Постанова 4815 № 562/1523/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2023 року м. Рівне Справа № 562/1523/21 Провадження № 22-ц/4815/657/23 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Шимківа С.С., суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О. секретар судового засідання - Ковальчук Л.В. учасники справи: позивач - АТ КБ "ПриватБанк", відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 березня 2023 року (ухвалене у складі судді Кушніра О.Г.) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У травні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що 21 серпня 2007 року між сторонами укладено договір №ROOWGA00000688, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000 доларів США на термін до 18 серпня 2017 року та зобов`язувався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом в строки та порядку, встановлених договором. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості. Невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу стягнути з нього заборгованість за кредитом у судовому порядку. Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 18936,94 доларів США, що еквівалентно 530234 грн. 32 коп. та судові витрати по справі. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 березня 2023 року у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Рішення суду мотивовано пропуском позивачем, встановленого ст. 257 ЦК України, строку позовної давності, оскільки позов подано 26 травня 2021 року. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги п. 5.1 кредитного договору, не надав оцінку строку виконання зобов`язання та передчасно дійшов до висновку про пропуск позовної давності. Відповідач звертався до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2007 року № ROOWGA00000688. Тобто відповідач підтвердив наявність боргу та вчиняв дії з метою його погашення. На розгляді у Золбунівському районному суді Рівненської області перебуває справа № 562/1499/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача. Строк позовної давності у справі перервався, оскільки відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого обов`язку. Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. 07 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ярмольчук В.С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність рішення суду. Вказує, що заява про реструктуризацію боргу була подана боржником 09 липня 2021 року - після спливу строку позовної давності, а тому ця дія не може переривати строк позовної давності, який закінчився. Просить суд про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Сторони у судове засідання не з`явилися, що, згідно положень ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться у матеріалах справи). Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Судом встановлено, що 21 серпня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ROOWGA00000688, за яким ОСОБА_1 отримав кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк по 18 серпня 2017 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 12100 доларів США на наступні цілі: споживчий, під заставу нерухомості в розмірі 10000 доларів США та 2100 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% щомісячно в період сплати та 1,5% від суми кредиту на момент надання кредиту від суми виданого кредиту (пункти 7.1, 7.7 договору). Позивальник в свою чергу зобов`язувався здійснювати погашення кредиту погашення кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіка погашення кредиту (Додаток № 1). Банк виконав свої зобов`язання, відкривши позичальнику рахунок для зарахування коштів та надавши кредитні кошти в межах обумовлених сум, що підтверджується заявою на видачу готівки та не заперечується відповідачем. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у нього утворилася заборгованість, у загальному розмірі 18936,94 доларів США, що підтверджується долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості за договором №ROOWGA00000688 від 21.08.2007 року (а.с. 5-10). З позовом про стягнення вищевказаної заборгованості банк звернувся 26 травня 2021 року. ОСОБА_1 03 жовтня 2022 року подав заяву про застосування позовної давності. За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Позовна давність виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20 грудня 2007 року у справі "Фінікарідов проти Кіпру"). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. У п. 7.1. укладеного між сторонами кредитного договору № ROOWGA00000688 сторонами встановлено строк кредитування з 21.08.2007 року по 18.08.2017 року та порядок погашення заборгованості: щомісяця з 21 по 28 число кожного місяця позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.4., винагороду, розраховану відповідно до п.п. 1.1.3.7. договору. Погашення кредиту проводиться в строки відповідно до Графіка погашення кредиту (Додаток № 1). Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу). Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та прийшов до висновку, що вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками, комісією та пенею, передбаченими умовами кредитного договору, однак нарахованими після закінчення строку його дії, не підлягають задоволенню за їх безпідставністю, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в межах строку кредитування - у зв`язку зі спливом позовної давності у справі, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" пропущено строк звернення до суду. За таких обставин, суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про переривання перебігу позовної давності, оскільки позивач звертався до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, з огляду на наступне. Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 23 липня 2020 року у справі № 378/305/18 (провадження № 61-46239св18). Жодних доказів на підтвердження факту звернення ОСОБА_1 до банку із заявою про проведення реструктуризації заборгованості до суду першої інстанції позивачем не подано, як і не надано апеляційному суду доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача. Покликання АТ КБ "ПриватБанк" на те, що на розгляді у Здолбунівському районному суді Рівненської області перебуває справа № 562/1499/22 про захист прав споживача, у якій ОСОБА_1 заявлено вимоги про покладення на АТ КБ "ПриватБанк" обов`язку укласти з ним договори про реструктуризацію заборгованості за кредитними договорами не спростовує висновок суду першої інстанції про пропуск строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором №ROOWGA00000688 від 21 серпня 2007 року. Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 березня 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний теккст постанови виготовлено 09 червня 2023 року. Головуючий суддя Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.