LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Чернівецький апеляційний суд718/1212/20

від 04.08.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 серпня 2020 року м. Чернівці Справа № 718/1212/20 Провадження №22-ц/822/648/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М. суддів: Лисака І.Н., Одинака О.О. секретар - Тодоряк Г.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа- Ошихлібська сільська рада Кіцманського району Чернівецької області, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, головуючий у І-й інстанції - Мінів О.І. , ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у червні 2020 року звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження за заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Роз`яснено ОСОБА_1 її право на звернення з відповідною позовною заявою до суду в порядку позовного провадження. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник апелянта ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним встановлення фактичних обставин справи. Зазначає, що в заяві наголошено про відсутність будь-яких спорів між спадкоємцями щодо спадкового майна, зазначене підтверджується заявою самої ОСОБА_4 . Сама лише довідка сільради про наявність двох спадкоємців не є автоматичним свідченням наявності спору між спадкоємцями. Факт наявності або відсутності спору між спадкоємцями суд зобов`язаний був з`ясувати вже під час розгляду заяви, а не на стадії відкриття провадження. На апеляційну скаргу від учасників справи відзив не надходив. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а саме: на спадщину після смерті фізичної особи, з яким заявниця не перебувала у шлюбі, проте спільно проживала однією сім`єю, у померлого спадкодавця є інший спадкоємиць за законом, і строк для прийняття спадщини у останнього не закінчився. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Встановлено, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю заявниці необхідно для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємиці четвертої черги за законом, згідно зі статтею 1264 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України). Відповідно до роз`яснення, наданого судам у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2009 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК України 2004 року, залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц. Із заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю вбачається, що заявниця звернулася до суду про встановлення вказаного факту з метою оформлення спадщини як спадкоємиці четвертої черги. Таким чином, встановлення факту пов`язується із наступним вирішенням спору про право. В самій заяві і в доданих до неї документах міститься інформація про наявність іншого спадкоємця за законом. Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції, що юридичний факт, який просить встановити заявник, не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, а має розглядатись виключно у порядку позовного провадження є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, ухвала постановлена з дотримання вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається. Керуючись статтями 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 06 серпня 2020 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: І.Н. Лисак О.О.Одинак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»