Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2230/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2230/19 пров. № А/857/6439/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., представника апелянта Борсук Д.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Скільський І.І. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/2230/19 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення № 000076506 від 29.10.2019, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000076506 від 29.10.2019. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачем протиправно на підставі акта перевірки № 090023 від 04.10.2019 винесено податкове повідомлення-рішення № 000076506 від 29.10.2019, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 12692 грн. Зазначив, що порушення п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР від 06.07.1995 та п. 177.10 ст. 177 ПК України, вказані відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідачем не зазначено чи вперше відбулось порушення п.1 ст. 17 Закону №265/95-ВР від 06.07.1995 чи повторно. Книга обліку доходів і витрат ведеться позивачем та 17.01.2019 зареєстрована у податковому органі за № 19091508675. На переконання позивача у відповідача не було правових підстав для проведення перевірки оскільки, відсутній та йому не вручався наказ про проведення перевірки у якому мали б міститись прізвища по-батькові посадових осіб, які мають здійснювати фактичну перевірку, підстави для її проведення, визначені ст. 80 ПК України, зокрема адресу проведення перевірки, не було вручено направлення на проведення перевірки із зазначенням адреси де вказана перевірка буде проводитись. Акт перевірки № 090023 про результати фактичної перевірки складений із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вказана перевірка здійснювалась однією посадовою особою та підписаний нею, а інша посадова особа зазначена в акті проте не підписала його, а тому на думку позивача акт про результати фактичної перевірки є неналежним доказом, що може засвідчити факт вчинення ним порушення податкового законодавства. Акт перевірки податковим органом складено за відсутності позивача і ним не підписувався. Відповідачем не складався акт про відмову позивача від підпису. Щодо зазначення контролюючим органом у акті перевірки виявлення не облікованих у встановленому порядку товарів на суму 6320 грн, позивач зазначив, що у книзі обліку доходів і витрат ним обліковано весь товар, який був придбаний у 3 кварталі 2019 на суму 17134, 46 грн, і всі накладні про купівлю товару в нього наявні. Вказав, що сама по собі відсутність на момент перевірки видаткових накладних (первинних документів на отримання товару) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С)БО 9 «Запаси», не є підставою для застосування фінансових санкцій. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем копії Книги обліку доходів і витрат та копії видаткових накладних №802 від 12.09.2019, №823 від 20.09.2019 та №833 від 27.09.2019, не спростовують встановленого під час перевірки порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат, оскільки такі не були надані контролюючому органу ні під час проведення перевірки ні після отримання другого примірника акта перевірки, до прийняття оскаржуваного рішення, хоча як встановлено з матеріалів справи позивач був присутній під час проведення перевірки. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що сама по собі відсутність на момент перевірки видаткових накладних (первинних документів на отримання товару) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С)БО 9 «Запаси», не є підставою для застосування фінансових санкцій. Крім цього вказує, що акт (довідка) перевірки № 090023 про результати фактичної перевірки складений із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вказана перевірка здійснювалась однією посадовою особою та підписана нею, а інша посадова особа зазначена в акті проте не підписала його, а тому акт (довідка) перевірки № 090023 про результати фактичної перевірки є неналежним доказом, що може засвідчити факт вчинення ним порушення податкового законодавства. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене на підставі та у межах встановлених вимог законодавства України. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що 30.09.2019, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, та відповідно до пп. 80.2.5 пп. 80.2.6, пп. 80.2.7, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, в.о. начальника Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області видано наказ «Про проведення фактичної перевірки» за № 154 на проведення фактичної перевірки бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 01.10.2019 (а.с. 44). На підставі пп. 80.2.5 пп. 80.2.6, пп. 80.2.7, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та наказу від 30.09.2019 за № 154, відповідачем видано направлення за № 153, 154 від 30.09.2019 на фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 . Мета перевірки - здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (а.с. 43 та зворот а.с.43). 02.10.2019 о 13 год. 25 хв., посадовими особами відповідача проведено перевірку господарської одиниці бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 Перевірку проведено в присутності ФОП ОСОБА_1 , якому 02.10.2019 о 13:28 год. пред`явлено службові посвідчення та направлення на проведення перевірки за №153, 154 від 30.09.2019 та вручено копію наказу від 30.09.2019 за №154 (а.с.43 та зворот а.с.43). За наслідками перевірки складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки за № 090023 від 04.10.2019 (реєстраційний № 127109/15/РРО/3121303439). Вказаною перевіркою виявлено порушення встановленого порядку проведення розрахунків у сфері громадського харчування а саме: - проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій; - невидача розрахункового документа встановленого зразка; - порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат. Вартість товару, отриманого для реалізації становить 6320, 00 грн(додаток №3); - незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначених в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Висновками перевірки встановлено порушення: пунктів 1, 2, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» за № 481 від 16.09.2013. Також за наслідками проведення фактичної перевірки бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 , посадовою особою відповідача 04.10.2019 складено протокол № 119 про адміністративне правопорушення. На підставі встановлених та зафіксованих у акті перевірки № 090023 від 04.10.2019 порушень ГУ ДПС в Івано-Франківській області 29.10.2019 винесено податкове повідомлення-рішення № 000076506, яким на підставі пп. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, пункту 1 ст. 17, ст. 20 Закону № 265/95-ВР застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в загальному розмірі 12692, 00 гривень (а.с. 11). Позивач, вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Стаття 80 Податкового кодексу України визначає порядок проведення фактичної перевірки. Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Згідно п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5); у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7). Згідно п. 80.3 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки. Відповідно до п. 80.4 даної статті цього ж Кодексу перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Як встанови суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що посадові особи контролюючого органу приступити до проведення фактичної перевірки за пред`явленням службових посвідчень та направлення на проведення фактичної перевірки, що підтверджується особистим підписом ФОП ОСОБА_1 , у направленнях на перевірку від 30.09.2019 за №153, 154 (а.с. 43 та зворот а.с. 43). Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Відповідно до пункту 86.5 ст.86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки. Як слідує з матеріалів справи, що ФОП ОСОБА_1 , від підписання та отримання другого примірника акта про результати фактичної перевірки № 090023 від 04.10.2019 відмовився про що зазначено посадовими особами відповідача в акті перевірки (зворот а.с.42) та складено акт відмови платника податків ФОП ОСОБА_1 від підпису та отримання другого примірника акту фактичної перевірки № 090023 від 04.10.2019 (а.с.39). Відповідачем 07.10.2019, другий примірник акту про результати фактичної перевірки № 090023 від 04.10.2019 надіслано ФОП ОСОБА_1 , на адресу за місцем його проживання з повідомленням про вручення, що підтверджено копією фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» ВПЗ Івано-Франківськ -18 (а.с.35) та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (зворот а.с.35). Разом з цим представник апелянта наголошує, що й зазначено в позовній та й в апеляційній скаргах, що акт (довідка) перевірки № 090023 про результати фактичної перевірки складений із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вказана перевірка здійснювалась однією посадовою особою та підписана нею, а інша посадова особа зазначена в акті проте не підписала його, а тому акт (довідка) перевірки № 090023 про результати фактичної перевірки є неналежним доказом, що може засвідчити факт вчинення ним порушення податкового законодавства. На підтвердження цього представником апелянта під час апеляційного розгляду справи долучено другий примірник акту (довідки) № 090023 про результати фактичної перевірки. Зі змісту такої встановлено, що в пункті «Від органу ДПС» відсутній підпис ОСОБА_5 і наявний підпис ОСОБА_4 . Разом з цим, в кінці цього акту (довідки) № 090023 про результати фактичної перевірки уповноважені особи на перевірку зазначили, що після ознайомлення із змістом акту перевірки ФОП ОСОБА_1 та бармен відмовилися від його підпису та отримання другого примірника та засвідчили своїми підписами : ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відтак колегія суддів вважає, що фактична перевірка здійснювалася двома посадовими особами відповідно до вимог ПК України, що підтверджується актом (довідкою) № 090023 про результати фактичної перевірки, котрий долучений представником апелянта в судовому засіданні. Щодо відсутності підпису ОСОБА_5 в пункті «Від органу ДПС» в примірнику наданому представником апелянта і наявність такого в примірнику долученому відповідачем до матеріалів справи, то колегія суддів вважає, що така підстава не може бути самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення беручи до уваги правовий висновок Верховного Суду зроблений в постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19. Так зокрема Верховний Суд вказав, що одним із невід`ємних прав платника податків, відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України, є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом. Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку. Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Водночас платник податку за обставиннами справи заперечень на акт не подавав. Відповідно до п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України). За змістом п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу. Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків. Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом. Обов`язкові рішення суб`єкта владних повноважень мають відповідати вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, які не можуть поширюватися на акт перевірки. Чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта. Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обовязку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді. Відтак відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки. Щодо правомірності оскаржуваного податкового - повідомлення рішення по суті то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено це питання та не спростовується доводами апелянта з наступних підстав. Згідно ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу; фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам`яті; денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням. Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Згідно вимог п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг). Як слідує з акту перевірки № 090023 від 04.10.2019, барменом бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснено продаж 1л., пива за ціною 40, 00 грн, одної пачки сухариків «Флінт» за ціною 12, 00 грн, на загальну суму 52 грн, без застосування РРО та не видачі чека, про що особисто надала письмове пояснення (а.с. 41-42 та зворот а.с.37). За вказане порушення до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 52 грн, 100 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів (а.с. 34). Відповідачем на підтвердження правомірності застосування фінансової санкції - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими п .1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме повторного здійснення позивачем протягом року вказаного порушення, надано належним чином засвідчені копії наказу про проведення фактичної перевірки № 751 від 16.05.2019 (а.с. 56); направлень на перевірку від 16.05.2019 № 749 та 750 (а.с. 57 та зворот а.с. 57); пояснення бармена бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с. 58); акт (довідка) про результати фактичної перевірки № 090075 від 24.05.2019 (а.с. 59-60). Щодо доводів апелянта про відсутність порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 12 ст. Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Згідно п. 177.10 п. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Із акту перевірки слідує, що на час її проведення, по місцю здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності була відсутня Книга обліку доходів і витрат, що підтверджено представником апелянта під час судового засідання. Судом першої інстанції вірно зазначено, що Книга обліку доходів і витрат має знаходитися за місцем реалізації. Крім цього, у відповідності до вимог ч. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, апелянт не був позбавлений права після закінчення перевірки і до прийняття рішення за наслідками перевірки надати документи, що підтверджують показники податкової звітності, які не були надані під час перевірки, а відповідач має врахувати такі документи під час розгляду питання про прийняття рішення. Однак, жодних заяв чи клопотань з приводу надання таких документів апелянт відповідачу не подавав. Доказів наявності таких заяв чи клопотань до матеріалів справи також не представлено. В свою чергу судом першої інстанції правильно зазначено, що надані апелянтом копії Книги обліку доходів і витрат та копії видаткових накладних № 802 від 12.09.2019, № 823 від 20.09.2019 та № 833 від 27.09.2019, не спростовують встановленого під час перевірки порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат, оскільки такі не були надані контролюючому органу ні під час проведення перевірки, ні після отримання другого примірника акта перевірки, до прийняття оскаржуваного рішення, хоча як встановлено з матеріалів справи позивач був присутній під час проведення перевірки. В матеріалах справи наявна складена перевіряючими відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 02.10.2019, з якої судом встановлено, що сума вартості товарів, наявних і отриманих за місцем перевірки для їх реалізації становить 6320 гривень. Дана відомість підписана особисто ОСОБА_1 (а.с. 38). За приписами ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи відсутність Книги обліку доходів і витрат, а також обставини з приводу встановлених відомостей щодо фактичних залишків запасів позивача станом на 02.10.2019 на місці здійснення реалізації таких товарів, відповідачем за вказаним порушенням до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , застосовані фінансові санкції в розмірі 12 640,00 гривень як подвійна вартість необлікованих товарів - 6300,00 гривень х 2 (а.с. 34). Як встановлено вище, під час проведення перевірки посадовими особами Головного управління ДПС в області також виявлено порушення - не відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, становила 18, 00 гривень, за яке передбачена відповідальність у відповідності до п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с. 37). Однак, згідно розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки від 04.10.2019, за вказане порушення фінансова санкція до позивача не застосовувалась (а.с. 34). Таким чином, прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 12692, 00 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає. Щодо покликання апелянта на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07.02.2020 у справі № 344/18539/19, згідно якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено. Постанову судді Івано-Франківського міського суду від 10.12.2019 щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП на підставі п.1.ч1. ст. 247 КУпАП то колегія суддів не погоджується з таким висновком беручи до уваги правову позицію Верховного Суду, яка була врахована під час розгляду цієї справи. Згідно зі ст. 90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, а також те, що позивачем не спростовано доводи наведені відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом правомірно прийнято податкового - повідомлення рішення № 000076506 від 29.10.2019. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 300/2230/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 05 серпня 2020 року