Постанова 4855 № 640/9768/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9768/21 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю., пр-к позивача Кравець Р.Ю., пр-к відповідача Грабовський А.В., пр-к відповідача Горбенко Ю.П. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної охорони України, в якому просив визнати протиправними дії військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допущення ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України та зобов`язати Управління державної охорони України не чинити перешкоди в допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України. Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Управлінню державної охорони України вчиняти дії щодо не допущення ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України. В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представником позивача вказано на те, що відсутність попереднього судового захисту у формі вжиття заходів забезпечення позову призведе до очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у формі тривалого перешкоджання йому здійснювати службові та трудові обов`язки, а в свою чергу тривалість такого порушення вже конвенційних прав, відповідальність за дотримання яких має гарантуватися державою, в тому числі, в особі суду. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову - задовольнити шляхом заборони відповідачу - Управлінню державної охорони України вчиняти дії щодо не допущення ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 червня 2021 року. 31 травня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду вх.№ 20874, Управлінням державної охорони України подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, наголошує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/512/17, позов не може бути забезпечено у спосіб, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. У судовому засіданні 09 червня 2021 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги щодо вжиття заходів забезпечення позову, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у заяві. Представники відповідача заперечували проти вжиття заходів забезпечення позову, підтримавши пояснення, викладені у письмових запереченнях проти заяви про забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті, відтак, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, виходячи з наступного. Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (частина перша статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому, позов, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Відповідно до п. 17 вказаної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів звертає увагу, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. За своєю суттю інститут забезпечення і адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що дії відповідача, які виразились у формі не допущення ОСОБА_1 до виконання повноважень Голови Конституційного Суду України, є очевидно протиправними та створюють перешкоди до виконання службових обов`язків Голови Конституційного Суду України, позивач просив забезпечити позов в межах спірних правовідносин. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, в провадженні Верховного Суду перебуває справа №9901/96/21 (адміністративне провадження №П/9901/96/21) за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа - Конституційний Суд України, у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 27.03.2021 №124/2021 "Про деякі питання забезпечення національної безпеки України" в частині скасування Указу Президента України від 14.05.2013 №256 "Про призначення ОСОБА_1 суддею Конституційного Суду України", на підставі якого відповідач вжив заходів до недопущення позивача до приміщення Конституційного Суду України. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 05.04.2021 у справі №9901/96/21 (адміністративне провадження №П/9901/96/21) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа - Конституційний Суд України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України, а також призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відтак, при розгляді заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що Указ Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» від 27.03.2021 №124/21, на підставі якого здійснюється не допущення позивача до приміщення Конституційного Суду України, є не скасованим, а оцінка йому буде надана лише за наслідками розгляду справи №9901/96/21 по суті. Разом з тим, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/512/17, позов не може бути забезпечено у спосіб, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. Втім, зміст заяви про забезпечення позову є аналогічним, за своїми правовими підставами, змісту позовної заяви в цілому. При розгляді заяв про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Цей висновок відповідає Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 р., згідно з якою рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 року у справі № 640/1498/19. Втім, ані в заяві про забезпечення позову, ані в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 150, 151, 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 09.06.2021р.)