Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/12600/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/12600/24 пров. № А/857/12877/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Пліша М.А., за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є., за участю представника позивача Ладанівської Н.І., за участю представника відповідача Кулик А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, прийняте суддею Волдінером Ф.А. о 14 годині 32 хвилині у м. Луцьку, повний текст складено 10 березня 2025 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - встановив: ФОП ОСОБА_1 (надалі ФОП, позивач) звернулася із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (ППР) від 21.10.2024 № 0292050705. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 позов задоволено. Задовольняючи позов, суд погодився з доводами відповідача, про безпідставність посилання на протиправність наказу і, як наслідок, незаконність проведення такої перевірки. Також суд погодився, з тим, що саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки. Відтак, допустивши посадових осіб ГУ ДПС в Івано-Франківській області до проведення фактичної перевірки на підставі наказу від 04.09.2024 № 2680-п, позивач фактично погодився з законністю проведення перевірки. Разом з тим суд зазначив, що незрозумілим є який саме товар, в яких кількостях та якою вартістю було виявлено за місцем реалізації, як цей товар співвідноситься з товаром переданим позивачу згідно актів прийому-передачі до договорів комісії. Також

описова частина акту не містить чіткого викладення в чому саме полягає порушення позивачем правил обліку товарних запасів. При цьому актом перевірки встановлено, що залишки товару, які є в реалізації відповідають переліку товару, згідно поданих документів. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, а відтак, зобов`язана надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). За змістом абзацу 1 пункту 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Апелянт наголошує на тому, що Форма обліку повинна містити відомості про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а зазначення таких реквізитів у Формі обліку повинне співпадати з кореспондуючими у первинних документах, котрі є невід ємною частиною такого обліку. Більше того, позивачем до матеріалів справи долучено копію форми ведення обліку товарних запасів за вересень 2024, наданої під час проведення спірної фактичної перевірки, в якій окрім Актів прийому-передачі товарів до Договору комісії за № МО-02-09-25-ПД від 02.09.2024 відсутні відомості про первинні документи щодо надходження товару. Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою відмовити в позові. ФОП ОСОБА_1 у відзиві погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками Головного управління ДПС у Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за місцем здійснення господарської діяльності позивачем та складено Акт фактичної перевірки № 091084 від 13.09.2024, реєстраційний №16244/09/15/РРО/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; статті 21, 24 Кодексу законів про працю України; наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку». Не погодившись із висновками перевірки, позивачем було подано заперечення на акт перевірки у ГУ ДПС у Івано-Франківській області, однак платником податків отримано відповідь про те, що висновки зазначені в акті перевірки вирішено залишити без змін, а заперечення до акту перевірки без задоволення. За наслідками проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2024 № 0292050705, яким до позивача на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95) застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 031 708,00 грн (оскаржуване у даній справі рішення). З матеріалів справи вбачається, що підставою проведення фактичної перевірки став наказ Головного управління ДПС у Івано-Франківській області від 04.09.2024 № 2680-п «Про проведення фактичної перевірки» магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виданий на підставі підпункту 80.2.2, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі ПК України). Закон №265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Статтею 20 Закону № 265/95 передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З наявної в матеріалах справи Акту фактичної перевірки № 091084 від 13.09.2024, реєстраційний №16244/09/15/РРО/ НОМЕР_1 , вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області в частині виявленого порушення, яке охоплюється диспозицією статті 20 Закону № 265/95 встановлено таке: «…до перевірки надано договори про співпрацю, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також Договір-комісії №МО-02-09-25 ПД від 02.09.2024 в загальній кількості 861 одиниці товару на загальну суму 815 418,00 грн. щодо отримання товару від ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) та Договір комісії попередній, однак додано Акт-прийому передачі товару від 04.09.2024 в кількості 63 одиниці на загальну суму 216 290,00 грн. всього отримано товару в кількості 924 одиниці на загальну суму 1031708,0 грн. та договір суборенди приміщення від 01.09.2024. Залишки товару, які є в реалізації відповідають переліку товару, згідно поданих документів, крім того до перевірки надали роздрукований примірник електронної форми ведення обліку товарних запасів. Порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів, за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані в установленому порядку. Документів, щодо надходження товару до перевірки не надано. Вартість товарів не облікованих в установленому порядку 1 091 708 тис. грн.» Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Абзацом 60 статті 2 Закону №265/95 термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №231. Смартфони та мобільні телефони відносяться до даного переліку. Правила ведення обліку товарних запасів поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП визначає Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі - Порядок №496), згідно пункту 2 розділу І якого у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП. Пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку №496 передбачено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші. Таким чином, документами, що є підставою для внесення записів до товарних запасів є накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи тощо. В свою чергу законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для обліку товарних запасів. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (надалі - Закон № 996-ХIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Як вже було зазначено вище, під час перевірки було встановлено порушення позивачем ведення порядку обліку товарних запасів та здійснення продажу товарів, які не відображені в обліку, а саме виявлено неоприбуткований товар в місці їх реалізації на загальну суму 1 091 708 грн. Зазначено, що документів щодо надходження товару до перевірки не додано. Зазначене спростовується матеріалами справи, зокрема, листами від 04.09.2024 та 13.09.2024, адресованим ГУ ДПС в Івано-Франківській області, якими було надіслано документи, описом цінного листа, накладною та чеком «Укрпошти», а також самими первинними документами Договором комісії від 02.09.2024 № МО-02-09-25-ПД, Актами приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та 04.09.2024 до Договору комісії від 02.09.2024 № МО-02-09-25-ПД, Формою обліку товарних запасів. При чому, вказані документи були надані на початок перевірки, що підтверджується актом фактичної перевірки п. п. 2.2.20, 4.5. Таким чином, первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які належать або пов`язані з предметом перевірки та підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які були у магазині, були надані, як на початок перевірки, так і під час перевірки. Колегія суддів звертає увагу на те, що ані Податковий кодекс України, ані будь-який інший нормативно-правовий акт, не встановлює обов`язку та не надає повноваження податківцям оцінювати правочини, укладені між контрагентами, встановлювати порядок їхньої взаємодії, розрахунків і комунікації між ними. Товар був переданий і був отриманий, первинні документи є та були надані. Як вбачається із долучених до справи документів, а саме: Договору комісії від 02.09.2024 № МО-02-09-25-ПД, Актів приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та від 04.09.2024 до Договору комісії від 02.09.2024 № МО-02-09-25-ПД, Форми обліку товарних запасів, позивачем придбавався товар, який ним реалізовувався у магазині за місцем проведення фактичної перевірки. Вказані документи були надані контролюючому органу і в ході проведення фактичної перевірки, а також долучалися ним до скарги, поданої в порядку адміністративного оскарження та заперечення на акт перевірки. Відповідач не надав доказів, які б спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо придбання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині. Також колегія суддів враховує, що жодних зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем Форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки податковий орган не навів. Водночас Договір комісії 02.09.2024 № МО-02-09-25-ПД та Акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та 04.09.2024 року до Договору комісії від 02.09.2024 № МО-29- 04-25-ПД містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (постачальник (Комітент) фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , отримувач (Комісіонер) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , дату проведення операції 02.09.2024 та 04.09.2024 передання товарів, зазначених в актах, на комісію), найменування, кількість та вартість товару, найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару чітко зазначені в акті. Тобто, вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком №

496. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина перша статті 1011 ЦК України). Відмінною рисою договору комісії є те, що комісіонер дії від свого імені. Істотними умовами договору комісії є умови про майно, яке комісіонер зобов`язується продати або купити, його ціну (частина третя статті 1012 ЦК України). Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (частина перша статті 1018 ЦК України). Отже, договір комісії належить до посередницьких договорів на надання послуг, і право власності на це майно належить комітенту внаслідок чого товар від комітента до комісіонера передається під реалізацію по акту. Крім цього, згідно з приписами статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. ЦК України не передбачає необхідності складання інших документів, ніж звіт комісіонера. Так, у відповідності до ст. ст. 4, 5 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Таким чином, основним актом, що регулює порядок укладення і виконання договору комісії є Цивільний кодекс України. В свою чергу слід враховувати, що усі договори комісії позивачем були укладені і виконані відповідно до норм ЦК України, а відтак, застосування його положень у діяльності Товариства є законним і обґрунтованим. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина перша статті 1011 ЦК України). Відмінною рисою договору комісії є те, що комісіонер дії від свого імені. Істотними умовами договору комісії є умови про майно, яке комісіонер зобов`язується продати або купити, його ціну (частина третя статті 1012 ЦК України). Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента Отже, договір комісії належить до посередницьких договорів на надання послуг, і право власності на це майно належить комітенту внаслідок чого товар від комітента до комісіонера передається під реалізацію по акту. За приписами Порядку № 496 до первинних належать, зокрема, й інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. У спірній ситуації такі документи, були надані позивачем податковому орану, проте безпідставно ним проігноровані (заперечення, які надіслані на акт фактичної перевірки не взято до уваги). Судова практика дотримується і змістовно наповнила такий принцип бухгалтерського обліку, як превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. У випадку невідповідності юридичної форми її економічній сутності перевага надається останній. З цим принципом пов`язаний єдиний підхід суду до певних недоліків у первинних документах, згідно з яким лише наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 по справі № 300/1753/21 та від 05 травня 2023 по справі № 1340/5998/18. Колегія суддів звертає увагу на те, що ненадання на початок перевірки документів, які підтверджують облік товарів є самостійною підставою для застосування штрафних санкцій на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР . Разом з тим, ГУ ДПС у Волинській області вбачало порушення щодо ненадання документів про походження товару, а не про його облік, що є помилковим. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27 серпня 2024 у справі №300/2879/22. Подібний підхід також висловив Верховний Суд у постанові від 15 травня 2025 у справі №380/9233/24, вказавши, що судам слід звернути увагу на формулювання підстав застосування фінансових санкцій, зафіксованих в акті перевірки та податкових повідомленнях рішеннях з передбаченої Законом №265/95-ВР відповідальності за ненадання на початок перевірки документів, які підтверджують облік товарів, а не їх походження. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак колегія суддів не надає оцінки наказу про проведення перевірки. Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №140/12600/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук М. А. Пліш Повне судове рішення складено 20.06.2025