Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 163/408/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 163/408/19 пров. № А/857/6477/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Хомича О.Р., а також сторін (їх представників): від позивача - Таран О.П.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Любомльського районного суду Волинської обл. від 12.05.2020р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Шевчука Віктора Васильовича, діючого на підставі ордеру від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил (суддя суду І інстанції: Чишій С.С., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17 год. 54 хв. 12.05.2020р., м.Любомль Волинської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 18.05.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 26.02.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) представник адвокат Шевчук В.В., діючий на підставі ордеру від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строк на звернення до суду із розглядуваним позовом; визнати протиправною та скасувати винесену заступником начальника Волинської митниці ДФС Германом В.М. постанову в справі про порушення митних правил № 6626/20500/18 від 21.11.2018р. про визнання її винною у скоєнні адміністративного проступку, передбаченого ст.485 Митного кодексу /МК/ України (а.с.1-5, 6). Ухвалою суду від 08.10.2019р. проведено заміну первісного відповідача Волинської митниці ДФС на належного відповідача - Волинську митницю Держмитслужби (а.с.76 і на звороті). Рішенням Любомльського районного суду Волинської обл. від 12.05.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа В.М. від 21.11.2018р. в справі про порушення митних правил № 6626/20500/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу; закрито провадження в справі за протоколом про порушення митних правил № 6626/20500/18; стягнуто з Волинської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань в користь держави 420 грн. 40 коп. судового збору (а.с.151-154). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Волинська митниця ДФС, яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить судове рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.157-163). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 30.05.2018р. здійснено митне оформлення легкового автомобіля марки «Renault», модель «Megane Sportour», 2014 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , який згідно рахунку-фактури № 56/05 від 29.05.2018р. слідував від компанії «Adri-саr», Adrien Antonissen, Vinkeniaan, 16, 1950, Kraainem (Belgique), на адресу позивача за ціною 2500 євро. У подальшому від митних органів Литовської Республіки надійшли документи щодо експортного оформлення вказаного автомобіля, при цьому вказаний автомобіль був проданий позивачу за довідкою-рахунком (Pazyma-Saskaita) серії TDT № 03749 від 28.05.2018р. та згідно квитанції про отримання коштів (Pinigu Priemimo Kvitas ) серії TSC № 0178524 від 28.05.2018р., виданих компанією UAB «TD TRANSPORT», V.Boriseviciaus, 4, LT-68138 Marijampole, Литва, за ціною 5300 євро. Після складання протоколу про порушення митних правил останній був скерований рекомендованим повідомленням позивачу, через що така була повідомлена про час та місце розгляду справи. Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 через декларанта (митного брокера) ПП «Вест Брок» ОСОБА_3 під час митного оформлення вищевказаного транспортного засобу (товару) марки «Renault», модель «Megane Sportour», 2014 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , за митною декларацією /МД/ типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/040812 від 30.05.2018р. вчинила дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 20753 грн. 62 коп., тобто заявила у вказаній митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, та надала з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості. Водночас, разом з документами від митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення спірного автомобіля було надіслано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 01.06.2018р. за позивачем. Згідно графи 9 поданої до митного оформлення МД № UA205090/2018/040812 від 30.05.2018р. особою, відповідальною за фінансове врегулювання, є ОСОБА_1 , а відтак відповідачем вірно визначено суб`єкта вчиненого правопорушення. Також дії митного органу в розглядуваній ситуації повністю відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, п.п.54.3, 54.4 ст.54, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу /ПК/ України. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, митне оформлення легкового автомобіля марки «Renault», модель «Megane Sportour», 2014 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , проведено 30.05.2018р. посадовою особою митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ПП «Вест Брок» ОСОБА_3 митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/040812 (а.с.28). Згідно рахунку-фактури № 56/05 від 29.05.2018р. вартість транспортного засобу становить 2500 євро, його продавцем виступала компанія «Adri-саr», Adrien Antonissen, Vinkeniaan, 16, 1950, Kraainem (Belgique) (а.с.29-30). За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 95020 грн. 25 коп. було нараховано та сплачено 35853 грн. 69 коп. митних платежів. 17.09.2018р. до Волинської митниці ДФС з ДФС України згідно листа № 28767/7/99-99-20-02-01-17 від 17.09.2018р. надійшло звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки «Renault», модель «Megane Sportour», 2014 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , за експортною митною декларацією MRN № LTKС0100EK069871 згідно довідки-рахунку (Pazyma-Saskaita) серії TDT №03749 від 28.05.2018р. та квитанції про отримання коштів (Pinigu Priemimo Kvitas ) серії TSC № 0178524 від 28.05.2018р., виданих компанією UAB «TD TRANSPORT», V.Boriseviciaus, 4, LT-68138 Marijampole, Литва, при цьому вартість придбання позивачем спірного автомобіля становить 5300 євро (а.с.32-38). За результатами проведеного опрацювання вказаного звернення митних органів Литовської Республіки та товаросупровідних документів до нього було встановлено, що автомобіль марки «Renault», модель «Megane Sportour», 2014 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , був проданий компанією UAB «TD TRANSPORT», V.Boriseviciaus, 4, LT-68138 Marijampole, Литва, громадянці України ОСОБА_1 за ціною 5300 євро, що згідно курсу Національного банку України станом на 30.05.2018р. (на момент митного оформлення товару) за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/040812 склало 159875 грн. 34 коп. Відповідно до службової записки управління адміністрування митних платежів Волинської митниці ДФС № 1258/03-70-19-02-25 від 09.10.2018р. за митне оформлення автомобіля марки «Renault», модель «Megane Sportour», 2014 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , необхідно було додатково сплатити митні платежі у загальній сумі 20753 грн. 62 коп. (а.с.39-40). Листом Волинської митниці ДФС № 4637/03-70-20-04 від 22.10.2018р. позивач викликався на 11 год. 29.10.2018р. до Волинської митниці ДФС для надання пояснень та вирішення питання щодо складення протоколу про порушення митних правил (а.с.40-41). 29.10.2018р. інспектор Волинської митниці ДФС за відсутності ОСОБА_1 склав щодо неї протокол про порушення митних правил № 6626/20500/18 за ознаками ст.485 МК України. Згідно складеного протоколу позивач через декларанта ПП «Вест Брок» ОСОБА_3 під час митного оформлення автомобіля марки «Renault», модель «Megane Sportour», 2014 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , вчинила дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 20753 грн. 62 коп., тобто заявила в митній декларації типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/040812 неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості (а.с.26-27). Протокол про порушення митних правил позивачу направлено листом митниці № 4862/03-70-20-04 від 29.10.2018р. В протоколі та супровідному листі зазначено, що розгляд справи відбудеться з 10 год. по 12 год. 21.11.2018р. (а.с.26-27, 43). 21.11.2018р. заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс оскаржувану постанову № 6626/20500/18, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, відповідно до змісту протоколу № 6626/20500/18 від 29.10.2018р. і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що становить 62260 грн. 86 коп. (а.с.45-46). Розгляд справи проводився за відсутності позивача ОСОБА_1 ; примірник спірної постанови скерований на адресу позивача згідно супровідного листа митного органу № ФОП-17021/20/03-70-20-03 від 23.11.2018р. (а.с.47). Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих і достатніх доказів про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідачем не представлено, що тягне скасування постанови відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.531 МК України. Оскільки на час винесення оскаржуваної постанови не було достатніх, належних і допустимих доказів винуватості позивача, провадження у справі про порушення митних правил слід закрити за відсутністю вдіях ОСОБА_1 складу передбаченого ст.485 МК України правопорушення. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне. Матеріалами справи стверджується, що складення протоколу № 6626/20500/18 від 29.10.2018р. про порушення митних правил відбувалося за відсутності позивача (а.с.26-27). Розгляд справи був призначений з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. 21.11.2018р. Копія протоколу та виклик на вказаний час скеровані позивачу згідно листа митниці № 4862/03-70-20-04 від 29.10.2018р.; факт відправки засвідчується фіскальним чеком щодо рекомендованого відправлення (а.с.43 і на звороті). Спірну постанову № 6626/20500/18 в справі про порушення митних правил винесено заступником начальника Волинської митниці ДФС Германом В.М. 21.11.2018р. за відсутності позивача. Будь-яких доказів належного та своєчасного повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про порушення митних правил (в тому числі шляхом поштового відправлення з повідомленням про вручення) під час судового розгляду не представлено. Відповідно до вимог діючого МК України: ч.1 ст.498 - особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. чч.1 і 2 ст.526 - справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. ст.531 - підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини. Із змісту наведених норм слідує, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в розглядуваному випадку, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил. Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення МК України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами (їх посадовими особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про порушення митних правил за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. За загальним правилом процедурні порушення, допущені митним органом при розгляді справи про порушення митних правил не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені митним органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки. Як встановлено під час судового розгляду, складення протоколу про порушення митних правил відбулося за відсутності позивача, що відповідачем не заперечується. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем копії цього протоколу, а також доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останню можливості реалізувати надані їй права, які передбачені ч.1 ст.498 МК України, що на думку апеляційного суду не має форму незначних процедурних порушень, а є беззаперечною підставою для скасування постанови в справі про порушення митних правил. Таким чином, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ст.485 МК України, через що є наявними правові підстави для скасування спірної постанови в справі про порушення митних правил. Наведені обставини мають визначальне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил. Окрім цього, відповідно до положення ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Із змісту цієї статті слідує, що дії винної особи повинні характеризуватися такою формою вини як прямий умисел, а також переслідувати особливу мету - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру. Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Аналіз досліджених доказів свідчить, що по справі достатніх доказів наявності такої вини і переслідування подібної мети в діях позивача не зібрано. Так, підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України слугували одержані від литовських митних органів експортна митна декларація MRN № LTKС0100EK069871, довідка-рахунок (Pazyma-Saskaita) серії TDT №03749 від 28.05.2018р. та квитанція про отримання коштів (Pinigu Priemimo Kvitas ) серії TSC № 0178524 від 28.05.2018р., видані компанією UAB «TD TRANSPORT», V.Boriseviciaus, 4, LT-68138 Marijampole, Литва, згідно яких вартість придбання позивачем спірного автомобіля становить 5300 євро. Між відомостями цієї експортної декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами є відмінності в частині його продавця, а також вартості транспортного засобу. Разом з тим, експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вказаний документ не виключає можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах, компанії «Adri-саr», Adrien Antonissen, Vinkeniaan, 16, 1950, Kraainem (Belgique). Експортна декларація оформлялася експортером компанією UAB «TD TRANSPORT», V.Boriseviciaus, 4, LT-68138 Marijampole, Литва, при цьому доказів того, що позивач ОСОБА_1 мала причетність до оформлення цієї декларації, при розгляді протоколу і винесенні оскаржуваної постанови не здобуто. Крім цього, як вбачається з Інтернет-сайту Єврокомісії щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) митна декларація MRN № LTKС0100EK069871 від 24.07.2018р. перебуває в стані підтвердження експорту (а.с.147). З митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/040812 від 30.05.2018р. слідує, що одержувачем товару був ОСОБА_5 , особою, відповідальною за фінансове врегулювання - ОСОБА_1 ОСОБА_5 діяв від імені позивача згідно нотаріально посвідченого доручення від 25.05.2018р., яким останнього було уповноважено на вчинення законних дій щодо представництва її інтересів під час придбання спірного автомобіля та здійснення його митного оформлення (а.с.31). Доказів протиправної змови ОСОБА_5 та позивача на неправомірне зменшення розміру митних платежів при винесені оскаржуваної постанови та в ході розгляду справи не встановлено. Митне оформлення транспортного засобу та його декларування здійснював декларант (митний брокер) ПП «Вест Брок» ОСОБА_3 , яка в ході здійснення провадження та розгляду протоколу № 6626/20500/18 опитана про обставини декларування і надання їй відповідних документів не була. Доводи апелянта про отримання від митних органів Литовської Республіки копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на території України не доводять протиправних дій позивача і, в той же час, не спростовують факту придбання автомобіля за ціною, яка була вказана при його митному оформленні. Отже, Волинська митниця ДФС, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення сумнівів не вчинила запитів відповідній компанії, яка фігурує відправником товару по литовським документам та документам, поданим до митного оформлення декларантом; не опитала митного брокера та довірену особу ОСОБА_5 з приводу обставин придбання і митного оформлення спірного автомобіля. Самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у її діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару та його відправника. Також в оскаржуваній постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, ніж тим, що подані до митного оформлення на Волинській митниці ДФС. Отже, аналіз доказів по справі свідчить, що належних, допустимих і достатніх доказів про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, не здобуто, що є підставою для скасування спірної постанови відповідно до п.1 ч.1 ст.531 МК України. Згідно із п.1 ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Частиною 1 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну ва ртість товарів. Митне оформлення транспортного засобу проведено відповідно до декларації типу ІМ40ДЕ № UA205090/2018/040812 від 30.05.2018р., в якій митна вартість автомобіля визначена за 6 (резервним) методом (а.с.28). В порядку ст.55 МК України митниця коригування митної вартості транспортного засобу, в тому числі із застосуванням основного методу (за ціною договору), не проводила, відповідне рішення в матеріалах справи є відсутнім. Відтак самостійне визначення управлінням адміністрування митних платежів Волинської митниці ДФС розміру таких платежів на підставі документів, що були отримані від литовських митних органів, не відповідає положенням МК України щодо процедури коригування такої вартості (останніми не передбачено можливості переходу від резервного методу до основного методу). Також покликаючись на норми п.п.54.3, 54.4 ст.54, п.190.1 ст.190 ПК України, апелянт не врахував, що такі поширюються на правовідносини щодо визначення суми грошових зобов`язань шляхом винесення відповідних податкових повідомлень-рішень на основі результатів проведених перевірок. Можливість проведення перевірок митним органом та прийняття за її результатами відповідного рішення визначені п.2 ч.1 ст.351, ч.11 ст.354 МК України. Разом з тим, в розглядуваному випадку відповідачем не проведено відповідної перевірки та не винесено на її підставі податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобов`язання з відповідного податку. Оскільки визначення розміру митних платежів прямо впливає на розмір штрафу за порушення митних правил, вбачаються підстави для висновку про неповноту і необ`єктивність провадження в справі про порушення митних правил, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови згідно з приписами п.2 ч.1 ст.531 МК України. Також суд першої інстанції вірно зауважив те, що згідно з оскаржуваною постановою позивача визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 62260 грн. 86 коп. Хоча у протоколі про порушення митних правил, описовій та мотивувальній частинах оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил дії позивача кваліфіковані за ст.485 МК України, однак в резолютивній частині вказаної постанови остання визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України. Звідси, викладені в резолютивній частині постанови висновки не відповідають фактичним обставинами справи та положенням МК України, а тому є наявними підстави для скасування оскаржуваної постанови згідно з приписами п.3 ч.1 ст.531 МК України. Отже, сукупність наведених обставин дає підстави для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування. Таким чином, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ст.485 МК України, а відтак заявлений позов про визнання протиправною і скасування спірної постанови в справі про порушення митних правил є обґрунтованим та підставним, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. Разом з тим, судом першої інстанції за результатами розгляду справи помилково стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань митного органу в дохід держави 420 грн. 40 коп. судового збору. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, підставою для стягнення з суб`єкта владних повноважень судового збору є задоволення позовних вимог сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, та наявність документального підтвердження сплати нею судового збору у відповідному розмірі. Як убачається з матеріалів справи, позивачем судовий збір за звернення із адміністративним позовом у цій справі не сплачувався, документальне підтвердження сплати ОСОБА_1 судового збору у матеріалах справи відсутнє. Таким чином, враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, підстави для стягнення судового збору з Волинської митниці Держмитслужби є відсутніми. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат, через що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з вищевикладених мотивів; в решті рішення суду першої інстанції належить залишити без змін. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю Держмитслужби. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.272, 286, 310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби задовольнити частково. Рішення Любомльського районного суду Волинської обл. від 12.05.2020р. в адміністративній справі № 163/408/19 в частині стягнення з Волинської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь держави судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. скасувати. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю Держмитслужби. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 05.08.2020р.