Постанова Харківський апеляційний суд № 820/941/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року м. Харків справа №820/941/16 провадження № 22-ц/818/3352/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Сізонової О.О., учасники справи: заявник: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заінтересовані особи (боржник): ОСОБА_1 , Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за поданням Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх обов`язків за апеляційною скаргою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2020 року у складі судді Гетьман Л.В., - в с т а н о в и в: 24 березня 2020 року державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернувся до суду з поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду без вилучення паспорта для виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 820/941/16 виданим 01.08.2016 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету 171628,17 грн., виконавчим листом № 820/2242/17 виданим 08.08.2017 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету України суми податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб 156789,98 грн та виконавчим листом № 520/9310/18 виданим 11.01.2019 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 суми податкового боргу в загальному розмірі 156789,98 грн. Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2020 року, з урахуванням ухвали від 10 червня 2020 року про виправлення описки, у задоволенні подання Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу - відмовлено. В апеляційній скарзі Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) просить скасувати ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2020 року, ухвалити нове судове рішення, яким вказане подання задовольнити. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки факт направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, підтверджується реєстром та списками про відправлення рекомендованих листів, факт направлення боржнику подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межу України підтверджено копією квитанції від 17.03.2020, факт ухилення боржника від виконання судових рішень підтверджено тим, що загальна сума податкового боргу на користь державного бюджету за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в розмірі 534526,05 не сплачено. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні подання суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем не доведено факту ухилення боржника від виконання зобов`язання, оскільки будь-які докази про повідомлення боржника про наявність на виконанні у відділі рішення суду відсутні, йому не вручено, ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні виклики до державного виконавця, судом не встановлено фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що на виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавчий лист № 820/941/16 виданий 01.08.2016 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету 171628,17 грн. , виконавчий лист № 820/2242/17 виданий 08.08.2017 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету України суми податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб 156789,98 грн та виконавчий лист № 520/9310/18 виданий 11.01.2019 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 суми податкового боргу в загальному розмірі 156789,98 грн. 25.01.2017 постановою старшого державного виконавця Куп`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження ( ВП 53286301) про примусове виконання виконавчого листа № 820/941/16 виданого 01.08.2016 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету 171628,17 грн, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно ( а.с. 112). 12.10.2017 постановою старшого державного виконавця Куп`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження ( ВП 54896589) про примусове виконання виконавчого листа №820/2242/17 виданого 08.08.2017 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету України суми податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб 156789,98 грн, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно ( а.с. 116). 01.04.2019 постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділі державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янськ ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження ( ВП 5875363) про примусове виконання виконавчого листа №520/9310/18 виданого 11.01.2019 Харківським окружним адміністративним судом про стягнення до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 суми податкового боргу в загальному розмірі 156789,98 грн. зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно ( а.с. 121) 25.04.2019 постановами головного державного виконавця Міжрайонного відділі державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янськ ГТУЮ у Харківській області виконавчі провадженні № 53286301, № 54896589 та № 58753638 об`єднано у зведене виконавче провадження № 58999264 про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 ( а.с. 175,182). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яку сформовано на запит державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янськ ГТУЮ у Харківській області боржнику ОСОБА_1 належать на праві власності нежитлова будівля, будівля котельної за адресою АДРЕСА_1 , та нежитлова будівля за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.125-127). Згідно виконавчих листів № 820/941/16 та № 820/2242/17 виданих Харківським окружним адміністративним судом адресою боржника ОСОБА_1 зазначено : АДРЕСА_3 ( а.с. 110, 114). Згідно виконавчого листа № 520/9310/18 виданого 30 листопада 2018 р. адресою боржника ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_4 ( а.с. 120) Державним виконавцем 20.03.2017 р., 19.04.2019 р. на адресу боржника ОСОБА_1 . АДРЕСА_3 та 11.10.2019 р на податкову адресу боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_4 надсилалися виклики, відповідно до яких боржник ОСОБА_1 зобов`язаний був негайно з`явитися до державного виконавця ( а.с. 128,129,130). Доказів отримання боржником ОСОБА_1 зазначених викликів матеріали справи не містять . Згідно акту державного виконавця від 02.10.2019 р. . при виході на дільницю за адресою боржника АДРЕСА_3 боржник відсутній. ( а.с. 131) Згідно актів державного виконавця від 03.10.2019, від 28.10.2019 р., 02.12.2019 р. та 10.02.2020 р. при виході на дільницю за податковою адресою боржника АДРЕСА_4 ворота будинку зачинено, боржнику залишено виклики, щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причини невиконання рішень суду, (а.с.132-135). Інформацією про перетин боржником кордону України, підтверджується, що ОСОБА_2 , неодноразово перетинав державний кордон на нетривалий час (а.с.136-140). Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням. Отже ухилення від виконання зобов`язань завжди є актом свідомої поведінки особи. Під час розгляду справ зазначеної категорії державний виконавець має довести обставини того, що боржник свідомо ухиляється, має намір та може ухилитись від виконання судового рішення шляхом залишення території України. Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Тобто, предметом доказування є саме факт (факти) умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов`язань, за умови об`єктивної спроможності божника виконувати зобов`язання, відсутності перешкод для цього. В порядку ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Пунктом 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 також передбачено, що громадянину може бути відмовлено у виїзді з України, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. З аналізу вказаного вище вбачається, що застосування такого заходу, як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, є правом суду, з урахуванням всіх обставин, які свідчать про ухилення боржника від виконання зобов`язань. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження. Схожі висновки ЄСПЛ ще раніше зробив у справі «Ігнатов проти Болгарії» («Ignatov v. Bulgaria», 02.07.2009), де неможливість судового оскарження тривалого обмеження указаного вище права людини, що полягало у забороні видачі закордонного паспорту, була визнана порушенням ст.2 Протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції. У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника. Застосовуючи зазначені стандарти до цієї справи, апеляційний суд звертає увагу на те, що стаття 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов`язань. Тобто Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань та/або судового рішення, а за ухилення від їх виконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках: - якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2); - якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов`язань (п. 5); - якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8). З урахуванням наведеного вище та встановлених обставин щодо даної справи, судова колегія дійшла висновку, що подання старшого державного виконавця взагалі не містять висновків щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, тобто умисних винних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань, за умови об`єктивної спроможності виконувати зобов`язання, відсутності перешкод для цього. Подання старшого державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України мотивоване тим, що боржником не сплачено своєчасно заборгованість, проте, в чому полягає ухилення боржника від виконання цих зобов`язань, державним виконавцем взагалі не зазначено. Дані, які б давали можливість зробити висновок про те, що боржник дійсно ухиляється від виконання зобов`язань, в матеріалах справи відсутні. Сам факт перетину боржником державного кордону на нетривалий час не свідчить про його намір ухилятися від виконання рішення суду або про те, що внаслідок виїзду за кордон боржник витрачає значні кошти. Матеріали справи не містять достовірних даних, що боржнику направлені , а також що боржником отримані постанови про відкриття виконавчого провадження та виклики державного виконавця. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу боржника ОСОБА_1 відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 259 ч. 6, 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384,389,390 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) залишити без задоволення. Ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення складено 06 серпня 2020 року.