Постанова 4873 № 920/763/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" серпня 2020 р. м.Київ Справа№ 920/763/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Шаптали Є.Ю. Куксова В.В. за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 04.08.2020 року у справі №920/763/19 (в матеріалах справи). Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД» на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019, повний текст якого складено 23.12.2019 у справі №920/763/19 (суддя Заєць С.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД» про стягнення 656 982,26 грн. В С Т А Н О В И В : У липні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД» (далі-відповідач) на його користь заборгованість за Дилерським договором №40 від 01.10.2015 в сумі 656 982,26 грн, яка складається із суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції - 601 179,00 грн, розміру договірної неустойки - 51 408,28 грн, трьох відсотків річних від простроченої суми - 4 394,98 грн. 30.09.2019 від позивача до Господарського суду Сумської області надійшла заява №2180 від 28.09.2019 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість за Дилерським договором №40 від 01.10.2015 в сумі 636 580,77 грн, яка складається із суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції - 546 130,94 грн, розміру договірної неустойки - 83 215,13 грн, трьох відсотків річних від простроченої суми - 7 234,70 грн. Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІОРІ" 534 130,94 грн основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 79 054,37 грн пені, 7 234,70 грн 3% річних та 9 368,71 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 змінити в частині стягнення суми пені шляхом зменшення її до 8 321,51 грн та прийняти нове судове рішення про стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції - 546 130,94 грн, пені - 8 321,51 грн, трьох відсотків річних від простроченої суми - 7 234,70 грн та 9 368,71 грн судового збору. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим в частині стягнення пені та прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020, справу №920/763/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2019 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 залишено без руху. 03.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 та розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 призначено на 17.03.2020 о 10:00 год. 26.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України. 17.03.2020 скаржник в судове засідання не з`явився. При цьому, від останнього надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, у зв`язку із необхідністю призначення проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яка викликана введенням карантину на всій території України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 відкладено на 07.04.2020 о 11:00 год. 01.04.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з запровадженням карантину через спалах у світі коронавірусу та як наслідок в усіх судах які територіально розміщенні в м.Суми обмежено проведення відеоконференції, а також заборонено виїжджати за межі території міста Суми. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" про відкладення розгляду справи №920/763/19 задоволено. Розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 відкладено на 28.04.2020 11:20 год. 28.04.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, який призначений на 28.04.2020 о 11:20 год. на іншу дату у зв`язку із запровадженням карантину в м. Суми до 12.05.2020 р., у всіх судах які територіально розміщенні в м. Суми обмежили проведення відеоконференції, також заборонено виїжджати за межі території міста. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" про відкладення розгляду справи №920/763/19 задоволено. Розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 відкладено на 26.05.2020 о 11:00 год. 25.05.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІОРІ" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. 26.05.2020 до суду надійшла заява від скаржника про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину. Звертає увагу суду, що товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" досі на карантині та не здійснює свою господарську діяльність, плануючи виходити з карантину 01.06.2020 р. Також зазначає, що представник товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" Якименко Ольга Ігорівна перебуває на реабілітації після операції, що також ускладнює її участь в даному судовому засіданні в м. Києві. У судове засідання 26.05.2020 учасники справи не з`явились. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" про відкладення розгляду справи №920/763/19 задоволено та розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 відкладено на 04.08.2020 о 10:20 год. Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 04.08.2020 не з`явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача. Представник позивача в даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.10.2015 між сторонами був укладений Дилерський договір №40 (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач передає у власність (поставляє), а відповідач - купує для подальшої реалізації на території встановленій в п.2.4 цього Договору, продукцію на умовах, встановлених цим Договором. У відповідності до п.п.3.1.4, 3.3.4 Договору позивач зобов`язаний поставити відповідачу продукцію в кількості, асортименті та в строки, узгоджені і затверджені в укладеній сторонами Додатковій угоді. В свою чергу відповідач зобов`язаний здійснювати оплату продукції в порядку і в строки, встановлені в розділі 9 цього Договору. Згідно з п.6.1. Договору позивач поставляє продукцію за даним Договором на умовах поставки FCA згідно з Incoterms-2010. Базис поставки кожної партії продукції вказується в заявці відповідача на поставку продукції, затвердженій сторонами в порядку, встановленому в розділі 4 цього Договору. Відповідно до п. 6.2 Договору право власності та ризик випадкового знищення чи пошкодження продукції переходить від позивача до відповідача в момент виконання продавцем умов поставки FCA згідно з п.6.1 цього Договору. Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ст.664 ЦК України). Як свідчать матеріали справи та не оспорюється сторонами, позивачем на виконання умов Договору було поставлено відповідачу наступну продукцію: - згідно накладної №2849 від 16.04.2019 на відвантаження готової продукції (автошини в асортименті та кількості згідно заявки №З_3073) на загальну суму 404 062, 80 грн, в тому числі ПДВ 67 343, 80 грн; - згідно накладної №2863 від 16.04.2019 року на відвантаження готової продукції (автошини в асортименті та кількості згідно заявки № З_3072) на загальну суму 107 131,20 грн, в тому числі ПДВ 17 855,20 грн; - згідно накладної №2865 від 16.04.2019 на відвантаження готової продукції (автошини в асортименті та кількості згідно заявки № З_3071) на загальну суму 35 966,64 грн, в тому числі ПДВ 5 994,44 грн; - згідно накладної №2874 від 17.04.2019 на відвантаження готової продукції (автошини в асортименті та кількості згідно заявки № З_3070) на загальну суму 527 707,92 грн, в тому числі ПДВ 87 951,32 грн. Загалом в період часу з 16.04.2019 по 17.04.2019 позивачем поставлено відповідачу продукції на загальну суму 1 074 868,56 грн, в тому числі ПДВ 179 144,76 грн. У відповідності до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 9.1 Договору сторони погодили умови оплати - 100% передоплата. Відповідно до п. п. 9.3., 9.4.Договору відповідач здійснює передоплату згідно з виставленим продавцем рахунком протягом 3 (трьох) банківських днів від дати виставлення рахунку. Датою здійснення передоплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Позивачем були виставлені рахунки на оплату вартості продукції за №№ 17005 від 16.04.2019, 17008 від 16.04.2019. Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок. 14.06.2019 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою розглянути її та надати відповідь у строк який не може перевищувати 3-ох календарних днів з дати отримання претензії, а також сплатити на його користь загальну суму основного боргу (з урахуванням індексу інфляції, розміру договірної неустойки та трьох відсотки річних від простроченої суми). Позивач зазначав, що ним договірні зобов`язання виконані належним чином, проте відповідач в порушення договірних зобов`язань не сплатив у повному обсязі грошові кошти за поставлену продукцію, зокрема у відповідності з актом звірки взаємних розрахунків від 15.07.2019 відповідачем сплачено на його користь за поставлену продукцію грошові кошти в розмірі 474 868,56 грн та залишок на 15.07.2019 року суми не сплачених грошових коштів (сума боргу) складає 600 000,00 грн. Як свідчать матеріали справи, після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 50 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.08.2019 №10361 (а.с.86 т.1) та 12 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 282 від 21.12.2019 (а.с.164 т.1). Враховуючи вищезазначене, станом на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення заборгованість відповідача з урахуванням індексу інфляції становила 534 130,94 грн. Дана обставина сторонами не оспорюється. Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В силу положень ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України). Відповідачем відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 534 130,94 грн. Враховуючи вищевикладене та оскільки факт наявності боргу з урахуванням індексу інфляції у відповідача перед позивачем в сумі 534 130,94 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення зазначеного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 234,70 грн у розмірі 7 234,70 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного. Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 234,70 грн 3% річних. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 83 215,13 грн, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за поручення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пунктом п.14.2 Договору сторони погодили, що за порушення зобов`язання своєчасно оплатити позивачу вартість продукції відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного виплаченого зобов`язання по виставленому позивачем рахунку за кожен день прострочення. Відповідно до поданого розрахунку позивачем за несвоєчасну оплату поставленої продукції відповідачу нараховано пеню в сумі 83 215,13 грн. Беручи до уваги встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано вірним здійснений позивачем розрахунок пені. Встановлені вище обставини (факти) скаржником не оспорюються. Як свідчать матеріали справи, представником відповідача в суді першої інстанції під час судового розгляду було заявлено клопотання про зменшення пені. Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог про стягнення пені дійшов висновку про задоволення клопотання щодо зменшення розміру пені на 5% та, як наслідок про часткове задоволення вимог в цій частині на суму 79 054,37 грн. Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині та просить змінити його шляхом зменшення розміру пені на 90%. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Обґрунтовуючи необхідність у зменшені розміру пені на 90% відповідач посилається на тяжке фінансове становище та значну кількість зобов`язань перед третіми особами, а також на наявність заборгованості контрагентів перед ним та вживання останнім заходів по виконанню своїх зобов`язань перед позивачем. Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого розміру пені, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України). Згідно положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Враховуючи приписи ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, суд не розцінює нараховану позивачем суму пені як надмірно велику, оскільки остання обумовлена сторонами Договору за їх волевиявленням. Крім того, відповідно до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. До того ж, відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч.2 ст. 218 ГК України). З огляду на що, вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу розміру пені, судом першої інстанції правомірно враховано часткову сплачену відповідачем суми основного боргу та, на переконання колегії суддів правомірно реалізувавши надане йому право та зменшив розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 5%. В той же час, зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. При цьому, загальний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат у відсотковому спвідношенні до основного боргу становить приблизно 24 %, що є цілком співмірним із вчиненим відповідачем порушенням та сумою основного боргу, а також відповідає закону та є справедливим. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що неналежним виконанням зобов`язання, відповідач порушує майнові права позивача, інтереси якого, суд також має враховувати при вирішенні справи. Враховуючи вищевказане та доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність зменшення неустойки (пені), з урахуванням принципів розумності, справедливості та балансу інтересів сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки (пені) до 90%. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено. Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД» на рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду Сумської області від 21.12.2019 у справі №920/763/19 залишити без змін. 3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАЛЬНИЙ ШИННИЙ СКЛАД». 4.Матеріали справи №920/763/19 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 05.08.2020. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді Є.Ю. Шаптала В.В. Куксов