіт складають 130 днів з дня поставки заготовок, з правом дострокового виконання робіт. Згідно пунктів 2.2., 2.3., 2.7. Договору Виконавець (ТОВ «МАГМА») передає Замовнику (АТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ») виконані роботи згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт; Замовник зобов`язується протягом 3-х календарних днів направити на адресу Виконавця підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт; у разі неповернення у встановлений строк підписаного акту, роботи вважаються прийнятими без заперечень; по закінченню виконання робіт Виконавець надає Замовнику документи - акт прийому-передачі виконаних робіт, товарно-транспортну накладну на отримання готового виробу після виконання робіт та рахунок-фактуру. Датою виконання робіт вважається дата підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (пункт 2.8. Договору). Позивач свої зобов`язання за Договором виконав своєчасно та в повному обсязі, що відповідачем не заперечується. 26.10.2018 сторонами у справі був підписаний Акт приймання-передачі обладнання, яким сторони засвідчили передачу Замовнику виробів (водило УКД200-500.11.01.130СБ у кількості 2 шт.) після їх виготовлення Виконавцем згідно специфікації № 1 (том 1 аркуш справи 22). 01.11.2018 обладнання відвантажене відповідачу, про що свідчить товарно-транспортна накладна № 188М (том 1 аркуші справи 17-18). Відповідач не заперечує, що разом із вантажем йому були надані супровідні документи на вантаж: рахунки №№ 767, 768 від 26.10.2018, акт надання послуг з переробки № 35 від 26.10.2018, звіт про перероблену сировину № 35 від 26.10.2018, видаткова накладна № 672 від 26.10.2018 та сертифікати якості (том 1 аркуші справи 85-87). 06.11.2018 сторонами був підписаний Акт приймання-передачі обладнання на загальну суму з ПДВ 603600,00 грн. та цього ж дня обладнання було відвантажене відповідачу, про що свідчить товарно-транспортна накладна № 197 М від 06.11.2018. Разом із вантажем відповідачу були надані супровідні документи на вантаж: рахунки на оплату № № 841, 842 від 06.11.2018, акти надання послуг з переробки № 36 та № 37 від 06.11.2018, звіти про перероблену сировину № 36 та № 37 від 06.11.2018, сертифікати якості, акт приймання-передачі, що також відповідачем не заперечується (том 1 аркуші справи 23-28, 88-89). Відповідач не заперечує, що 03.12.2018 АТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» повернуло ТОВ «МАГМА» один вал УКД200-500.11.01.401-04 для виправлення виявлених недоліків, про що був складений акт приймання-передачі. Ціна такого валу склала - 33300,00 грн. Загальна вартість прийнятої відповідачем роботи, за вирахуванням повернутого валу, складає 676860,00 грн. з ПДВ. Відповідачем не спростовано факт отримання від позивача готової продукції та всього (розрахункового) пакету документів, що є свідченням наявності у відповідача зобов`язання з оплати її вартості. Вищенаведені первинні документи були підписані з боку уповноваженої особи відповідача і повернуті позивачу, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань та, як наслідок, обізнаність відповідача здійснити оплату за надані йому послуги згідно договірних домовленостей. Порядок розрахунків за виконану роботу по виготовленню деталей встановлений пунктом 4.3. Договору та пунктом 4 Специфікації № 1, зокрема, сторони передбачили, що 50 відсотків вартості робот сплачуються Замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту повідомлення про готовність робот, остаточний розрахунок - протягом 14 календарних днів з моменту повідомлення про готовність робот. Позивач вказав, а відповідач не спростував, що саме з дати підписання актів надання послуг з переробки (26.10.2018 та 06.11.2018) слід відраховувати 14-денний строк, визначений пунктом 4 специфікації № 1, для здійснення відповідачем оплати за надані послуги. Отже, суму у розмірі 106560,00 грн. згідно акту надання послуг з переробки №35 від 26.10.2018 відповідач повинен був сплатити у строк до 09.11.2018 включно, а суму у розмірі 603600,00 грн. згідно акту надання послуг з переробки від 06.11.2018 до 20.11.2018. Водночас, враховуючи повернення 03.12.2018 позивачу одного валу, вартість якого становила 33300,00 грн., який був переданий відповідачу у відповідності до акту надання послуг з переробки від 06.11.2018, загальна сума заборгованості склала 676860,00 грн., яка станом на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції відповідачем не сплачена. Доказів сплати боргу відповідач судам не надав та заявлену до стягнення суму заборгованості (її розмір) не спростував. З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №08/02 від 08.02.2019 за вих.№02-153 про сплату заборгованості, яка відповідачем не виконана. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір є договором підряду. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно з частинами першою та другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Стаття 843 Цивільного кодексу України передбачає, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, за приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов`язання, оскільки оплату за роботи в розмірі 676860,00 грн. у визначені Договором строки, порядку та розмірі позивачу не здійснив. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 676860,00 грн. В суді апеляційної інстанції відповідачем не заперечується та не спростовано належними та допустимими доказами той факт, що основна сума заборгованості підтверджується матеріалами справи і позивачу станом на даний час не сплачена. Встановивши факт прострочення відповідачем виконання взятих на себе договірних зобов`язань, суд першої інстанції визначився щодо задоволення позовних вимог і в частині стягнення нарахованих за прострочення строків оплати вартості виконаних робіт на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України суми інфляційних втрат в розмірі 50967,56 грн. за період листопад 2018 року - травень 2019 року та 3 % річних у розмірі 12976,77 грн. за період з 13.11.2018 по 10.07.2019, з огляду на арифметичну та методологічну правильність наданих позивачем розрахунків. Відповідач з апеляційною скаргою щодо цих обставин не звертався, тому у апеляційного господарського суду відсутні підстави переглядати рішення суду першої інстанції в цій частині. Оскільки позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно у частині стягнення неустойки (пені) в сумі 154311,85 грн. за період прострочення за період з 13.11.2018 по 10.07.2019, колегія суддів апеляційної інстанції переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги. Так, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки судом не здійснено всебічний розгляд справи з урахуванням наявних у справі доказів, які не підтверджують понесення позивачем збитків у зв`язку із порушенням відповідачем виконання зобов`язання за Договором №1/05 від 18.05.2018, а заявлена позивачем до стягнення сума неустойки є надмірно великою і має бути зменшена судом. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, види забезпечення виконання зобов`язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов`язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов`язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов`язальні правовідносини між кредитором та боржником. Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (частина друга статті 343 Господарського кодексу України). Як вбачається з положень статті 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Пунктом 5.3. укладеного між сторонами у справі Договору передбачено, що замовник несе відповідальність за дотримання строків оплати виконаних робіт. За неоплачені або несвоєчасно оплачені роботи замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених робіт за кожен день прострочення, починаючи з дня прострочення. Неустойка нараховується до моменту фактичного припинення порушення договірного зобов`язання. Сплата штрафу не звільняє замовника від виконання своїх зобов`язань по договору. Таким чином, сторонами збільшено період нарахування неустойки. Користуючись наданим правом, позивач нарахував на суму заборгованості та заявив до стягнення пеню у розмірі 154311,85 грн. Перевіривши з урахуванням вимог діючого законодавства наданий позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції дійшов висновку про його арифметичну правильність. Відсутність клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення суми пені, наведені законодавчі приписи та встановлені по справі фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів за виконані роботи у строк, встановлений Договором, дали правові підстави для висновку суду першої інстанції про стягнення на користь позивача пені у сумі 154311,85 грн. Поряд зі цим, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18 та від 03.01.2020 у справі №902/855/18). Частина перша статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Розглядаючи дану справу в апеляційному порядку колегія суддів встановила, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не заявляв відповідного клопотання про зменшення суми неустойки (ані окремо у заяві, ані у будь-яких поясненнях), не подавав відповідних доказів на підтвердження необхідності розгляду питання щодо зменшення пені та не заперечував проти заявленої позивачем до стягнення неустойки, зокрема щодо періоду її нарахування. Натомість питання щодо зменшення розміру суми пені було порушене відповідачем лише при поданні апеляційної скарги та не було предметом розгляду в суді першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє безпідставні аргументи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. При цьому, колегія суддів враховує, що присуджена до стягнення неустойка, як міра відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання грошових коштів за передану продукцію, є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання. Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п`ята статті 5 Господарського кодексу України). Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах. Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що із матеріалів справи не вбачається намагання відповідача розрахуватися з позивачем або будь-яким чином врегулювати спір, натомість подано апеляційну скаргу виключно з формальних підстав, без будь-яких посилань на конкретні норми матеріального та процесуального права, які були порушені судом першої інстанції під час ухвалення рішення у даній справі. Таким чином, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не спростував висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого у даній справі судового рішення. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником суду апеляційної інстанції не надано. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін. Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 20140,11 грн. за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 по справі № 922/2562/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 по справі № 922/2562/19 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору в сумі 20140,11 грн. за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», м. Харків. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05.03.2020. Головуючий суддя С.В. Барбашова Суддя О.А. Істоміна Суддя Н.М. Пелипенко