LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 48192-3378/2008

від 05.08.2020 ·

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 05 серпня 2020 року м. Херсон справа № 2-3378/2008 провадження № 22-ц/819/1118/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Вейтас І.В., Приходько Л.А., секретар Кутузова А.В. учасники справи: представник правонаступника позивача ОСОБА_1 - адвокат Сергет Юлія Валентинівна, апелянт ОСОБА_2 , адвокат Кравчук Тетяна Миколаївна розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 03 жовтня 2008 року, ухваленого під головуванням судді Майдан С.І., у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання права власності на житловий будинок, ВСТАНОВИВ: В червні 2008 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, посилаючись на те, що з 1971 року без правовстановлюючих документів його сім`я користувалася земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 році його мати ОСОБА_4 закінчила будівництво житлового будинку з господарчими спорудами на зазначеній земельній ділянці, який в експлуатацію не приймався. 04.10.2005 року його мати померла. Спадкоємцями на майно являються він та його брат ОСОБА_2 , який відмовився від прийняття спадщини на його користь. Рішенням сесії Херсонської міської ради від 12.05.2008 року земельна ділянка під зведеним на ній житловим будинком була передана у його користування. Просив визнати за ним право власності на самочинно зведене домоволодіння в порядку спадкування, оскільки іншого шляху оформлення документів не має. Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 03 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на житловий будинок та господарські споруди за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 , являючись спадкоємцем першої черги нарівні з позивачем, не був залучений до участі у справі, тоді як рішенням суду були порушені його права на прийняття спадщини, як особою, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. На адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від правонаступника позивача, його доньки ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Сергет Ю.В., яка просила відхилити доводи апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.292 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення рішення) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Аналогічна норма міститься і в частині першій статті 352 ЦПК України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який не був стороною у зазначеній справі, виходив з того, що суд першої інстанції, досліджуючи порушені у позовній заяві питання та даючи оцінку доказам, не залучив його до участі в справі та постановив рішення про визнання права власності на житловий будинок за позивачем, тоді як він також є спадкоємцем першої черги і на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем. Вважає свою заяву про відмову від спадщини на користь позивача, яка міститься в матеріалах справи неналежним доказом того, що він не має права на спадщину, оскільки заява не була подана безпосередньо нотаріусу, а спадкова справа після смерті матері в нотаріальній конторі не відкривалась. Проте, згідно з вимогами ч.1 ст.292 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення рішення), та ч.1 ст.352 ЦПК України (в чинній редакції), особи, які не брали участі у справі, можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права та обов`язки. Відповідно до положень ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За положеннями ч.1 ст.1273 ЦК України, спадкоємець за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (ч.5 ст.1273 ЦК). З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час відкриття спадщини за адресою, де проживала спадкодавець, були зареєстровані позивач ОСОБА_3 та його брат ОСОБА_2 . В матеріалах справи міститься оригінал заяви ОСОБА_2 від 11.11.2005 року, поданої до нотаріальної контори Комсомольського району м.Херсона про відмову від частки своєї спадщини на користь ОСОБА_3 . Справжність підпису заявника посвідчена секретарем Минійківської сільської ради Коростишівського району Житомирської області (а.с.8). У судовому засіданні під час апеляційного провадження ОСОБА_2 підтвердив справжність написаної ним заяви та пояснив, що він написав таку заяву на ім`я нотаріальної контори та відмовився від спадщини на користь брата, проживаючи тимчасово в той час в Житомирській області, оскільки думав, що допоможе цим самим брату в оформленні документів на будинок, зокрема, в його газифікації. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. До такого висновку дійшов Верховний суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді цивільної справи № 390/34/17 від 10.04.2019 року і цей принцип застосовується колегією суддів при вирішенні питання прийнятності апеляційної скарги від особи, яка не була залучена до участі в справі. На думку колегії суддів очевидно, що дії ОСОБА_2 , який не вчинив жодних дій після смерті матері для прийняття спадщини, не звернувся до нотаріальної контори, не звернувся до уповноважених органів для виготовлення відповідної правовстановлюючої документації на домоволодіння, яке на час смерті спадкодавця не було узаконеним та не входило в обсяг спадкового майна, а натомість надав позивачу заяву на ім`я нотаріальної контори, в якій безумовно відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 , та згодом, після сплину майже 12 років після ухвалення оскаржуваного рішення, після смерті позивача він подає апеляційну скаргу на рішення в справі, в якій вирішувалися виключно питання спадкоємця, який прийняв спадщину з органом місцевого самоврядування щодо узаконення домоволодіння в порядку спадкування. Такі дії апелянта є непослідовними, суперечать його попередній поведінці (заява про відмову від спадщини) і є недобросовісними. Той факт, що заява про відмову від спадщини не була подана у встановлений законом спосіб до нотаріальної контори не спростовує висновків колегії суддів, що позивач ОСОБА_3 при зверненні до суду з позовом міг покладатися на добросовісність ОСОБА_2 за наявності посвідченої заяви та не притягнув його до участі в справі. Таким чином, ухвалене у справі рішення щодо правовідносин, які виникли між спадкоємцем, що прийняв спадщину та органом місцевого самоврядування, не встановлює, не змінює і не припиняє прав або обов`язків ОСОБА_2 , який розпорядився своїм правом спадкоємця на користь позивача, не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини та, відповідно, не брав участі в зазначеній справі. Також колегія суддів вважає, що прийняття іншого рішення на стадії апеляційного провадження безумовно суперечило б принципу юридичної визначеності, про дотримання якого неодноразово наголошувалося Європейським судом з прав людини при розгляді справ проти України. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у разі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов`язки такої особи не вирішувалося. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 03 жовтня 2008 року слід закрити. Керуючись ст.ст.352, 362 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 03 жовтня 2008 року закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови складено 06 серпня 2020 року. Головуючий С.В. Радченко Судді І.В. Вейтас Л.А. Приходько

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»