Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/391/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" серпня 2020 р. Справа№ 911/391/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Суліма В.В. Майданевича А.Г. за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2020 у справі № 911/391/20 (суддя Сокуренко Л.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» про стягнення 18 264, 05 грн, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог У лютому 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» (далі - ТОВ «ЗАРАЗ-8») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» (далі - ТОВ «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ») про стягнення 18 264, 05 грн. Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані тим, що відповідач, як споживач, порушує умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 01/07/16-9 від 01.07.2016 в частині здійснення оплати за надані послуги. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем заявлено про стягнення з останнього 14 720, 37 грн основного боргу, 2 968, 24 грн пені, 316, 72 грн 3 % річних та 258, 72 грн інфляційних втрат.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Київської області від 21.04.2020 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» на користь ТОВ «ЗАРАЗ-8» 5 401, 50 грн за послуги з управління багатоквартирним будинком, 127,05 грн за послуги з охорони, 726, 96 грн нарахованої пені, 80, 28 грн інфляційних втрат, 105, 05 грн 3 % річних, та 741, 27 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 5 401, 50 грн. Також у зв`язку із задоволенням указаних вимог, здійснивши арифметичний перерахунок 3 % та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову їх обґрунтованість. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги з електропостачання та з постачання теплової енергії з огляду на те, що заявником не долучено до матеріалів справи жодних доказів (акти надання послуг, рахунки на оплату) надання позивачем чи іншою постачальною організацією відповідачу послуг з електропостачання та постачання теплової енергії та, в свою чергу, споживання відповідачем зазначених послуг у розмірі, який визначив позивач у довідці про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг, яку долучено до матеріалів справи. Стосовно вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони території, суд першої інстанції зазначив, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за такі послуги за грудень 2019 року є таким, що настав 20.12.2019, виходячи із змісту таких договорів: договору доручення № 20 від 01.12.2018 та договору № 01/12/19-8 від 29.11.2019. За своєю суттю тільки договір № 01/12/19-8, укладений 29.11.2019, визначає правовідносини сторін щодо надання послуг із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони території, що входить до складу комплексної забудови житлового комплексу «Чайка». В той же час, договір доручення № 20, укладений 01.12.2018, не є договором про надання послуг із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони території, що входить до складу комплексної забудови житлового комплексу «Чайка». Останній визначає передачу ТОВ «НАО Сістем», як довірителя, до позивача, як повіреного, окрім іншого, прав приймати від споживачів плату за надані довірителем послуги. Проте, договору, в якому визначено саме надання послуг з охорони за заявлений період з 10.2018 і до грудня 2019 року, позивачем не долучено до матеріалів справи. Однак, відповідачем існуючої заборгованості за надані послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони території не сплачено, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості за послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони території в сумі 127,05 грн.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ «ЗАРАЗ-8» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 11 823, 21 та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ЗАРАЗ-8» на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2020, встановлено сторонам час для подачі відзиву, клопотань та заяв. Призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвала від 04.06.2020 отримана сторонами та їх представниками, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», зокрема, внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України та викладено його у такій редакції: «

4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином». Жодних заяв та клопотань, у тому числі щодо неможливості розгляду справи, продовження строку до суду апеляційної інстанції не надходило. Тому апеляційна скарга розглядається в розумні строки.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів ТОВ «ЗАРАЗ-8» не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично не користуватися, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання. Сторона посилається на аналогічну позицію Верховного Суду у справі № 915/89/16. Однак, жодних документів які б свідчили про відмову відповідача від одержання послуг постачання теплової енергії у встановленому законодавством порядку, споживачем не надано. До того ж, у відзиві на позовну заяву, відповідач стверджував, що позивач мав право припинити постачання теплової енергії з огляду на наявність заборгованості. Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони території скаржник зазначає, що судом не взято до уваги зміст п. 2.3.12 договору № 01/12/19-8 від 29.11.2019, відповідно до якого позивачу надано право стягувати з власників заборгованість по оплаті за послуги, що утворилися з 01.10.2018. У зв`язку з чим скаржник вважає, що йому необґрунтовано відмовлено у вказаній частині вимог.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надійшло. Клопотань про продовження строку не заявлялося.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку № 21, корпус 2 по вул. Лобановського в с. Чайки від 16.05.2016 ТОВ «ЗАРАЗ-8» визначено управителем будинку № 21, корпус 2. 01.07.2016 між ТОВ «ЗАРАЗ-8» (управитель) та ТОВ «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» (споживач) було укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 01/07/16-9 (далі - договір). До договору укладалися додаткові угоди. Положеннями п. 1.1 договору сторони узгодили, що управитель зобов`язується надавати споживачу послуги з управління багатоквартирним будинком, включаючи допоміжні приміщення і споруди та прибудинкову територію цього будинку (надалі - будинок), для забезпечення та організації забезпечення потреби співвласників у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а споживач зобов`язується сплатити управителю встановлену договором ціну, а також відшкодувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням будинком, у разі, коли управитель отримав на такі витрати згоду співвласників. Відповідно до п. 1.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 01.09.2018) управитель надає власнику наступні послуги: прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території; виконання санітарно-технічних робіт; обслуговування внутрішньо будинкових систем; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; вивезення побутових відходів (збирання); обслуговування систем диспетчеризації; ліквідація аварій у внутрішньо квартирних мережах (за додаткову плату); послуги з дезінсекції, дератизації; озеленення, обслуговування клумб, газонів, зелених насаджень; прибирання снігу, посипання призначеної для проходу та проїзду частини прибудинкової території протиожеледними сумішами; освітлення місць загального користування і підвальних приміщень та підкачування води; обслуговування ліфтів; енергопостачання для ліфтів; забезпечення на підставі відповідних договорів із виробниками та постачальниками збору платежів з споживачів за спожиті комунальні послуги та послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що входить до складу комплексної забудови житлового комплексу «ЧАЙКА». Згідно з п. 1.3 договору в управління передається все майно будинку, що належить всім споживачам (співвласникам) будинку на праві спільної власності. При цьому споживач разом із іншими співвласниками мають право здійснювати управління будинком у порядку, встановленому договором. Пунктами 2.1 - 2.3 договору передбачено, що ціна послуг та порядок її розрахунку визначається в додатку № 1 до даного договору. Зміна ціни послуг проводиться виключно у порядку, встановленому законом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі за договором вносяться споживачами на поточний рахунок управителя не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги за цим договором оплачуються споживачем у безготівковій формі через банківські установи, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок управителя незалежно від наявності або відсутності виставленого управителем рахунку. У разі постачання управителем споживачу комунальних послуг, вартість таких послуг визначається згідно тарифів, визначених відповідно до закону (п. 2.7 договору). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу: 5 401, 50 грн за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 10.2018 по 12.2019 включно; 357, 84 грн за надані послуги з електропостачання за період з 01.10.2018 по 31.10.2018; 7 563, 48 грн за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 10.2018 по 12.2019 включно та 1 397, 55 грн за послуги з забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони території за період з 10.2019 по 12.2019 включно. Відповідно до п. 8.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 15.05.2017. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору зборами співвласників будинку та управителем не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим. Згідно з п. 9.15 договору користуючись правом, наданим ст. 207 ЦК України, сторони домовились, що сторони можуть використовувати факсимільне відтворення підписів керівників сторін для вчинення правочинів, пов`язаних з даним договором. Сторони визнають рівну юридичну силу власного підпису та факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання на додаткових угодах до даного договору. Так, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з законність указаного правочину з огляду на презумпцію правомірності правочину, передбачену ст. 204 Цивільного кодексу України. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, після підписання договору, сторонами було укладено додаткову угоду № 2, якою сторони внесли певні зміни до основного договору. Зазначений правочин з боку відповідача підписано власноручним підписом, а не факсимільним відтворенням, що не заперечується відповідачем. 01.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАО Сістем» (далі - ТОВ «НАО Сістем») (довіритель) та ТОВ «ЗАРАЗ-8» (повірений) укладеного договір доручення № 20, відповідно до умов якого даний договір регулює відносини, що виникають між довірителем, повіреним та споживачами (фізична та/або юридична особа, яка користується послугами із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони від протиправних посягань та навмисного пошкодження спільного майна співвласників багатоквартирного будинку і прибудинкової території, що входить до житлового комплексу «Чайка») при використанні останніми послуг із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони від протиправних посягань та навмисного пошкодження спільного майна співвласників багатоквартирного будинку і прибудинкової території, що входить до житлового комплексу «Чайка». Відповідно до п. 1.3 договору доручення в порядку та умовах, визначених цим договором, повірений зобов`язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя виконувати протягом усього строку дії договору, окрім іншого, приймати від споживачів плату за надані довірителем послуги на окремий розрахунковий рахунок повіреного з наступним перерахуванням даних коштів з окремого рахунку повіреного на визначений договором поточний рахунок довірителя; забезпечити підготовку та розсилку споживачам відповідних рахунків на оплату наданих довірителем послуг. Згідно з п. 8.1 - 8.2 договору доручення, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором. Крім того, 29.11.2019 ТОВ «НАО Сістем» (товариство) та ТОВ «ЗАРАЗ-8» (агент) укладено договір № 01/12/19-8, відповідно до п. 1.1 якого товариство за цим договором зобов`язується надавати власникам послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму (надалі - КПР) та охорони території, що входить до складу комплексної забудови Житлового комплексу «Чайка». Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору розрахунок вартості/ціни послуги кожному власнику здійснює агент, формує відповідні рахунки і надає рахунки власникам у термін до 10-го числа кожного місяця, у якому надаються послуги. Строк оплати послуг здійснюється власниками, визначається в рахунку та має проводитись не пізніше 20-го числа місяця, у якому надаються послуги. Умовами п. 4.1 - 4.2 договору визначено, що цей договір набирає чинності з 01 грудня 2019 року. Цей договір укладений на строк до 01 грудня 2020 року. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову. Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення процесуальних норм права, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення в порядку ч. 3 ст. 277 ГПК України в частині, що не оскаржується. Між сторонами склалися правовідносини з надання послуг з управління майном. Спір у справі стосується невиконання споживачем свого обов`язку з оплати наданих послуг та встановленням такого зобов`язання. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги з електропостачання та з постачання теплової енергії, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів (акти надання послуг, рахунки на оплату) надання позивачем чи іншою постачальною організацією відповідачу послуг з електропостачання та постачання теплової енергії. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виконавець, споживач та управитель. В редакції закону, що діяла до 01.05.2019 суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг були виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Аналогічне положення містила ч. 1 ст. 19 закону в попередній редакції. Згідно з п. 1 ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву кореспондує обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. (п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 20 попередньої редакції Закону). Згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність актів наданих послуг, рахунків на оплату, тощо не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечував факту отримання послуг з електропостачання та з постачання теплової енергії, а лише зазначив про право управителя припинити надання таких послуг. Отже, факт споживання наданої житлово-комунальної послуги, навіть за відсутності актів наданих послуг, рахунків на оплату, сам по собі є підставою здійснення оплати вартості фактичного обсягу наданої та спожитої послуги, тому посилання суду першої інстанції як на підставу відмови у позові на відсутність указаних документів суд вважає передчасними. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.06.2019 у справі № 904/2588/18, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність договору про послуги теплопостачання сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від обов`язку оплати послуг, які фактично були надані позивачем та споживались відповідачем у повному обсязі, тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за послуги теплопостачання (пункт 33 постанови). Подібні висновки викладені Верховним Судом і в постанові від 03.12.2019 у справі № 917/119/19. З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не заперечується факт споживання послуг, а позивачем надано відповідні послуги, споживач зобов`язаний сплатити вартість цих послуг відповідно до фактично спожитого обсягу, у зв`язку з чим суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові в частині стягненні заборгованості за надані послуги з електропостачання за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 у сумі 357, 84 грн та 7 563, 48 грн за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 10.2018 по 12.2019 включно. На зазначені суми скаржником було нараховано інфляційні, 3 % річних та пеню за заявлені періоди. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Відповідно до п. 4.1.2 договору несвоєчасне внесення платежів за послуги - за дане порушення споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків, погодженого сторонами, обмеживши період нарахування 6 місяцями, в межах розрахунку позивача, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 410, 68 грн за прострочення зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії (заявлено позивачем розрахунок було здійснено поза межами шести місяців, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). А тому в частині стягнення 446, 04 грн пені слід відмовити. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 13, 20 грн (за електропостачання), 172, 00 грн (за теплову енергію) та інфляційні втрати в сумі 18, 24 грн (за електропостачання), 140, 39 грн (за теплову енергію). Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище платежів, дійшов висновку, що позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню. Також скаржником заявлено про стягнення з відповідача 1 397, 55 грн заборгованості за послуги з забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони території за період з 10.2018 по 12.2019 включно. Так, як на підставу таких вимог скаржник посилається на договір доручення № 20 від 01.12.2018, укладений між ТОВ «НАО Сістем» та ТОВ «ЗАРАЗ-8». Відповідно до умов зазначеного правочину, даний договір регулює відносини, що виникають між довірителем, повіреним та споживачами (фізична та/або юридична особа, яка користується послугами із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони від протиправних посягань та навмисного пошкодження спільного майна співвласників багатоквартирного будинку і прибудинкової території, що входить до житлового комплексу «Чайка») при використанні останніми послуг із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони від протиправних посягань та навмисного пошкодження спільного майна співвласників багатоквартирного будинку і прибудинкової території, що входить до житлового комплексу «Чайка». Відповідно до п. 1.3 договору, в порядку та умовах, визначених цим договором, повірений зобов`язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя виконувати протягом усього строку дії договору, окрім іншого, приймати від споживачів плату за надані довірителем послуги на окремий розрахунковий рахунок повіреного з наступним перерахуванням даних коштів з окремого рахунку повіреного на визначений договором поточний рахунок довірителя; забезпечити підготовку та розсилку споживачам відповідних рахунків на оплату наданих довірителем послуг. Також, в матеріалах справи наявна копія договору № 01/12/19-8 від 29.11.2019, укладеного між ТОВ «НАО Сістем» та ТОВ «ЗАРАЗ-8», відповідно до п. 1.1 зазначеного правочину, товариство за цим договором зобов`язується надавати власникам послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму (надалі - КПР) та охорони території, що входить до складу комплексної забудови Житлового комплексу «Чайка». Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору, розрахунок вартості/ціни послуги кожному власнику здійснює агент, формує відповідні рахунки і надає рахунки власникам у термін до 10-го числа кожного місяця, у якому надаються послуги. Строк оплати послуг здійснюється власниками визначається в рахунку та має проводитись не пізніше 20-го числа місяця, у якому надаються послуги. Умовами п. 4.1 - 4.2 договору визначено, що цей договір набирає чинності з 01 грудня 2019 року. Цей договір укладений на строк до 01 грудня 2020 року. Скаржником заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги з охорони за період з 10.2018 по 12.2019 включно. Суд першої інстанції, врахувавши зміст наявних договорів, а саме: договору доручення № 20 від 01.12.2018 та договору № 01/12/19-8 від 29.11.2019, обґрунтовано виходив з того, що за своєю суттю тільки договір № 01/12/19-8, укладений 29.11.2019 визначає правовідносини сторін щодо надання послуг із забезпечення контрольно-пропускного режиму (надалі - КПР) та охорони території, що входить до складу комплексної забудови Житлового комплексу «Чайка». В той же час, договір доручення № 20, укладений 01.12.2018, не є договором про надання послуг із забезпечення контрольно-пропускного режиму (надалі - КПР) та охорони території, що входить до складу комплексної забудови Житлового комплексу «Чайка». Останній визначає передачу ТОВ «НАО Сістем», як довірителя, до позивача, як повіреного, окрім іншого, прав приймати від споживачів плату за надані довірителем послуги. Проте, договору, в якому визначено саме надання послуг з охорони за заявлений період з 10.2018 і до грудня 2019 року, позивачем не долучено до матеріалів справи. При цьому посилання скаржника на положення п. 2.3.12 договору № 01/12/19-08 від 29.11.2019 є безпідставним (щодо можливості стягнення заборгованості, що утворилася з 01.10.2018), оскільки ані наведене положення, ані сам договір не містить обсягу такої заборгованості та доказів на підтвердження розміру заборгованості (первинних документів, передачі такої заборгованості у порядку встановленому законом, тощо). А тому такі доводи відхиляються як необґрунтовані. Як вбачається з матеріалів справи, за період дії договору № 01/12/19-8 від 29.11.2019 відповідачу надано послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму (надалі - КПР) та охорони території на суму 127, 05 грн. Відповідно, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за період поза межами дії зазначеного договору, а саме з 10.2018 по 12.2019 включно у сумі 1 397, 55 грн без надання відповідних первинних доказів. Тому в цій частині відхиляються доводи скаржника, як необґрунтовані. Таким чином строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за отримані послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму (надалі - КПР) та охорони території за грудень 2019 року є таким, що настав 20.12.2019. В свою чергу, відповідачем існуючої заборгованості за надані послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму (надалі - КПР) та охорони території не сплачено. Протилежного відповідачем суду не доведено, доказів оплати всієї суми заборгованості не надано. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму (надалі - КПР) та охорони території нормативно та документально доведені тільки за грудень 2019 року, а тому правильно задовольнив їх частково в сумі 127,05 грн. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України). Судом першої інстанції правомірно здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених вище дат прострочення платежів та задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 0, 24 грн та відмовлено в частині вимог щодо інфляційних втрат.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права (п.3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України). Отже, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині заявленої до стягнення заборгованості за послуги з електропостачання у сумі 357, 84 грн та 7 563, 48 грн за послуги з постачання теплової енергії та нараховані на них 3% річних, інфляційні втрати та частково пеня. Водночас, суд першої інстанції правомірно відмовив у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони території (надані до 29.11.2019). Отже, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, з ухваленням нового про задоволення вимог щодо заявленої до стягнення заборгованості за надані послуги з електропостачання у сумі 357, 84 грн та 7 563, 48 грн за надані послуги з постачання теплової енергії та нараховані на них 3% річних, інфляційні втрати та частково пені та покладанням в цій частині судового збору на відповідача. В решті - рішення суду підлягає залишенню без змін.

9. Судові витрати З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій (судовий збір) покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2020 у справі №911/391/20 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2020 у справі №911/391/20 скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за надані послуги з електропостачання та з постачання теплової енергії, 3%, інфляційних та пені, з ухваленням у вказаній частині нового рішення - про задоволення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, 21, корп. 2; код 35575477 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, буд. 23; код 40253816) 7 563 (сім тисяч п`ятсот шістдесят три) грн 48 коп. за послуги з постачання теплової енергії, 357 (триста п`ятдесят сім) грн 84 коп. за послуги з електропостачання у сумі, 1 410 (тисяча чотириста десять) грн 68 коп. за прострочення зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії, 158 (сто п`ятдесят вісім) грн 63 коп. інфляційних втрат, 185 (сто вісімдесят п`ять) грн 20 коп. 3 % річних, та 1 113 (тисячу сто тринадцять) грн 57 коп. судового збору. В решті рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2020 у справі №911/391/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанцій, покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, 21, корп. 2; код 35575477 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8» (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, буд. 23; код 40253816 2 580 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят) грн 34 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя О.М. Коротун Судді В.В. Сулім А.Г. Майданевич