Постанова Київський апеляційний суд № 759/23390/23

справа № 759/23390/24 головуючий у суді І інстанції Єросова І.Ю. провадження № 22-ц/824/10419/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Воронковою Оленою Ігорівною на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року адвокат Воронкова О.Г., яка представляє інтереси заявника, звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просила встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Вимоги заяви обґрунтувала тими обставинами, що з 05 грудня 1984 року по 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 однією сім`єю. Основним місцем їх проживання була квартира АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на 29/300 частин квартири АДРЕСА_1 . Заповіт померла не склала, спадкоємців за законом 1-3 черги спадкування у померлої немає. У зв`язку з тим, що заявниця на час смерті постійно проживала із спадкодавцем, то вона у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою, що фактично прийняла спадщину. Однак, постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори від 26 серпня 2023 року заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження факту проживання однією сім`єю. 02 січня 2024 року від заінтересованої особи представника Київської міської ради надійшли письмові пояснення у яких вказується на існування у даній заяві спору про право, оскільки право на майно може оспорюватись міською радою. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Воронкова Олена Ігорівна 05 квітня 2024 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт вважає висновок суду першої інстанції про те, що між заявником та Київською міською радою існує спір про право передчасним та необґрунтованим, так як остання не має і не може мати будь-яких спадкових прав чи обов`язків щодо спадкового майна, оскільки не є спадкоємцем ані за законом, ані за заповітом, а заявником належним чином реалізовано своє право на прийняття спадщини. Встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є необхідною передумовою для реалізації заявником її спадкових прав для оформлення спадщини в нотаріальному порядку, а саме щодо частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Потенційні права та обов`язки Київської міської ради, пов`язані з відумерлістю спадщини, жодним чином не стосуються спадкового майна, а отже, між заявником та Київською міською радою відсутній спір про право щодо вказаної частини майна. У зв`язку з вищезазначеним, відсутні перешкоди щодо встановлення відповідного факту в окремому провадженні та подальше здійснення оформлення спадщини щодо майна померлої ОСОБА_2 , яке знаходиться в м. Києві у нотаріальному, а не судовому порядку. Будь-яких аргументованих доводів, які, на думку заінтересованої особи, свідчать про те, що між заявником та заінтересованою особою є спір про право з цього приводу не наведено. Крім цього, згідно законодавства відмерлою вважається спадщина у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття. Жодна із наведених умов на даний час не існує, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що заявником прийнято спадщину в установленому законом порядку та строки, що вбачається із заведеної спадкової справи. При цьому, відсутність у заявника всіх документів, які підтверджують факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, не є тотожним відсутності спадкоємців. У даній ситуації висновок про відсутність спадкоємців можливо зробити лише у тому випадку, коли суд за результатами розгляду заяви по суті дійде висновку про недоведеність заявлених вимог. Таким чином, Київська міська рада, на даний час, не має щодо спадкового майна жодних прав чи обов`язків, і, відповідно, не є належним суб`єктом, який може оспорювати право заявника на спадкування (оскільки такий спір можливий лише між спадкоємцями до кола яких Київська міська рада не належить). Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Воронковою Оленою Ігорівною на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалу про відкриття апеляційного провадження доставлено до електронних кабінетів учасників справи 21 травня 2024 року о 12:10:03. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. Судову повістку-повідомлення доставлено до електронних кабінетів учасників справи 09 липня 2024 року о 14:31:13. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Воронкова Олена Ігорівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник Київської міської ради у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку. 16 вересня 2024 року представник Київської міської ради за довіреністю Сініцин В.А. подав клопотання про надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів, оскільки до отриманої 09 липня 2024 року судової повістки їх не надано. Вирішуючи подане клопотання апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд» 04 квітня 2024 року (зареєстровано 05 квітня 2024 року). До апеляційної скарги долучено квитанцію №844740 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) 04 квітня 2024 року. Відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Частина 7 ст. 43 ЦПК України визначає, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. Частина 4 ст. 12 ЦПК України покладає на сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, оскільки Київська міська рада як орган місцевого самоврядування на виконання вимог ч. 6 ст. 14 ЦПК України виконала обов`язок зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС, а апелянт надіслав їй примірник апеляційної скарги з додатками до електронного кабінету, у суду відсутній обов`язок направляти заінтересованій особі апеляційну скаргу з додатками. Отже, враховуючи, що кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України, а суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також, надав Київській міській раді строк для подачі відзиву, яким остання не скористалася, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутнє порушення процесуальних прав сторони, як учасника справи. Також, враховуючи, що Київська міська рада належним чином повідомлена про розгляд справи, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи за її відсутності. Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, врахувавши заперечення заінтересованої особи проти задоволення заяви про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю, дійшов висновку про існування спору про право у справі, що стало підставою для залишення заяви без розгляду. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України). Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження так і в процесі розгляду справи. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №336/709/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19, від 27 серпня 2020 року у справі №201/1935/20, від 07 жовтня 2020 року у справі №755/2276/17, від 14 квітня 2021 року у справі №205/2102/19, від 28 квітня 2021 року у справі №520/19532/19, від 29 червня 2022 року у справі №205/6338/21. Судом першої інстанції встановлено, що метою звернення із заявою про встановлення факту постійного проживання заявника із ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини, зокрема, з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої. У відповідності до статтей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом частини першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно зі статтею 1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. 16 травня 2023 року заявниця звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Постановою від 26 серпня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 не менше п`яти років до дня її смерті, згідно зі ст. 1264 ЦК України. Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом. Спадкове майно після смерті ОСОБА_2 - 29/300 частин квартири АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що Київська міська рада є також заінтересованою особою у вирішенні даної справи. Представник Київської міської ради у поясненнях на заяву зазначив, що право на майно може оспорюватися Київською міською радою. Згідно із положеннями статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Верховний Суд неодноразово зазначав, що наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі - це майно померлої ОСОБА_2 . Колегія вважає передчасним висновок місцевого суду про наявність спору про право як підставу для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки на даному етапі не встановлено реального спору між Київською міською радою та заявницею, а доказів на підтвердження звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, або ж вчинення інших юридично значущих дій щодо охорони спадкового майна, не надано. За таких обставин, посилання суду першої інстанції як на підставу для залишення заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України є помилковим. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Воронковою Оленою Ігорівною - задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 20 вересня 2024 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова