Постанова 4852 № 280/4113/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 липня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4113/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Калашник Ю.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 № 0012061202. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2019 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 12.08.2019 № 0012061202, яке винесено Головним управлінням ДФС у Запорізькій області. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно баз даних Державної фіскальної служби України, зокрема, ІС «ПОДАТКОВИЙ БЛОК», Архіву електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, ВЕБ-САЙТ ГУ ДФС України та інші бази даних Державної фіскальної служби встановлена відсутність придбання по ланцюгу товару, що були реалізовані на адресу ТОВ «ЕСО ЗАПОРІЖЖЯ». Вказує, що позивач декларував придбання товарів - Бортовий магнітофон П-503БС, Гіродатчик 458МКС, Агрегат управління АУ-1056, Радіатор повітряно-масляний 875 з терморегулятором 4673, Накопичувач захищений бортовий ЗБН-1-3 (серії 3), які фактично являються товарами невідомого походження, так по яким відсутнє їх придбання у ланцюгах постачання. При цьому, у товарно-транспортній накладній зазначено пункт навантаження: м.Київ, а у видаткових накладних зазначено: місце складання - м.Сєвєродонецьк. ТОВ «Юниверсал 2018» за даними Єдиного реєстру податкових накладних в січні-квітні 2019 року не отримував від контрагентів-платників ПДВ послуг транспортування, зберігання товарів, оренди складських приміщень. З урахуванням зазначеного, у разі відсутності належним чином оформленої первинної транспортної документації, що підтверджує перевезення товарів автомобільним та залізничним транспортом, в даному випадку - товарно-транспортних накладних на перевезення товару з м.Сєвєродонецьк до м.Київ, встановленою відсутністю придбання по ланцюгу товару, що були реалізовані ТОВ «Юниверсал 2018» на адресу ТОВ «ЕСО ЗАПОРІЖЖЯ» платник податків не має підстав відносити такі суми ПДВ до складу податкового кредиту. Таким чином, з урахуванням неможливості ідентифікації осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (даних про автоперевізника, навантажувальних та розвантажувальних робіт), відсутніх даних щодо пункту (конкретної адреси) навантаження ТМЦ, інше приводить до висновку стосовно неможливості отриманні зазначених товарів TOB «ECO ЗАПОРІЖЖЯ» саме від ТОВ «Юниверсал 2018». У TOB «ECO ЗАПОРІЖЖЯ» відсутні докази фактичного отримання товарів саме від ТОВ «Юниверсал 2018». Стверджує, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів, позаяк саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих податковим органам повноважень. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. В обґрунтування посилається на те, що висновок податкового органу про відсутність придбання по ланцюгу товару, що був реалізований позивачу, посилаючись на Єдиний реєстр податкових накладних та інші комп`ютерні автоматизованих інформаційних систем, які він зазначає в своєму Акті перевірки є необґрунтованим, оскільки податковий орган не враховує обставини, які знаходяться поза контролем цих систем, а саме немає документальних (електронних) підтверджень, що всі постачальники товару по ланцюгу постачання є платниками податку на додану вартість та немає документальних (електронних) підтверджень, того що всі постачальники товару по ланцюгу постачання товару, якщо вони були платниками ПДВ, виконали свої зобов`язання щодо реєстрації ними податкової накладної в реєстрі. Зазначає, що позивач є добросовісним набувачем у контексті, як цивільних, так і податкових відносин, а з`ясування відповідачем «ланцюга придбання товару» або з`ясування ним «джерела походження товару» ніяким чином не спростовує та не впливає на статус добросовісного набувача, який має позивач. Так, у позивача наявні в повному обсязі належним чином оформлені документи на підтвердження реальності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Юниверсал 2018», зокрема в матеріалах справи відповідач надав зібрані ним письмові пояснення ФГ « Панченко С.Г. » (перевізник за ТТН) та ОСОБА_2 (водій за ТТН), а яких вказані особи підтверджують факт здійснення перевезення товару за товарно-транспортною накладною №04/19-05 від 05.04.2019. Таким чином, дії службових осіб відповідача щодо зменшення позивачу суми податкового кредиту, шляхом ігнорування при цьому приписів чинного законодавства, є грубим невиконанням покладених на них обов`язків діяти виключно у відповідності до приписів норм ПКУ. Від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшло клопотання про заміну відповідача його правонаступником. Так, постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу У країни шляхом поділу. Відповідно до постанови КМУ № 537 від 19.06.2019 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», територіальні органи ДФС України реорганізовані шляхом приєднання до територіальних органів ДПС України, правонаступником ГУ ДФС у Запорізькій області є Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області. Відповідно до наказу № 10 від 29.08.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області розпочато виконання функцій та повноважень ГУ ДФС у Запорізькій області, що припиняється. Згідно з ч.1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає необхідним замінити відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ЕСО ЗАПОРІЖЖЯ» є юридичною особою, яка зареєстрована 23.06.1997 за № 1 103 120 0000 020220, за адресою: 69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 92, про що свідчить Довідка з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій. (а.с.60) Фактичне місцезнаходженням ТОВ «ЕСО ЗАПОРІЖЖЯ»: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б. У період з 10.07.2019 по 16.07.2019, відповідно до наказу від 18.06.2019 № 2109 на підставі направлення № 1502 від 08.07.2019, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ЕСО ЗАПОРІЖЖЯ» з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2019 року, за результатом якої складено Акт від 19.07.2019 №452/08-01-12-02/24911195. (а.с.13-20) Відповідно до висновків Акту перевірки від 19.07.2019 №452/08-01-12-02/24911195 встановлено порушення позивачем вимог, зокрема: п.п. 14.1.36 п.п.14.1.181 п.п.14.1.231 п.14.1 ст. 14, п.198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.п. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за квітень 2019 року на суму ПДВ 197 006,00 грн. Вказані висновки обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій ТОВ «Юниверсал 2018» на адресу ТОВ «ЕСО ЗАПОРІЖЖЯ» та встановлено надходження товарів з джерела невідомого походження. Тобто, такі товари не постачалися та не надавалися. В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв`язку з чим, вони (договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт тощо) не мають юридичної сили первинних документів. І як наслідок, ТОВ «ЕСО ЗАПОРІЖЖЯ» неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів. 29.07.2019 ТОВ «ЕСО ЗАПОРІЖЖЯ» подані заперечення вих. № 1152/19 від 29.07.2019 на акт перевірки, які розглянуті контролюючим органом в присутності представників позивача, однак залишені без задоволення. (а.с.21-23) На підставі акту перевірки від 19.07.2019 №452/08-01-12-02/24911195, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0012061202 від 12.08.2019, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 197 006,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 98 503,00 грн. (а.с.11) Правовідносини сторін, щодо даного предмету спору регулюються нормами Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. За пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду. Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 встановлено вимоги до первинних документів, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «ЕСО ЗАПОРІЖЖЯ» (Покупець) та ТОВ «Юниверсал 2018» (Продавець), укладено Договір №01/02-19 від 05.02.2019 та додаткові угоди до нього №1 від 05.02.2019 та №2 від 12.03.2019, за умовами яких Продавець продає, а покупець купує запасні частини, іменовані Вироби. Номенклатура, кількість, комплектність, ціни на Вироби визначаються в додаткових угодах, які після підписання їх сторонами додаються до договору і є його невід`ємною частиною. Кількість і якість виробів визначається в Додатках до цього виробу. Якість Виробів повинна відповідати технічним параметрам, зазначеним у паспортах на вироби, виданих заводом-виробником. Вироби постачаються на склад Покупця транспортом, та за рахунок покупця. Місце та дату відвантаження повідомляє Продавець заздалегідь. Термін постачання Виробів вказується в Додатках до цього Договору. Датою постачання Виробів вважається дата, зазначена в накладній, шо підтверджує одержання Виробів Покупцем. Ціна і загальна сума Договору складає сумарну вартість всіх Виробів, що вказані в додатках до цього договору, які будуть оформлені сторонами у період дії цього Договору. (а.с.24-25) Відповідно до додаткової угоди №1 від 05.02.2019 до Договору №01/02-19 від 05.02.2019 загальна вартість виробів складає 254796 грн., в т.ч. ПДВ 42466грн., строк поставки виробів протягом 70 календарних днів від дня підписання цієї угоди. (а.с.26) Відповідно до додаткової угоди №2 від 12.03.2019 до Договору №01/02-19 від 05.02.2019 загальна вартість виробів складає 927240,00грн., в т.ч. ПДВ 154540грн., строк поставки виробів протягом 60 календарних днів від дня підписання цієї угоди. (а.с.27) У квітні 2019 року на адресу позивача від ТОВ «Юниверсал 2018» за договором №01/02-19 від 05.02.2019 поставлено товар: Бортовий магнітофон П-503БС, Гіродатчик 458МКС, Агрегат управління АУ-1056, Радіатор повітряно-масляний 875 з терморегулятором 4673, Накопичувач захищений бортовий ЗБН-1-3 (серії 3) на загальну суму 1 182 036,00 грн., у т.ч. ПДВ 197006,00 грн. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано: видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, детальний перелік яких зазначений в акті перевірки (стор.8-9 акту). У квітні 2019 року позивачем за вказаним договором до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за операціями з придбання вищезазначеного товару на суму 197006,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Юниверсал 2018» (постачальник). Податкові накладні № 1 від 01.04.2019, № 2,3 від 05.04.2019 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 08.04.2019, 18.04.2019 та 17.04.2019. (а.с.39) Отриманий від ТОВ «Юниверсал 2018» товар було реалізовано (експортовано), що підтверджується відповідними контрактами, інвойсами, вантажно-митними деклараціями та виписками по рахунках. (а.с.40-53) Отже, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. Отже, з наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства, що є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача. Посилання податкового органу на недоведеність факту постачання та придбання позивачем товару, у зв`язку із неможливістю встановлення походження такого товару за ланцюгом постачання за так званим «розривом» ланцюга постачання та формування податкового кредиту за рахунок «підміни» товару, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне. Постановами Верховного суду від 07.03.2018 у справі № 804/3420/169 та від 23.05.2018 у справі № 804/2551/13-а встановлено, що відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки та не є належними доказами. Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 №808/3412/16 (касаційне провадження №К/9901/41648/18) дійшов висновку, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (пункт 14 постанови ВС). Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень. Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації щодо контрагентів позивача та його вже контрагентів. Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального з дотриманням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко