Постанова 4803 № 213/982/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6299/20 Справа № 213/982/20 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання Чубіна А.В. сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідач - Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гузєва Ігоря Григоровича на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року, ухваленого суддею Нестеренком О.М. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 21 травня 2020 року, В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"(надалі ПрАТ «ІнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив що впродовж тривалого часу, більше 38років виконував тяжку роботу, підпадав під дію шуму та пилу, концентрація якого перевищувала гранично допустиму концентрацію через недосконалість технологічного процесу, в результаті чого отримав професійне захворювання. Висновком медико-соціальної експертної комісії від 16.08.2018 року йому первинно визначено 30 % втрати професійної працездатності. В 2020 році стан здоров`я погіршився та встановлено 65% втрати працездатності. Посилаючись на те, що з вини відповідача ПрАТ «ІнГЗК», який не забезпечив безпечні умови праці, він втратив здоров`я, потребує медичної допомоги, забезпечення лікарськими засобами, постійно відчуває психологічний дискомфорт, що завдає моральних страждань, просить суд у відшкодування моральної шкоди стягнути на його користь 306995,00 грн. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ІнГЗК» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 130000грн. Також стягнуто з ПрАТ «ІнГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 1300 грн. В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Гузєв І.Г., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, просить рішення змінити та збільшити розмір моральної шкоди до заявленого в позовних вимогах. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно заниженим, таким, що не відповідає стражданням позивача та принципу розумності, виваженості та справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновків про відсутність підстав для її задоволення. Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ІнГЗК» з 16.12.1980 по 01.01.1981 - машиністом млинів по ГРЦ, з 21.12.1981 по 21.09.1983 - машиністом насосних установок по ГРЦ, з 21.09.1983 по 09.02.1989 - машиністом млинів збагачувальної фабрики №2 по ГРЦ; з 09.04.1990 по 15.04.1993 - машиністом млинів рудозбагачувальної фабрики №2; з 11.08.1997 по 27.05.1998 - слюсарем черговим та з ремонту устаткування рудозбагачувальної фабрики №1; з 27.05.1998 по 19.01.2018 майстром виробничої дільниці рудозбагачувальної фабрики №1, звільнений 19.01.2018 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.43-57). Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини 10.10.2017 ОСОБА_1 встановлено діагноз:

1. Хронічне обструктивне захворювання легень другої-третьої стадії (пиловий бронхіт другої-третьої стадії, емфізема легень другої-третьої стадії), група С, ЛН другого-третього ступеня, хронічне легеневе серце, НК першої стадії.

2. Нейросенсорну приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 від 20.11.2017 проведеного на підприємстві ПрАТ «ІнГЗК» зазначено, що при виконанні посадових обов`язків ОСОБА_1 підпадав під дію виробничого пилу з вмістом кремнію діоксиду фіброгенної дії та виробничого шуму, показники яких перевищували нормативні значення через недосконалість робочих місць (а.с.13-17). При первинному огляді МСЕК від 16.01.2018 ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності 30 %, з яких 25 % - по ХОЗЛ і 5 % - по туговухості. При повторному переогляді висновком МСЕК від 18.02.2020 визначено 65% втрати працездатності (50 % - ХОЗЛ, 15 % - туговухість) та третю групу інвалідності безстроково (а.с. 9-12). Згідно виписних епікризів із медичної картки стаціонарного хворого, позивач тривалий час знаходилася на лікуванні з приводу отриманих професійних захворювань (а.с.18-42). Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з втратою працездатності через отримане професійне захворювання. Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров`я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З акту проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача встановлено причину професійного захворювання позивача робота впродовж більше 19 років в умовах впливу пилу, шуму, важкої праці, через недосконалість технологічного процесу, показники якої перевищували нормативні. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває біль у суглобах, що обмежує її рух, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, через недосконалість робочого місця, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, судом врахований характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі вперше 30%, подальше погіршення стану здоров`я та збільшення відсотку втрати працездатності до 65%, період роботи позивача на підприємстві більше 37 років, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та взагалі неможливість його відновлення, наявність стійкого больового синдрому у позивача, що спричиняє страждання. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги представника позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними, судом враховані при визначенні його розміру усі суттєві обставини справи. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 04 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: