Постанова 4824 № 758/4095/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Гладій С.В., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Нечваль Я.В. на постанову Подільського районного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно з постановою суду, 09 березня 2020 року о 13 год. 40 хв. ОСОБА_1 на вул. І.Виговського, 18, в м. Києві, в стані алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом «Мерседес», н.з. НОМЕР_1 , чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник Нечваль Я.В. в апеляційній скарзі, з уточненнями, просить постанову Подільського районного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати, прийняти нову постанову, якою справу направити на новий судовий розгляд або закрити провадження у справі у зв`язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність. В обґрунтування первинних вимог, захисник Шмагалов С.В. зазначає, що при наявності протоколів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, за обставин, які мали місце 09 березня 2020 року о 13 год. 40 хв. по вул. Виговського, 18, в м. Києві, то розгляд цих протоколів повинен був здійснювати один суддя Подільського районного суду м. Києва, а не два судді, як в даному випадку, що є порушенням ст. 7 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності (за ч. 1 ст. 130 КУпАП) всупереч встановленому законом порядку, без дотримання принципу законності, що є порушенням норм ч. 2 ст. 36 КУпАП. Одночасно, при розгляді даного провадження в суді апеляційної інстанції, захисник Нечваль Я.В. подав доповнення до апеляційної скарги, в яких поставив питання щодо закриття провадження у справі у зв`язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, з огляду на прийняття Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року та Закону України № 720-ІХ від 17 червня 2020 року, якими вносились зміни до ст. 130 КУпАП. В судове засідання, призначене на 13:00 24 липня 2020 року ОСОБА_1 та його захисник, не з`явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду провадження, оскільки в попередньому судовому засіданні - 16 липня 2020 року приймали участь, з огляду на що слід прийти висновку, при відсутності клопотань про перенесення розгляді справи, про можливість розгляду справи у їх відсутність. Дослідивши матеріали справи та відеозапис зазначених подій за участі водія ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти до наступних висновків. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, як указано в ст. 294 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування ним транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 424273 від 09 березня 2020 року, в означений день, о 13 год. 40 хв., в м. Києві по вул. І.Виговського. 18, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mersedes-Benz C220», н.з. НОМЕР_1 (Литва ) в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Результат огляду позитивний - 2,48 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2). Зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 3), що засвідчили проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , результат якого показав - 2,48 ‰, що підтверджує і наявна в матеріалах провадження роздруківка результату даного тесту, яка власноручно засвідчена ОСОБА_1 (а.с. 1) та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який складений інспектором роти № 4 батальйону № 3 полку № 1 (з ОПБ) УПП в м. Києві ДПП лейтенантом поліції Данисюком С.І. (а.с. 4). Крім того, відповідно дослідженого відеозапису, вбачається, що при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 , у працівників поліції виникла підозра щодо перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння та йому було запропоновано, пройти тест для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу "Драгер", на що ОСОБА_1 , беззаперечно, в присутності двох свідків, при роз`ясненні процедури даного огляду працівниками поліції, без будь-яких зауважень та застережень, пройшов тест, результат якого виявися - 2,48 ‰, що більше ніж в 12 разів перевищує допустиму норму. ОСОБА_1 погодився з результатами цього огляду, при цьому будь-яких висловлювань щодо недовіри результатам тесту, сертифікату відповідності, чи бажання пройти такий тест в закладі охорони здоров`я - не висловлював, чим фактично засвідчив свою згоду з його результатами власноручно виконаним підписом (а.с 1). В матеріалах провадження наявна також розписка ОСОБА_5 від 09 березня 2020 року, відповідно до якої він підтверджує факт залишення на зберігання транспортного засобу «Mersedes-Benz», н.з. НОМЕР_1 регістрація Литва), за адресою: м. Київ, вул. Івана Виговського, 8-Г, та зобов`язується не допускати ОСОБА_1 до керування транспортним засобом протягом суток (а.с. 5). За наведеним, в сукупності, суд першої інстанції прийшов до ґрунтовного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху. Що стосується доводів, викладених в апеляційній скарзі, в частині того, що суд першої інстанції розглянув матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч встановленому законом порядку, без дотримання принципу законності, без об`єднання з матеріалами провадження за ст. 124 КУпАП, які наразі перебували також в провадженні Подільського районного суду м. Києва, що є порушенням норм ч. 2 ст. 36 КУпАП, то слід зазначити наступне. Відповідно до положень ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в провадженні судді Подільського районного суду м. Києва Отвіновського П.Л. на розгляді перебували тільки матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, складеного стосовно ОСОБА_1 . Будь-яких даних щодо перебування в цьому ж суді іншого протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за порушення ним Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП - у розпорядженні судді не було, як і не заявляла сторона захисту клопотань про об`єднання справ про адміністративні правопорушення, за вчинення ОСОБА_1 одночасно за одними і тими ж обставинами правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст.124 КУпАП. Окремо слід зазначити, що чинним КУпАП не передбачена обов`язковість об`єднання проваджень, що є виключно правом суду. Не ґрунтуються на вимогах закону прохання сторони захисту щодо повернення матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, оскільки положеннями ст. 294 КУпАП передбачений вичерпний перелік рішень, які має право постановити суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, до переліку якого не входить апеляційна вимога, викладена захисником Нечваль Я.В. Що стосуєтьсядоводів, викладених в доповненнях захисника Нечваль Я.В. в частині закриття провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність, то слід зазначити наступне. Згідно з ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Відповідно до положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Як наголошується у п. 6 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. У цьому пункті йдеться мова про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність. Однак, у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була не скасована, а, навпаки, посилена. До того ж, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року, який набрав чинності 03 липня 2020 року, виключено підпункти, у відповідності з якими стаття 130 КУпАП викладалася в редакції, яка не передбачала адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів за вказані раніше дії, а натомість Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 2861, яка встановлювала кримінальну відповідальність за ці дії. З огляду на те, що дія статті 130 КУпАП у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення, є ультраактивною, тобто поширюється на нереалізовані або не припинені на момент втрати відповідним законом чинності правовідносини, а дія Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який вводив кримінальну відповідальність і більш тяжке покарання за ці ж дії, поширюється лише на нові правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, та, з урахуванням того, що на час апеляційного розгляду стаття 130 КУпАП знову діє в попередній редакції, за якою стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 6 ст. 247 КУпАП, як про те ставиться питання в апеляційній скарзі - відсутні. У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника. Накладене на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення - відповідає меті адміністративного стягнення та загальним засадам його накладення у відповідності до положень ст. 23 КУпАП. На підставі викладеного, апеляційна скарга, з доповненнями, захисника Нечваль Я.В. в інтересах ОСОБА_1 - задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Подільського районного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік- залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Нечваль Я.В., з доповненнями, - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.В.Гладій