Постанова 4805 № 281/55/16-ц

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №281/55/16-ц Головуючий у 1-й інст. Денисюк І. І. Категорія 62 Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2025 року м. Житомир Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Григорусь Н.Й. суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б. секретаря судового засідання Болейко А.А., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №281/55/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Великодивлинської сільської ради Лугинського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бляхарського Ярослава Станіславовича на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2016 року, ухвалене під головуванням судді Денисюк І.І., - в с т а н о в и в: У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великодивлинської сільської ради Лугинського району Житомирської області, в якому просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . В обґрунтування поданого позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач, будучи спадкоємцем, згідно закону, всього її майна, у встановлений законодавством строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся. Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 до Великодивлинської сільської ради Лугинського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 2 (два) місяці з дня набрання рішенням законної сили. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Бляхарський Я.С. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. На думку скаржника, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що ОСОБА_2 , не брав участі у справі, хоча є сином покійної ОСОБА_3 . У ОСОБА_3 , окрім ОСОБА_1 , є інші діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Так, лист Лугинської державної нотаріальної контори №02-17/249 від 05.12.2015 не містить відомостей про інших спадкоємців. Вважає, що вказаний факт позивач замовчав у суді першої інстанції з метою ухвалення рішення на свою користь. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 після ухвалення спірного рішення звернувся з ним саме до Першої Вінницької державної нотаріальної контори, після чого отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за №1-436, у спадковій справі №935/2009 р. Відповідно до такого свідоцтва спадщина складається із земельної ділянки площею 0,7122 га з кадастровим номером 1822881300:04:000:0094. Тобто факт заведення спадкової справи №935/2009 р. був прихований від суду та через невідомі обставини не був з`ясований судом. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Представник апелянта - адвокат Бляхарський Я. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 26.06.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (а.с. 5). Після її смерті відкрилася спадщина. Згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_2 виданого повторно 04.12.2015 ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 (а.с. 6). Тобто, позивач є рідним сином померлої і відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем по закону першої черги. Так, державний нотаріус Лугинської державної нотаріальної контори Баранівська О.С. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_3 в зв`язку з пропущенням ним строку для прийняття спадщини. З листа державного нотаріуса від 05.12.2015 №02-17/249 (а.с. 9) убачається, що спадкова справа до майна померлу ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Малий Дивлин Лугинського району Житомирської області не заводилася. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач через проблеми зі здоров`ям та скрутним матеріальним становищем не звернувся вчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, за умови відсутності спору про спадщину. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, а у разі відсутності заповіту - особи, визначені в статтях 1261-1265 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша ст. 1261 ЦК України). За правом представлення внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша ст. 1266 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша ст. 1270 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя ст. 46 ЦК України) (частина перша ст. 1220 ЦК України). За положеннями частини третьої ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1 270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої ст. 1272 ЦК України, суд за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша ст. 352 ЦК України). Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст. 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 зазначено, що аналіз частини першої ст. 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі №0917/443/2012 зазначено, що право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках. У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі №714/877/15 міститься правовий висновок за яким, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. ОСОБА_2 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що є сином померлої ОСОБА_3 та в силу статті 1261 ЦК України відноситься до першої черги спадкоємців за законом, а належними відповідачами у цій справі повинні бути спадкоємці, а не Великодивлинської сільської ради Лугинського району Житомирської області, таким чином оскаржене ним рішення суду першої інстанції зачіпає та порушує його права. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.10.1966 ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 (а.с. 61). Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 08.01.1947 ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 (а.с. 64). Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також є рідними синами померлій. З матеріалів спадкової справи № 935/09, вбачається, що остання відкрита 14.08.2009 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори за заявою ОСОБА_2 , як спадкоємця за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . У поданій заяві ОСОБА_2 від 14.08.2009 вказано, що він приймає спадщину за заповітом після смерті матері, а також зазначено, що його рідний брат ОСОБА_4 має право на обов`язкову частку. При цьому, в матеріалах спадкової справи наявна копія заповіту від 03.02.2007, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_3 є її син ОСОБА_2 . При цьому, Державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 травня 2023 року, яким посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 73). Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 0,7122 га, кадастровий номер 1822881300:04:000:0094, що розташована за адресою: Житомирська область, Лугинський район, Великодивлинська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Із викладено вище вбачається, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 та прийняв спадщину після смерті матері, яка йому належить із дня смерті останньої, а тому рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2016 року, яким позивачу визначений додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, безпосередньо зачепило права та обов`язки скаржника ОСОБА_2 щодо всього майна, яке увійшло до складу спадщини, а тому відповідно до положень ст. 352 ЦПК України він наділений правом на оскарження рішення суду першої інстанції від 18 лютого 2016 року. Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України). Відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси. Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Вважаючи поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_1 звернувся до суду для їх поновлення на підставі ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 заявлені до відповідача Великодивлинської сільської ради Лугинського району Житомирської області. У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Системний аналіз ст.ст. 51, 175 ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладений обов`язок визначити належний склад відповідачів у справі. Натомість, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі №303/6418/19 зазначено, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц виснувано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі №761/23904/19 зауважив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Не залучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд першої інстанції не встановив коло спадкоємців ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не з`ясував, хто з них прийняв спадщину у встановленому законом порядку й, відповідно, не вирішив питання про залучення цих осіб до участі у справі, що в свою чергу призвело до унеможливлення участі під час розгляду справи інших спадкоємців. Отже, позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 376 ЦПК України). Зважаючи на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Лугинського районного суду Житомирської області підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Положення частини тринадцятої ст. 141 ЦПК України передбачають, що якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, відповідно вирішує питання судового збору. За таких обставин, на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню 826,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги із ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 259, 268, 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бляхарського Ярослава Станіславовича задовольнити. Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Великодивлинської сільської ради Лугинського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 826 грн 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 22.08.2025.