Постанова 4873 № 910/15166/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" липня 2020 р. Справа№ 910/15166/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Михальської Ю.Б. Тарасенко К.В. за участю секретаря судового засідання Котенка О.О. за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 29.07.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 (повний текст рішення складено 22.01.2020) у справі №910/15166/19 (суддя Пінчук В.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 09.04.2008, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору від 09.04.2008 суборенди земельної ділянки площею 2,3358 га, кадастровий номер 8000000000:66:108:0002 та земельної ділянки площею 19,1819 га, кадастровий номер 8000000000:66:105:0002, за адресою: м. Київ, вул. Сагайдака (Маланюка Євгена ),

101. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він не звертався до Київської міської ради за наданням згоди на передачу земельних ділянок в суборенду і вказана згода Київською міською радою не надавалась. Також позивач зазначив, що оспорюваний договір не був нотаріально посвідчений. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15166/19 позов задоволено. Визнано недійсним договір від 09.04.2008 суборенди земельної ділянки площею 2,3358 га, кадастровий номер 8000000000:66:108:0002 та земельної ділянки площею 19,1819 га, кадастровий номер 8000000000:66:105:0002, за адресою: м. Київ, вул. Сагайдака (Маланюка Євгена), 101, що укладений між Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" на користь Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" 1921,00 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 09.04.2008. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Разом з цим відповідач посилається на те, що позивачем пропущений строк позовної давності передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України. За твердженням відповідача, оспорюваний договір не був формальним документом, оскільки земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака (Є. Маланюка) 101 упродовж 2008-2009 років фактично перебували в користуванні суборендаря - відповідача. Таким чином, на думку відповідача, вищезгаданий договір не можна розглядати як правочин, що є неукладеним, так як останній фактично виконувався сторонами. Крім цього, відповідач акцентує увагу на тому, що чинним законодавством не визначено терміну, протягом якого сторони договору суборенди зобов`язані здійснити державну реєстрацію права суборенди. Також відповідач вважає, що місцевий господарський суд безпідставно розглянув дану справу в порядку спрощеного провадження, та залучив третю особу, з порушенням вимог ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, а саме, після початку першого судового засідання у справі. Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зауважує, що строк позовної давності має обчислюватися не з для укладення оспорюваного договору, а з дня, коли позивач довідався про порушення свої прав на відповідні земельні ділянки, тобто з 12.06.2019. Разом з цим, позивач зазначає, що у оспорюваному договорі відсутні істотні умов, зокрема, вищевказаний договір не містить строків передачі земельної ділянки відповідачу, а також не містить умов повернення земельної ділянки, що є насамперед порушенням вимог статтей 15, 34 Закону України "Про оренду землі". При цьому, позивач стверджує, що між позивачем та відповідачем акту приймання-передачі земельних ділянок не складалось. Також позивач акцентує увагу на тому, що починаючи з 2008 року відповідач не здійснював плату за суборенду земельних ділянок. Таким чином, за твердженням позивача, інформація, зазначена відповідачем у апеляційній скарзі не стосується дійсності договору суборенди земельної ділянки від 09.04.2008, оскільки означені платіжні доручення, не свідчать про виконання договору суборенди, так як оплата здійснювалась не за суборенду земельних ділянок. Короткий зміст письмових пояснень третьої особи на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів У письмових поясненнях на апеляційну скаргу третя особа просила суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/15166/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15166/19; призначено апеляційну скаргу до розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 заяву про самовідвід суддів Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/15166/19 задоволено. Матеріали справи №910/15166/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі №910/15166/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15166/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15166/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В.; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 24.06.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 оголошено в судовому засіданні перерву до 07.07.2020. 01.07.2020 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу (доповнення), в якому позивач підтримав викладену позицію у відзиві на апеляційну скаргу. 06.07.2020 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, у якості доказу, копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №640/21299/19. Вищевказане клопотання відповідача обґрунтоване тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилався на накази Міністерства юстиції України від 05.07.2019 №2056/5 та від 09.07.2019 №2077/5, якими було скасовано державну реєстрацію права суборенди відповідача на земельні ділянки, передані його в суборенду на підставі спірного договору від 09.04.2008. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №640/21299/19, було визнано протиправними та скасовано накази Міністерства юстиції України №2056/5 від 05.07.2019 та №2077/5 від 09.07.2019. З огляду на викладене, відповідач стверджує, що записи №31928478 та №31926853 від 10.06.2019 про державну реєстрацію права суборенди за відповідачем на земельні ділянки по вул. Сайдака 101 у м. Києві, вчинені на підставі договору суборенди від 09.04.2008 - є чинними та актуальними. Також 06.07.2020 відповідачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, з метою встановлення факту підписання керівником Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" оспорюваного договору від 09.04.2008. З 07.07.2020 головуючий суддя Іоннікова І.А. перебувала на лікарняному та з 13.07.2020 приступила до виконання своїх обов`язків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 призначено справу до розгляду на 29.07.2020. В судове засідання, яке відбулося 29.07.2020 з`явилися представники сторін, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент". Також в судовому засіданні представник позивача підтримав подані ним клопотання про долучення до матеріалів справи доказу та про призначення судової почеркознавчої експертизи, з мотивів викладених у клопотаннях. Представник відповідача заперечував проти клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказу та про про призначення судової почеркознавчої експертизи. Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача щодо долучення доказу, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №640/21299/19, на яку відповідач посилається у якості доказу, не існувала на момент розгляду справи в суді першої інстанції та не була предметом розгляду під час постановлення оскаржуваного судового акта. Разом з цим, судова колегія вирішила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення обставин приналежності підпису на спірному договорі ОСОБА_1 , оскільки учасниками по справі не оскаржується вчинення підпису керівником Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" в оспорюваному договорі. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 14.03.2006 між позивачем (за договором - орендарем) та Київською міською радою (за договором - орендодавцем) був укладений договір оренди земельних ділянок строком до 14.03.2021 (далі - договір від 14.03.2006). Згідно п.1.1 договору від 14.03.20006 орендодавцем, на підставі п.22 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829, за актом приймання - передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування ) земельні ділянки, а саме: - земельну ділянку площею 2,3358 га, кадастровий номер 8000000000:66:108:0002; - земельну ділянку площею 19,1819 га, кадастровий номер 8000000000:66:105:0002, в тому числі в межах прибереженої захисної смуги площею 1,0344 га. Вищезгаданий договір посвідчений нотаріально та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.О. 21.03.2006 (реєстровий номер 499). Відомості про оренду позивачем вказаних земельних ділянок внесені до Державного земельного кадастру. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що 12.06.2019 під час отримання відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно останній довідався про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. 10.06.2019 було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47275117 від 10.06.2019, номер запису про інше речове право 31928478 від 07.06.2019, про реєстрацію права суборенди земельної ділянки площею 2,3358 га, кадастровий номер 8000000000:66:108:0002, а також земельної ділянки площею 19,1819 га, кадастровий номер 8000000000:66:105:0002 за адресою: м. Київ, вул. Сагайдака (Маланюка Євгена), 101 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент". Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав рішення про реєстрацію права суборенди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:66:108:0002 та 8000000000:66:105:0002 за ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" прийняте на підставі договору суборенди вказаних земельних ділянок від 09.04.2008, що укладений між позивачем та відповідачем строком на 14.03.2021. Вказаний договір суборенди позивач просить суд визнати недійсним посилаючись на те, що не звертався до Київської міської ради за наданням згоди на передачу земельних ділянок в суборенду і вказана згода Київською міською радою не надавалась. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15166/19 позов задоволено. Визнано недійсним договір від 09.04.2008 суборенди земельної ділянки площею 2,3358 га, кадастровий номер 8000000000:66:108:0002 та земельної ділянки площею 19,1819 га, кадастровий номер 8000000000:66:105:0002, за адресою: м. Київ, вул. Сагайдака (Маланюка Євгена), 101, що укладений між Приватним акціонерним товариством "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" на користь Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" 1921,00 грн судового збору. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. При вирішені спору про визнання правочину недійсним має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі 921/311/17-г/7. За змістом частини першої статті 8 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент підписання договору суборенди) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Статтею 4 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Пунктами 13.1 та 13.2 договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006 р. передбачено, що орендар має право передати земельні ділянки або їх частину у суборенду виключно за письмовою згодою орендодавця шляхом прийняття ним відповідного рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції від 01.01.2008) рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про відсутність всупереч статті 8 Закону України "Про оренду землі", згоди орендодавця на передачу в суборенду орендованих позивачем земельних ділянок, як окремої підстави для визнання договору суборенди недійсним, у зв`язку з недодержанням вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України. Згідно ст.17 Закону України "Про оренду землі", передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Колегією суддів встановлено, що будь-яких актів приймання-передачі земельних ділянок за оспорюваним договором між позивачем та відповідачем не складалось. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 17 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 цього Закону України "Про оренду землі"). Статтею 290 Господарського кодексу України (в редакції до 11.06.2009) передбачалось, що оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оренду землі" договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди та суборенди здійснювалась відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073. Як вбачається із відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір суборенди нотаріально не посвідчений, тобто укладений у простій письмовій формі, а сам договір за правилами, які діяли у 2008, в установленому законом порядку не зареєстрований. Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності правочину. Твердження відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України колегією суддів відхиляються, з огляду на таке. За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Такий правовий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 18.01.2017 №6-2777цс16. Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення відомостей про правочини, які вчинені щодо об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19). Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії є момент державної реєстрації договору. Стосовно посилання відповідача на відсутність підстав для розгляду даної справи у порядку спрощеного провадження, колегія зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Зі змісту частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України випливає, що малозначними справами, зокрема, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За правилами ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. За вимогами статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Враховуючи наведені приписи процесуального законодавства, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту (особливості предмету позову), категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, які входять до предмету доказування, час, необхідний для вчинення судом та учасниками процесуальних дій, кількість учасників справи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що справа має незначну складність, для якої пріоритетним є швидке вирішення спору, а отже справа є малозначною, розгляд якої підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження. Разом з цим, колегією суддів не встановлено виняткових обставин, передбачених ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справи у загальному порядку, тож висновки суду, викладені в ухвалі від 07.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/15166/19 щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є обґрунтованими. Твердження відповідача про те, судом першої інстанції залучено третю особу з порушенням строку визначено ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки такі підстави відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України для скасування судового рішення не передбачені. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки за результатами апеляційної скарги За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається. Судові витрати Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 910/15166/19 - без змін. Матеріали справи № 910/15166/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 05.08.2020. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді Ю.Б. Михальська К.В. Тарасенко