Постанова 4803 № 213/2753/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1321/20 Справа № 213/2753/18 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 213/2753/18 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_3 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_4 , на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року, яке постановлено суддею Алексєєвим О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 серпня 2019 року, ВСТАНОВИВ: У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування індексу інфляції, трьох відсотків річних, посилаючись на те, що рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року на користь ОСОБА_1 стягнуто з відповідача суму боргу у розмірі 429 797,98 грн, на користь ОСОБА_2 стягнуто з відповідача 384 823,55 грн. 17 травня 2018 року державним виконавцем Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області були відкриті виконавчі провадження зі стягнення зазначеної суми боргу. Відповідачем вказане рішення суду виконано не було, у зв`язку з чим позивачі просять стягнути з відповідачки за період з 01 листопада 2017 року по 19 серпня 2018 року на користь ОСОБА_1 75300,61 грн. інфляційних втрат, 10315,15 грн. 3% річних, на користь ОСОБА_2 674 21,09 грн. інфляційних втрат, 9235,77 грн. 3% річних. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних за невиконання рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року у загальному розмірі 4274 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три відсотки річних за невиконання рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року у загальному розмірі 3827 грн. 86 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 35 грн. 18 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 35 грн. 18 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 ставлять питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю та просять вирішити питання розподілу судових витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання щодо сплати грошових коштів за рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року, з моменту його проголошення - 25 жовтня 2017 року, оскільки відповідачка була присутня в момент оголошення даного рішення, та в повному обсязі була обізнана з наявністю у неї простроченого виконання грошового зобов`язання щодо сплати грошових коштів за даним рішенням, оскільки зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. На їх думку, зазначення судом першої інстанції періоду стягнення з дати набрання судовим рішення законної сили не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки вони вважають, що період повинен відраховуватись з моменту проголошення рішення суду. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року у справі №213/188/17, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Широківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Токмаков Андрій Борисович, про стягнення вартості проданих часток житлового будинку, інфляційних витрат та 3% річних задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором доручення у загальному розмірі 423026,81 грн, з яких: 380000 грн - сума основного боргу, 35156,13 грн - сума інфляційних нарахувань, та 7870,68грн - 3% річних, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4230,27грн, та витрати на правову допомогу в сумі 2540,90 грн, всього 429 797,98 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором доручення у загальному розмірі 378497,67 грн, з яких: 340000 грн - сума основного боргу, 31455,48 грн - сума інфляційних нарахувань, та 7042,19 грн - 3% річних, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3784,98грн, та витрати на правову допомогу в сумі 2540,90 грн, всього 384823,55 грн. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року залишено без змін. Рішення набрало законної сили 20 квітня 2018 року (а.с.90-92). Постановами державного виконавця Інгулецького відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 17 травня 2018 року, відкрито виконавчі провадження зі стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , вищевказаних сум боргу (а.с. 10-17). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для стягнення трьох процентів річних на грошові кошти за неналежне виконання судового рішення в межах заявлених позовних вимог за період з 20 квітня 2018 року ( дата набрання рішення суду законної сили) по 19 серпня 2018 року. Крім того, оскільки за вказаний період знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів не відбулось, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини першої статті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Предметом позову у цій справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК Україниу зв`язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу. Згідно частини другої статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. За змістом статей 524, 533-535і 625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) щодо необхідності відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульованіЗаконом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка має грошове зобов`язання перед позивачами, що підтверджується рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року у справі №213/188/17, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення вартості проданих часток житлового будинку, інфляційних витрат та 3% річних, яке на даний час не виконане. Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивачів права на стягнення інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання, починаючи з дати набрання законної сили судовим рішення, на підставі якого виникло боргове зобов`язання, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. А відповідно до ч. 1,2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Таким чином, судові рішення є обов`язковими для виконання з часу набрання ними законної сили, а не з моменту їх ухвалення, а доводи позивачів зводяться до довільного тлумачення правових норм на власну користь. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Всі доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_4 - залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає Повне судове рішення складено 19 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: