Постанова 4855 № 826/12380/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12380/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2020 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-938-17 від 08.11.2017. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (податковий номер платника податків НОМЕР_1 ) була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 06.09.2013, перебувала на обліку у ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДФС на спрощеній системі оподаткування. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю (інвалід ІІІ групи) та пенсіонером (військовим) за вислугою років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_2 , виданого 09.12.2015. 29.11.2017 позивачем було отримано від Головного управління ДФС у м. Києві вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2017 № Ф-938-17 на суму 21717,99 грн. зі сплати ЄСВ. 14.02.2018 листом № 4916/Т/26-15-13-03-10, Головним управлінням ДФС у м. Києві у відповідь на адвокатські запити Ткаченко Н.М. було повідомлено про те, що 01.12.2017 було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності та те, що протягом перебування на обліку в електронній базі позначка "ФО-Пенсіонер (за віком)/ ФО-Інвалід" була відсутня. Також, зазначено, що згідно електронної бази ІС "Податковий блок", в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 по коду платежу НОМЕР_3 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) були автоматично нараховані зобов`язання зі сплати єдиного внеску в сумі 23152,99 грн., а саме: За 2013 рік в сумі 1218,67 грн. станом на 19.01.2014 - 1218,67грн.; За 2014 рік в сумі 5071,80 грн. -станом на 22.04.2014 - 1267,95 грн.; - станом на 21.07.2014-1267,95 грн.; - станом на 20.10.2014 - 1267,95 грн.; - станом на 20.01.2015 - 1267,95 грн.; За 2015 рік в сумі 5293,88 грн. - станом на 20.04.2015 - 1267,95 грн.; - станом на 20.07.2015 - 1267,95 грн.; - станом на 19.10.2015 - 1323,47 грн.; - станом на 19.01.2016 - 1434,51 грн.; За 2016 рік в сумі 3797,64 грн. - станом на 19.04.2016 - 909,48 грн.; - станом на 19.07.2016 - 941,16 грн.; - станом на 19.10.2016 - 957,00 грн.; - станом на 19.01.2017 - 990,00 грн.; За 2017 рік в сумі 7744 грн. - станом на 19.04.2017 - 2112,00 грн.; - станом на 19.07.2017 - 2112,00 грн.; - станом на 19.10.2016 - 2112,00 грн.; - станом на 19.01.2017 - 1408,00 грн. Додатково повідомлено, що станом на 15.02.2018, в інтегрованій картці платника по коду 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) обліковується недоїмка. Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - вважає податкову вимогу протиправною та просила суд її скасувати з наступних підстав. Позивач зазначає, що визначальним критерієм надання пільг по звільненню від сплати ЄСВ, згідно ч.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є досягнення фізичною особою-підприємцем пенсійного віку в розумінні ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто, досягнення 60 років для чоловіків та 55-ти років для жінок. На момент реєстрації ФОП, ОСОБА_1 досягла встановленого Законом пенсійного віку (59 років), що передбачає надання пільг по звільненню від сплати ЄСВ. Також, позивач зазначає, що право на отримання пенсії за вислугу років не позбавляє прав, що належать їй, як особі, яка має право на отримання пенсії за віком. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - із набранням чинності Законом України № 2148-VIII 11.10.2017, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, також звільняються від сплати за себе єдиного внеску у разі отримання пенсії та при досягненні віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV; - на час виникнення спірних правовідносин, позивач досягла пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - на момент реєстрації ФОП та на момент прийняття оскаржуваної вимоги, позивач досягла передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку; - позивач, маючи право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", скористалася правом обрати інший закон, який надає їй право на призначення пенсії, у зв`язку з чим, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Наявність пільги щодо сплати єдиного внеску, яка надається пенсіонерам за віком, не може бути поставлена у залежність від обраного ними виду пенсії. Основними умовами надання такої пільги є: досягнення пенсійного віку та отримання пенсії, призначеної відповідно до закону. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI. Нормами п. 4 ст. 4 Закону України № 2464-VI, визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, вищенаведена стаття передбачає виключний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Варто врахувати, що згідно з приписами ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Із набранням чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", правове регулювання спірних правовідносин дещо змінилося. Норми ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, викладено у новій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування". Таким чином, окружний суд правильно вказав на те, що із набранням чинності Законом України № 2148-VIII 11.10.2017, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, також звільняються від сплати за себе єдиного внеску у разі отримання пенсії та при досягненні віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV. Тож, вирішуючи даний спір, слід звернути увагу на те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач досягла пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з нормами ст. 26 вказаного Закону, у редакції, чинній станом на 01 січня 2017 року, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 55 років - які народилися до ІНФОРМАЦІЯ_1 року включно. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент реєстрації ФОП та на момент прийняття оскаржуваної вимоги - досягла передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку. Згідно з абз. 2 п. 13 розділу Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Тож, позивач мала право на призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а скористалась правом обрати пенсію за іншим законом, який надає їй право на призначення пенсії, у зв`язку з чим, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З урахуванням наведеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що наявність пільги щодо сплати єдиного внеску, яка надається пенсіонерам за віком, не може бути поставлена у залежність від обраного ними виду пенсії. Основними умовами надання такої пільги є саме досягнення пенсійного віку та отримання пенсії, призначеної відповідно до закону. Вибір виду пенсії не позбавляє особу набутого права, що пов`язане з певним віком. Обраний особою, яка досягла пенсійного віку, вид пенсії може зумовлювати різницю у підходах до визначення її правового статусу лише у межах питань призначення і виплати відповідного виду пенсії. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 77. 90, 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко