Постанова Київський апеляційний суд № 756/12788/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року місто Київ. Справа 756/12788/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9598/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Суддя доповідач Желепи О.В., суддів Олійника В.І., Кулікової С.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року (у складі судді Диби О.В., повний текст рішення складено 17 березня 2020 року) в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди в порядку регресу,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому зазначив, що 08.10.2015 між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №06/03-01-002282 відносно автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 . 23.09.2016 у м. Києві по вул. І.Федорова, 16/64, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.11.2016 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Власник пошкодженого транспортного засобу «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування та в подальшому ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було перераховано страхове відшкодування в розмірі 16499,12 грн. Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача 16 499,12 грн. страхового відшкодування, а також суму сплаченого судового збору. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням, 19.06.2020 року згідно поштової відмітки, ПАТ « УСК «Княжна Вієнна Іншуранс Груп» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване заочне рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначав, що суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема: ст. ст. 9 та 27 ЗУ «Про страхування», ст.ст. 12, 22, 29, 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правове відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.ст. 993, 1166, 1187 та 1194 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Вказує, що суд повинен враховувати ту обставину, що страховик недобросовісно виконує свої обов`язки у сфері страхування, чим перешкоджає у забезпеченні права отриманнястрахового відшкодування особою, яка має право на отримання такого відшкодування, вданій справі - Скаржника. Зазначає, що позивач не знав та не міг знати, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС/9558018 був чинним станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, а саме 23.09.2016 року. В тексті апеляційної скарги посилається на правові позиції у постановах Верховного Суду № 165/633/16-к від 21 червня2018 року, № 754/1114/15-ц від лютого 2018 року. 30 липня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 в якому вона вказує, що апеляційна скарга є такою, що подана виключно із формальних міркувань. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції всебічно, повно, об`єктивно з`ясував всі обставини справи, та прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини. 08.10.2015 між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №06/03-01-002282 відносно автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 12). 23.09.2016 у м. Києві по вул. І.Федорова, 16/64, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.17). Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.11.2016 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 18). Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 23.09.2016 власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 13-14). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Згідно рахунку-фактури №С-00093986 від 23.09.2016, здійсненого ТОВ «Автосаміт ЛТД», вартість ремонту автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 19882,14 грн. (а.с. 23). На підставі страхового акту №160000082755 від 28.09.2016 позивач на виконання умов договору виплатив на рахунок ТОВ «Автосаміт ЛТД» за ремонт суму страхового відшкодування у розмірі 16499,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №ЗР053914 від 03.10.2016 (а.с. 24,25). Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» згідно полісу № АС/9558018 з терміном дії до 18.12.2016 (а.с.17,30). Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладання договору та зазначені в договорі страхування. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Так, як ДТП сталася в межах строку дії полісу про обов`язкове страхування цивільної відповідальності, а розмір виплаченого позивачем відшкодування не перевищує, передбаченого Законом ліміту відповідальності страховика , у якого винна особа застрахувала цивільну відповідальність на застрахованому транспортному засобі, суд встановив відсутність правових підстав для задоволення позову позивача. Дослідивши наявні у справі письмові докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону. Доводи представника позивача про те, що поліс про страхування цивільної відповідальності № АС/9558018, укладений між відповідачем та ПрАТ «СК «Уніка», є недійсним, так як не був зареєстрований в центральній базі МТСБУ, що унеможливило звернення позивача з позовом до СК "Уніка" в межах річного строку, визначеного Законом, колегія суддів не приймає з огляду на наступне. Судом встановлено, що вищенаведений договір недійсним не визнавався, на момент його укладення страховик мав право укладати договори страхування, а період страхування за полісом охоплює і дату вчинення відповідачем ДТП. Окрім того, учасники судового провадження не оспорювали того факту, що відповідач на момент ДТП мав чинний поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів. Та обставина, що третя особа ПрАТ "СК "Уніка" не виконала п 3.4.3 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг "ПРо затвердження Змін до Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.12.2017 року № 4600, відповідно до якого, страховик цивільної відповідальності зобов`язаний був надати до МТСБУ у строк не більше ніж 2 дні з моменту укладення договору відомості про його укладення, не свідчить про те, що відповідач зобов`язана, маючи дійсний поліс страхування цивільної відповідальності, відшкодовувати в порядку регресу позивачу, сплачену ним потерпілій особі суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна. Крім того, норми, викладені в розпорядженні та положенні були прийняті в грудні 2017 року, а договір відповідач уклала 18.12.2015 з терміном дії до 17.11.2016 року. Посилання позивача на те, що страховик, а саме третя особа недобросовісно виконував свої обов`язки в сфері страхування, що призвело до пропуску ними річного строку, передбаченого ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності" на законність рішення не впливають, оскільки неправомірність дій третьої особи , які призвели до пропуску позивачем річного строку, якщо такі неправомірні дії мали місце, має перевірятись, під час розгляду цивільної справи, в разі пред`явлення позивачем позову до третьої особи, а не до винної особи. Залучення співвідповідача на стадії апеляційного розгляду не передбачено нормами ЦПК України. Оскільки в суді першої інстанції позивач не висував вимог до третьої особи, суд правомірно відмовив в позові до відповідача, який за встановлених судом обставин не повинен відшкодовувати позивачу, виплачене потерпілій особі страхове відшкодування, оскільки мав діючий страховий поліс цивільної відповідальності на момент ДТП. Пунктом 36.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відповідно до ст. 9 вказаного закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Виходячи з положень вищевказаного закону та норм діючого цивільного законодавства, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Вищенаведена правова позиція Великої Палати Верховного Суду сформульована ним в постанові від 04 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц і є обов`язковою для застосування судами. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15. Ліміт відповідальності Страховика за шкоду, заподіяну майну складає 100 000,00 гривень, франшиза за договором - 0,00 гривень, строк дії договору з 19.12.2015 до 18.12.2016 року. ДТП сталось 23.09.2016 року, тобто під час дії договору страхування №АС/9558018. Вартість відновлювального ремонту застрахованого Позивачем автомобіля «Тойота», д/н НОМЕР_1 , складає 19 882,14 гривень. Розмір страхового відшкодування, сплаченого Позивачем, складає 16 499,12 гривень. Тобто розмір шкоди, заподіяний власнику автомобіля «Тойота», д/н НОМЕР_1 , не перевищує ліміт відповідальності Страховика відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого. При цьому посилання в скарзі на практику Верховного Суду, щодо розгляду подібних спорів, колегія суддів не приймає, адже в жодній з розглянутих Верховним Судом справах, не досліджувалось питання не внесення страховиком цивільної відповідальності відомостей до центральної бази МТСБУ. Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить. Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими під час розгляду справи. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6ст. 19 ЦПК Україниє малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а)г) п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишити без задоволення. Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 05 серпня 2020 року. Суддя доповідач: Судді: