Постанова 4803 № 185/2831/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6032/20 Справа № 185/2831/18 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2020 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Каратаєвої Л.О., Макарова О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2018 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 2-5). В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 24 квітня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов`язання за даним договором. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, видавши позичальнику кредитну картку з відповідним лімітом. Позичальник свої обов`язки системно не виконував, у зв`язку з чим станом на 28 лютого 2018 року утворилась заборгованість. Посилаючись на порушення умов кредитного договору, у зв`язку з чим виникла необхідність захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені. Просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 24 квітня 2007 року у розмірі 117 000 грн. та судові витрати. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2018 року заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі (а.с. 50-51). У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2018 року (а.с. 68-69). Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2019 року вищевказану заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2018 року, а справу призначено до розгляду. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено (а.с. 197-200). Не погоджуючись з вказаним рішенням АТ КБ "Приватбанк", подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що суд порушив порядок встановлений для вирішення справи, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду викладених у рішенні фактичним обставинам справи, а також допущено порушення норм матеріального та процесуального права (а.с. 203-206). Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог виходив з того, що позивач зверневся до суду з позовом з прокуском строку позовної давності. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.04.2007 відповідач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, а саме грошових коштів, у зв`язку із чим підписав анкету-заяву № б/н, згідно з якою отримав строковий кредит № PVXRRC02730060, та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку «Універсальна» №41494373046267618. У анкеті-заяві відповідача зазначені: вид кредитної картки, бажаний ліміт 500 грн., розмір процентів 3%, не зазначені умови, порядок і підстави зміни процентної ставки, розміри пені, штрафів. З вищевказаної анкети-заяви вбачається, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк" ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Відповідно до довідки АТ КБ "ПриватБанк" б/н та дати за кредитним договором б/н відповідачу позивачем видавалася кредитні картки № НОМЕР_1 термін дії до 01.09, № НОМЕР_2 термін дії до 01.10, № НОМЕР_3 термін дії до 12.13, № НОМЕР_4 термін дії до 03.16, № НОМЕР_5 термін дії до 06.16, № НОМЕР_6 термін дії до 06.16, № НОМЕР_7 термін дії до 06.16, № НОМЕР_8 термін дії до 10.17, (а.с. 142 зворот). Зобов`язання передбачені кредитним договором відповідач не виконав. Станом на 30 28.02.2018 року заборгованість за договором склала 117000,00 грн. в т.ч.: 13208,52 грн - заборгованість за кредитом, 103791,48 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог. Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Умови, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору сторін про збільшення позовної давності. Тому до даних правовідносин не може бути застосована договірна позовна давність, й керуватися у даному випадку правилами загальної та спеціальної позовної давності. Вказані висновки також були висловлені у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-757цс15 від 01 липня 2015 року. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до виписки по рахунку відповідача (а.с. 132-141) останній використовував кредитну картку та останній платіж по заборгованості внесено 22.07.2014 року у розмірі 200 грн, деталі операції: «пополнение карты в терминале самообслуживания» та 100 грн. 22.08.2014 року «зачисление перевода с карти через отделение» (а.с. 136), останнє використання кредитних коштів відбулось 15.03.2014 року - «снятие наличных в банкомате» (а.с 136), всі інші платежі після 22.08.2014 року відповідачем не здійснювалися, так як операції зазначені банком як «автоматичне списання коштів, автоматическое погашение просроченной задолженности» (а.с. 135,136). Списання коштів в рахунок погашення заборгованості по кредитним коштам, процентам позивач проводив з 2007 по 2019 (а.с. 136-141), в тому числі і в березні, квітні, липні, серпні 2014 (а.с. 138), тобто позивач про своє порушене право довідався та міг довідатись в вересні 2014 року, наступного місяця після останнього платежу та використання кредитних коштів, а до суду із позовною заявою позивач звернувся лише 10 квітня 2018 року, тобто з пропуском строку загальної позовної давності у три роки. Всі платежі після 22.08.2014 відповідачем не здійснювалися, так як операції зазначені банком як «автоматичне списання коштів, автоматическое погашение просроченной задолженности» (а.с. 135,136), тому не можуть враховуватись як переривання строку позовної давності. За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з жовтня 2017 року, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем відкритої кредитної картки терміном дії 10/17 та користування нею відповідачем. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу. Отже, оскільки за умовами договору відповідач мала виконувати зобов`язання, черговими платежами впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як на це посилається позивач. Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та відповідають висновкам Верховного Суду України, зокрема, викладеним у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в повному обсязі, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Л.О. Каратаєва М.О. Макаров