Постанова Київський апеляційний суд № 752/2838/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/8578/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 752/2838/19 04 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Желепи О.В. - Олійника В.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Мазур Ю.Ю., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в: У лютому 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 16.05.2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 10 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на карткових рахунок. Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Посилаючись на те, що відповідач не виконує належним чином умови укладеного договору, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом станом на 14.01.2019 року на загальну суму 48 185,41 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 22 124,91 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 10 599,65 грн., заборгованості за пенею - 12 699,12 грн., а також штрафів - 500,00 грн. (фіксована частина), 2 270,73 грн. (процентна складова), просив стягнути з відповідача на користь банку вказану загальну суму заборгованості, а також понесені судові витрати в сумі 1 921,00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16 травня 2016 року б/н у сумі 22 124,91 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 883,66 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» надіслала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно досліджено письмові докази та дійсні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення суду є необґрунтованим та незаконним. Зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 16.05.2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 10 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано до суду першої інстанції розрахунок заборгованості, копію анкети-заяви від 16.05.2016 року, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карток, Умови та правила надання банківських послуг, натомість відповідачем заперечення проти позову банку не подавались, розмір обчисленої позивачем заборгованості не спростовано, факт укладення та отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, тарифами банку не заперечувався, а тому сам по собі факт відсутності підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. Відтак, відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив згоду з формою договору та його умовами, тому позивачем доведено укладення між сторонами кредитного договору та невиконання позичальником зобов`язань за цим договором. Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 16 травня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н про надання останньому кредиту в розмірі 10 800,00 грн., згідно з умовами якого позивачем емітовано та видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті http://privatbank.ua/terms/) та Тарифи. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 16.05.2016 року № б/н становить 48 185,41 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 22 124,91 грн., нараховано відсотків за користуванням кредитом у сумі 10 599,65 грн., пеня за прострочення виконання зобов`язань за договором у сумі 12 690,12 грн., штраф за прострочення виконання зобов`язань за договором у сумі 2 770,73 грн. Задовольняючи позовні вимоги частково, стягуючи з відповідача заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, тому позивач вправі вимагати захисту своїх порушених прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам, пені та штрафам, суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних вимог. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитися не може, враховуючи наступне. Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях. В позовній заяві позивач АТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.05.2016 року, відповідач отримав кредит у розмірі 10 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було надано суду першої інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_1 дійсно приєднався до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг. Разом з тим, надані позивачем докази не підтверджують факту отримання відповідачем кредиту у розмірі 10 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява від 16.05.2016 року містить лише анкетні дані ОСОБА_1 , його контактну інформацію, місце роботи, розмір заробітної плати. Заява не містить даних про те, яку саме картку було видано банком відповідачу, її вид, строк дії та умови кредитування. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Розрахунок не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Відсутні у справі докази щодо строку дії договору. Крім того, розрахунок не містить даних щодо посадових осіб, якими він сформований та не скріплений печаткою банку. Враховуючи встановлені обставини у справі, надані докази, колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання відповідачем платіжної (кредитної) картки, її виду, умови кредитування, що позбавляє суд перевірити наявність визначеної позивачем заборгованості за договором. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем надані докази того, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, колегія суддів відхиляє, оскільки надана позивачем на підтвердження укладення кредитного договору анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку не містить даних про те, яку платіжну картку відповідач отримав, її вид, строк дії, умови кредитування, так як вона містить лише анкетні дані та контактну інформацію відповідача. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач у анкеті-заяві висловив свою згоду на укладення договору та особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що ця заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, правильність висновків суду щодо недоведеності позовних вимог належними доказами не спростовують, так як підписана відповідачем анкета - заява не містить необхідних умов, щоб суд міг дійти висновку про укладення договору. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, а отже визнав свої зобов`язання за договором, колегія суддів вважає безпідставними, так як факт сплати грошових коштів в сумі підтверджується лише наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 14.01.2019 року, який не підписаний уповноваженою особою банку та не завірений печаткою, докази того, яку саме кредитну картку було видано відповідачу, позивачем суду не надано, що позбавляє суд можливості перевірити правильність та обгрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За приписами статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивач не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів, які б обґрунтовано підтверджували існування обставин, про які останній зазначає в позові та апеляційній скарзі, а саме, що відповідач згідно заяви отримав кредит у розмірі 10 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та у нього існує заборгованість по вказаному кредиту у розмірі 48 185,41 грн. Вказані твердження ґрунтуються виключно на поясненнях позивача та жодними іншими документами не підтверджені. Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, АТ КБ «ПриватБанк» до неї долучив довідку про номери карток, які були видані відповідачу та строк їх дії, виписку по рахунку за період з 01.01.1999 року по 10.02.20227.10.2019 року. Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази у суд першої інстанції не подавалися позивачем, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції та позивач із будь-якими заявами щодо долучення до справи вказаних доказів не звертався, а також не обґрунтував на не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд першої інстанції не встановив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, не встановив дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин та не застосував норми матеріального права, якими вони регулюються. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи все вищевикладене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30.09.2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з підстав їх недоведеності. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: