Постанова 4804 № 227/1090/20

Єдиний унікальний номер 227/1090/20 Номер провадження 22-ц/804/2262/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 серпня 2020 року Донецький апеляційний суду складі: судді-доповідача: Мальованого Ю.М., суддів: Канурної О.Д., Мірути О.А., розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому прова-дженні цивільну справу № 227/1090/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціо-нерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітної пла-ти, з апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2020 року у складі судді Левченка А.М., - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товари-ства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості по за-робітній платі за період з березня по липень 2017 року та компенсації втрати частини грошо-вих доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Позов мотивований тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, пра-цювала на посаді техніка 1 категорії цеху експлуатації локомотивів виробничого підрозділу "Ясинуватське локомотивне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Наказом № 5562/ДН-ОС від 10 липня 2017 року її було звільнено з 10 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на те, що відповідач до теперішнього часу розрахунок з нею не провів, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 17 827 грн. 69 коп. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3 954 грн. 24 коп. В подальшому з урахуванням суми заробітної плати, отриманої за березень 2017 року, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 17 827 грн. 69 коп. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3 954 грн. 24 коп. Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип пу-блічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ПАТ "Укрзалізниця") з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (ско-рочене найменування АТ "Укрзалізниця"). Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 "Укрзалізниця" про стягнення заборгованості по заробіт-ній платі та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року у сумі 15 801 грн. 73 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 1 593 грн. 10 коп. Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" утримати з суми заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць - за квітень 2017 року у ро-змірі 2844 грн. 85 коп. допущено до негайного виконання. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 759 грн. 79 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі посилається на по-милковість висновків суду та не врахування фактів, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2020 року і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що захоплення 17 березня 2017 року адміністратив-ної будівлі структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональ-ної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" унеможливило виконання АТ "Укрзаліз-ниця" обов`язків передбачених чинним законодавством України, через вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). У зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональ-ної філії «Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниці", у відповідності до рішення Ради націо-нальної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові за-ходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати робі-тникам цих підрозділів було припинено. У відповідача був відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підроз-ділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії «Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", тому нарахування заробітної плати та інших виплат стало неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати, доступ до яких відсутній. З інших підстав рішення суду відповідачем не оскаржувалося. Позивач в апеляційному порядку рішення суду не оскаржував. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року за апеляційною скаргою відповідача АТ "Укрзалізниця" відкрито апеляційне провадження (а.с. 172 - 174). Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного прова-дження була повідомлена відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антите-рористичної операції" шляхом розміщення 19 червня 2020 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному держав-ному реєстрі судових рішень (а.с. 177). Крім того, копія ухвали про відкриття апеляційного провадження від 17 червня 2020 ро-ку з копією апеляційної скарги отримана представником позивача адвокатом Лаврищевим В.В. 23 червня 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 178). Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача позивачем ОСОБА_1 до апе-ляційного суду не надано. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 02 липня 2020 року справу відповідно до ч. 1 ст. 369, ч. 13 ст. 7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового проваджен-ня (без повідомлення учасників справи), оскільки ціна позову у ній складає 19 249 грн. 48 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопо-тання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили та спра-ва не відноситься до тих, які відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 180 - 181). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апе-ляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ "Укрзалізни-ця" не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотри-манням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими дока-зами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедли-вий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективно-го захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має пра-ва робити висновки щодо неоскарженої частини. Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип пу-блічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та пе-рейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця"). Відповідно до ст. 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Гене-ральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист вiд безробіття. Частиною 3 ст. 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це вина-города, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33). Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємс-тва, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпеч-на для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. З записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається, що позивач перебувала у трудо-вих відносинах з відповідачем. На підставі наказу (розпорядження) № 5562/ДН-ОС від 10 липня 2017 року її звільнено з 17 липня 2017 року з посади техніка 1 категорії оборотного депо Іловайськ ВП "Ясинуватське локомотивне депо" СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за п. 1 ст. 40 КЗпП Украї-ни у зв`язку зі скороченням штату. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "До-нецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укр-залізниця" та підписано виконуючим обов`язки начальника дирекції залізничних перевезень Подлузьким В.О. В наказі зазначено, що ОСОБА_1 має право на виплату компенсації за 11 днів відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. (а.с. 26). На підтвердження розміру не виплаченої заробітної плати позивачем до суду надані ро-зрахункові листи (табулеграми) за період з березня по липень 2017 року згідно яких позивачу відповідачем була нарахована до виплати заробітна плата: за березень 2017 року - 3 899 грн. 73 коп., квітень 2017 року - 2 844 грн. 85 коп., травень 2017 року - 2 844 грн. 85 коп., червень 2017 року - 429 грн. 41 коп., липень 2017 року - 7 808 грн. 85 коп. (а.с. 35-39). Згідно наданої відповідачем довідки про доходи № 773/2 від 04 травня 2020 року ОСОБА_1 за березень 2017 року нарахована заробітна плата у розмірі 2 025 грн. 96 коп., до видачі 1 611 грн. 01 коп. (а.с. 76). До матеріалів справи залучено Видатковий касовий ордер № 377 від 15 серпня 2017 року, у відповідності до якого позивач 15 серпня 2017 року отримала депоновану заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 1 611 грн. 01 коп. (а.с. 77). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом "Про оплату праці", позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отрима-ла усі належні платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань. Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи. Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за вико-нану ним роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам ре-гулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи ін-шим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Висновок суду першої інстанції про доведеність заборгованості відповідача по заробіт-ній платі за березень 2017 року у розмірі 1 873 грн. 77 коп. за відрахуванням нарахованої та отриманої позивачем суми у розмірі 2 025 грн. 96 коп., за квітень 2017 року - 2 844 грн. 85 коп., за травень - 2 844 грн. 85 коп., червень 2017 року - 429 грн. 41 коп., липень 2017 року - 7 808 грн. 85 коп. (з яких компенсація за 11 днів невикористаної відпустки становить 2 186 грн. 80 коп., вихідна допомога при звільненні - 5 479 грн. 2 коп.) на загальну суму 15 801 грн. 73 коп. підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості, довідками про доходи, розрахунком заробітної плати за березень - липень 2017 року, а також індивідуальними відомостями про застраховану особи з Пенсійного фонду України (форми ОК-5) (а.с. 35-39, 76, 54-58). Крім того, відомості, зазначені у наданих позивачем розрахунках заробітної плати за бе-резень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, наказом на-чальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, згідно якого у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 88). Даний наказ узгоджується з нормою ст. 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Відповідачем ці відомості не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є не-достовірними. Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою за березень - липень 2017 року не наводить. Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погір-шують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оскільки в період простою, встановленого структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень", до складу якого входив виробничий підрозділ "Ясинуватське локо-мотивне депо", позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнен-ня, що підтверджується наданими до суду першої інстанції розрахунками заробітної плати, та на день звільнення позивача наказ про встановлення простою скасовано не було, у відпо-відача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою. Згідно наказу (розпорядження) № 562/ДН-ОС від 10 липня 2017 року позивач звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та має право на компенсацію за 11 днів невикористаної відпустки та виплату вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 26). Саме на підставі цього наказу відповідачем здійснено запис у трудову книжку позивача про її звільнення (а.с. 17). Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки Сума компенсації за невикористану відпустку згідно наданого позивачем розрахунку за-робітної плати складає 2 186 грн. 80 коп. та відповідачем в апеляційній скарзі її розмір не оспорюється. Посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати від-сутня, відповідач будь-якої інформації щодо нарахованих, сплачених йому сум до суду не надав. Більш того, відповідач визнає, що починаючи з 16 березня 2017 року заробітну плату по-зивачу до дня звільнення, тобто до 17 липня 2017 року, не нараховував, що розрахунок з по-зивачем при звільненні не провів. Доводи апеляційної скарги про те, що з березня 2017 року до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заро-бітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати не спростовують висновків суду. Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової пала-ти Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише пер-винною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати. Що стосується посилання на втрату контролю і доступу АТ "Укрзалізниця" до своїх ви-робничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на території, тимчасово не підконт-рольних органам державної влади України, вони не впливають на висновки суду, оскільки згідно наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних переве-зень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД відповідальними за облік явки працівників, які знаходяться на простої, було при-значено начальників відповідних виробничих підрозділів та саме виробничі підрозділи здій-снювали нарахування заробітної плати своїм працівникам (а.с. 88). Згідно доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передба-чених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що: - наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 682-Н від 12 травня 2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розра-хунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з ме-тою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування подат-ків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; - наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "До-нецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Доне-цька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимча-сово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій тери-торії України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісія-ми з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 78 - 82). Маючи відомості про нарахування позивачу заробітної плати, зокрема до 15 березня 2017 року, зазначивши в наказі про припинення трудового договору про виплату позивачу при звільненні компенсації за 11 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні, відповідач довідку про нарахування зазначених в наказі сум не видає, чим злов-живає своїми процесуальними правами. Отже, суд першої інстанції з метою захисту консти-туційного права позивача на оплату праці обґрунтовано взяв до уваги надані позивачем роз-рахунки заробітної плати. Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24 бе-резня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів за підписом відповідальної посадової особи ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по за-робітній платі за цей період, ні про відсутність такої заборгованості, в апеляційній скарзі ви-знає, що з 16 березня 2017 року нарахування позивачу заробітної плати припинено через відсутність первинних документів, що розрахунок з позивачем при його звільненні не прове-дено, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з доказів, наданих позивачем, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення). Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основополож-них свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першо-го протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принци-пами міжнародного права. В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині ст. 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від фор-мальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 (п. 22). Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Враховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходилася з регіональною філією "До-нецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, що в період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року на виконання наказу роботодавця про встановлення простою згідно графіку роботи виходила на своє робоче місце, майнові вимоги позивача щодо оплати їй заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, виплати компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги, про що роботодав-цем зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в ро-зумінні практики Європейського суду з прав людини. Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за бе-резень - липень 2017 року, у строки, встановлені ч. 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі. Відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і та-рифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємст-ва, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх ви-плати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержу-ють на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (гро-шове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаче-ного громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачу-ється доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюєть-ся виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушен-ням термінів їх виплати". Відповідно до пунктів 4, 5 зазначеного Порядку сума компенсації обчислюється як добу-ток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утри-мання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється ви-плата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфля-ційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Оскільки на теперішній час позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року, компенсація за невикористану відпустку, затримка виплати цих грошових доходів складає більше одного місяця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими. Доводи щодо розміру компенсації в апеляційній скарзі відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка ві-дображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та ін-ших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок що-до обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріа-льного права. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`яз-ковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішен-ня справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розгля-дом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; роз-поділ судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та ви-трат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відпові-дача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеля-ційної інстанції, сторонами не надані. Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" зали-шити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридця-ти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 серпня 2020 року. Суддя-доповідач : Ю.М. Мальований Судді: О.Д. Канурна О.А. Мірута