Постанова 4852 № 160/25202/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25202/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року (суддя С.В. Прудник) у справі № 160/25202/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило: визнати протиправними й скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.08.2025 року №000/522/32-00-07-06-19 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за податковою декларацією товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОМЕТИЗ ТАС за квітень 2025 р., в розмірі 2960,00 грн., № 000/523/32-00-07-06-19, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за не реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що права й законні інтереси позивача були порушені при винесенні відповідачем оскаржуваних ППР внаслідок неправомірних висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Судом першої інстанції зазначено, що право на податковий кредит мають підприємства, які вчиняють реальні господарські операції. Суд встановив, що перевіркою ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування, правомірно встановлено порушення: абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПКУ, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень 2025 року на суму 2960 грн. Також, суд вказав, що ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» на порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, п. 8, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» за квітень 2025 року не складено та не зареєстровано у законодавчо встановлений термін в «Єдиному реєстрі податкових накладних» податкову накладну по операціям з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою згідно оформленої митної декларації за квітень 2025 року на суму 762 141 гривень 95 копійок. Відтак, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах та у спосіб, визначених чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що ним під час перевірки надано усі необхідні копії первинних та договірних документів на підтвердження реальності операцій з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА». Вважає, що питання обрання платником податків певних контрагентів не є предметом контролю податкових органів. Зауважує, що в акті перевірки інформацію про об`єкти оподаткування ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» наведено з посиланням на звіт за формою №20-ОПП. Зазначає, що позивач не має права втручатися в те, як його контрагент залучає трудові ресурси. Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на номери кримінальних проваджень щодо позивача або його контрагента. Зауважує, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, а отже відсутність такого сертифікату не є безперечних доказом відсутності господарської операції. Вважає, що дані із ІС щодо контрагента ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» не є підставою для висновків про порушення податкового законодавства саме позивачем. Вказує, що не відповідають дійсним обставинам справи висновки про ненадання позивачем доказів пролонгації договору №352/24 від 01.03.2024 на 2025 рік, неможливості підписання договорів та специфікацій від імені підприємства іншою особою, окрім директора та головного бухгалтера, підтвердження поставки товару лише ТТН. Звертає увагу, що складання та реєстрація в ЄРПН податкової накладної за господарської операцією позивача з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за ВМД від 30.04.2025 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлені обставини справи свідчать про те, що Східним МУ ДПС по роботі з ВПП, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79 ПКУ від 02 грудня 2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ (зі змінами) та наказу Східного МУ ДПС по роботі з ВПП від 06.06.2025 № 123-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпрометиз ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) з метою законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року. За результатами перевірки складено акт від 27.06.2025 року №454/32-00-07-13/05393145. В подальшому на підставі вказаного акту перевірки у відношенні до позивача відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення (ППР) від 13.08.2025 року: - № 000/522/32-00-07-06-19; - № 000/523/32-00-07-06-19. ППР № 000/522/32-00-07-06-19 було зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за податковою декларацією позивача за квітень 2025 р. на 4388 грн. Підставою визначено порушення позивачем абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 з урахуванням п. 44.1 ст. 44, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (ПКУ). ППР № 000/523/32-00-07-06-19 відповідачем до позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 3400 грн. Підставою визначено порушення позивачем п.187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми). Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України. Датою виникнення податкових зобов`язань із постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України. Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Також пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. За змістом пункту 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Колегія суддів встановила, що згідно ППР № 000/522/32-00-07-06-19 відповідачем зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за податковою декларацією позивача за квітень 2025 р. на 4388 грн. В свою чергу, згідно складеного контролюючим органом акту перевірки від 27.06.2025 року №454/32-00-07-13/05393145, перевіркою ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування, встановлено порушення: абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПКУ, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень 2025 року на суму 2960 грн. Так, згідно акту перевірки завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ контролюючий орган пов`язує з нереальністю господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА». Колегія суддів зі змісту матеріалів справи встановила, що позивачу від ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» за договором купівлі-проваджу №352/24 від 01.03.2024 у квітні 2025 року було поставлено товар згідно специфікацій від 01.04.2025 року №27 (пускач ПМА-4100 кількість 1 шт.) та №26 (гальма ТКГ-200, кількість 1 шт.). З метою підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем щодо специфікації №27 подано видаткову накладну №РН-0001771 від 02.04.2025 та експрес-накладну ТОВ «Нова пошта» №59001349572738 від 02.04.2025, щодо специфікації №26 подано видаткову накладну №РН-0001772 від 03.04.2025. Також, матеріали справи містять докази оплати постановленого позивачу товару, а саме виписку АТ «Банк Кредит Дніпро» по рахунку позивача за 15.04.2025, платіжні інструкції №3265 та №3261 згідно рахунків СФ-Юа2945 та №СФ-Юа2921. Крім того, за вказаними господарськими операціями ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні №7 від 02.04.2025 та №8 від 03.04.2025. Колегія суддів враховує, що за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59001349572738 від 02.04.2025 контрагентом відправлено товар за видатковою накладною саме №РН-0001771 від 02.04.2025, а за результатом цієї операції зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №7 від 02.04.2025. Дослідивши вищевказані документи, зокрема первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи позивачем, колегія суддів зазначає, що з них можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару, його кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій. Тобто, документи, які у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними, підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом у акті перевірки не було висловлено обґрунтованих зауважень щодо правильності складення таких первинних документів. Натомість, у акті перевірки контролюючим органом вказано, що аналізом первинних документів, наданих ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145), податкової та фінансової звітності ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) та постачальника ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935) встановлено неможливість постачання ТМЦ (пускач ПМА-4100 380В, гальмо ТКГ-200 з ТЕ-30) на адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) внаслідок відсутності необхідних умов для відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу: недостовірність даних, відображених в первинних документах, складених ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902), які надано ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) до перевірки; факт, коли відбувається лише документальне оформлення операцій з реалізації ТМЦ на адресу покупця ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) (не простежується ланцюг постачання товару від виробників до кінцевого споживача); за ланцюгом постачання не простежується факт придбання товару з номенклатурою ((пускач ПМА-4100 380В, гальмо ТКГ-200 з ТЕ-30); ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935) не є виробником товару, який був реалізований ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) на адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145); виробником реалізованого товару ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935) не являється, оскільки у підприємства відсутні трудові ресурси; перевіркою встановлено, що Діденко Віталій Леонідович є керівником та головним бухгалтером ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) та пов`язаною особою з ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935). Враховуючи вищевикладене, контролюючим орган зроблено висновки, що ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) сформовано податковий кредит по отриманим товарам від ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) згідно податкових накладних на суму ПДВ 2960,0 грн, джерело походження якого не встановлено. Згідно з наданими документами встановити походження, виробника/постачальника товару, неможливо. Таким чином, в задекларованому ланцюгу придбання та постачання товару не можливо дослідити придбання внаслідок відсутності в ланцюгах задекларованого легального виробництва. Надані до перевірки ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) документи в якості первинних по взаємовідносинам з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) щодо нібито придбання гальма ТКГ-200 з ТЕ-30 у кількості 1 шт та пускача ПМА-4100 380В у кількості 1 шт не є достатніми доказами фактичного придбання/реалізації товару у зв`язку з виявленою схемою нереальних господарських операцій ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) в ланцюгах постачання товару, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145). Також, зазначено, що до перевірки не надано документи, які би свідчили про якість товару сертифікати якості (відповідності), висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, декларації виробника тощо, тому встановити реальне джерело походження товарів неможливо. З приводу вищенаведених аргументів контролюючого органу у акті перевірки, колегія суддів звертає увагу на наступне. Так, щодо неможливості встановлення походження товару за ланцюгом постачання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у постачальника встановлювати його походження по «ланцюгу постачання», а тому не може нести відповідальність за можливі порушення, які були допущені контрагентами. Відносини постачальників позивача із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Інформація з баз даних та податкова інформація щодо контрагента позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Посилання контролюючого органу на відсутність матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів також не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Відтак, контролюючим органом не було доведено, не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов укладених договорів, як не було надано і доказів про наявність фактів, свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними. Стосовно доводів контролюючого органу про те, що не надано копій сертифікатів якості, апеляційний суд звертає увагу на те, що такі доводи не можуть свідчити про неправомірність формування позивачем податкового обліку, оскільки сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, а відтак не можуть бути визнані первинними документами, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт здійснення господарської операції, оскільки не містять у собі тих ознак, які характеризують документ як первинний. Зазначені висновки узгоджуються з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 560/12984/23. Отже, проаналізувавши вищенаведені аргументи відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що контролюючим органом не було наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарських операцій, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Колегія суддів зауважує, що контролюючий органе не довів, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Також відсутні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позиції відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА». За цих обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав визнати протиправними й скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.08.2025 року №000/522/32-00-07-06-19 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за податковою декларацією товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОМЕТИЗ ТАС за квітень 2025 р. в розмірі 2960,00 грн. Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення відповідача № 000/523/32-00-07-06-19. Відповідно до абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень. Тобто, вказаною нормою встановлена фінансова відповідальність платника податку у вигляді штрафу саме за відсутність факту реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою тощо. Колегія суддів встановила, що 30.04.2025 позивачем було здійснено митне оформлення товарів на суму 762141,95 грн. для вивезення за межі митної території України на підставі ВМД №25UA110140003409U5. Внаслідок оформлення такої ВМД позивачем було складено податкову накладну №775 від 30.04.2025 та зареєстровано її в ЄРПН, що підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, згідно змісту акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем не зареєстровано податкову накладу по операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою згідно ВМД №25UA110140003409U5. Проте, такий висновок ґрунтується на тому, що позивачем не дотримано порядок заповнення податкової накладної. Водночас, у спірному випадку позивачем, хоча і з порушенням вимог заповнення податкової накладної, але було зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №775 від 30.04.2025, складену на операцію, що оподатковується за нульовою ставкою згідно ВМД №25UA110140003409U5, а тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі до абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України є неправомірним. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 000/523/32-00-07-06-19 є протиправним та підлягає скасуванню. Натомість, суд першої інстанції хибно вважав, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті в межах та у спосіб, визначених чинним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України). Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір 2422,40 грн. за подання позову та судовий збір у розмірі 3633,60 грн. за подання апеляційної скарги. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 319, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 160/25202/25 - скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову. Податкове повідомлення-рішення від 13.08.2025 року №000/522/32-00-07-06-19 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2960,00 грн. за податковою декларацією товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОМЕТИЗ ТАС за квітень 2025 р. визнати неправомірним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 13.08.2025 року №000/523/32-00-07-06-19 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків визнати неправомірним та скасувати. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 6056,00 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 16.12.2025 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров