Постанова 4818 № 638/2053/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 04 серпня 2020 року м. Харків справа № 638/2053/20 провадження № 22-ц/818/3003/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання надати попередню роботу та поновлення на роботі директора за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді Шишкіна О.В., в залі суду в місті Харкові, - в с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання надати попередню роботу та поновлення на роботі директора. Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено Акціонерному товариству «Українська залізниця» укладати на постійній основі, на новий строк строковий трудовий договір (контракт, угоду, тощо),або безстроковий трудовий договір відносно посади, роботи директора Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з будь-якою особою, до остаточного закінчення розгляду даної справи судом. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19 лютого 2020 року. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що на момент звільнення (після обрання його народним депутатом України) ОСОБА_1 працював начальником Державного підприємства «Південна залізниця». Наразі підприємство перебуває в стані припинення, проте Акціонерне товариство «Українська залізниця» ще не є правонаступником Державного підприємства «Південна залізниця». Підприємство має штатний розпис, яким передбачено посаду «Начальник залізниці», тому ОСОБА_1 наразі може бути працевлаштований на посаду, з якої у 2012 року був звільнений. Відповідач вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем слід відмовити, оскільки він є неспівмірним із заявленими вимогами; Акціонерне товариство «Українська залізниця» має право самостійно приймати рішення щодо структури товариства, повноважень підрозділів, чисельності штату. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до незворотних наслідків, а також те, що вжитий вид забезпечення позову має тимчасовий характер та діє до виконання рішення суду, тому наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії відповідачу. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, тощо. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Судом встановлено, що 23 грудня 2005 року позивач призначений начальником Південної залізниці по переведенню з Харківської державної академії залізничного транспорту. 27 листопада 2012 року ОСОБА_1 звільнений у зв`язку з переходом на виборну посаду народного депутата України (а.с.8). 29 серпня 2019 року позивача звільнено з посади у зв`язку з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України восьмого скликання (а.с.12). Предметом позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» є зобов`язання надати йому попередню роботу та поновлення його на роботі директора Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Як на підставу вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що директор філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», який зараз працює на вказаній посаді, прийнятий на роботу за строковим трудовим договором, строк якого сплине, після чого відповідачу щодо вказаної посади Директора філії необхідно буде укласти трудовий договір на постійній основі, на новий строк з будь-якою особою. При цьому законом передбачені складні умови дострокового розірвання будь-якого трудового договору. Відповідач може посилатися на неможливість надати попередню роботу, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. ОСОБА_1 вважає, що слід заборонити Акціонерному товариству «Українська залізниця» укладати на постійній основі, на новий строк строковий трудовий договір (контракт, угоду, тощо), або безстроковий трудовий договір відносно посади, роботи директора Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з будь-якою особою, до остаточного закінчення розгляду даної справи судом. Зазначає, що такий захід забезпечення позову ніяк не порушує прав відповідача та не перешкоджає його діяльності. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Разом з тим згідно п.п.4,5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, та врахуванню підлягають інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, а також заходи забезпечення позову не повинні бути втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , звернувшись до суду до Акціонерного товариства «Українська залізниця», просив суд зобов`язати надати йому попередню роботу та поновити його на роботі директора Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Задовольняючи заяву, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, може призвести до порушення трудових прав інших осіб. При цьому законом передбачений порядок звільнення працівника в разі поновлення на роботі іншого працівника, який раніше виконував цю роботу. Тому доводи заявника щодо неможливості виконати рішення суду в разі незастосування таких заходів, про які просить позивач, є безпідставними. Крім того, вжиті судом заходи забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб можуть перешкодити господарській діяльності юридичної особи, що є неприпустимим з точки зору Закону. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для вжиття таких заходів забезпечення даного позову, оскільки обраний позивачем та застосований судом вид забезпечення позову не узгоджується з вимогами процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвала суду від 19 лютого 2020 року постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року - скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення виготовлено 05.08.2020 року.