Постанова 4852 № 340/2846/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2846/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В. за участю представників: позивача - Марченко Ю.А., відповідача - Юрчук Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 ( суддя першої інстанції Кармазина Т.М.) в адміністративній справі №340/2846/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у івано-Франківській області з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 08.05.2018 року форми "Ф" № 48669-5302-0909; скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 26.04.2019 року форми "Ф" №3227805-5313-0909; скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 14.08.2019 року форми "Ш" № 0090775313. Позиція викладена в позові обґрунтована тим, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.05.2018 року №48669-5302-0909 та від 26.04.2019року №3227805-5313-0909 позивачу визначено до сплати податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018-2019 рік, за відсутності даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. З цих підстав вважає правомірно скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 14.08.2019року №0090775313 позивач обґрунтовує численними порушеннями порядку проведення, складання (оформлення) та надісланням платнику акту перевірки, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення, безпідставного нарахування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначеного зобов`язання за відсутності таких самостійно визначених зобов`язань, порушеннями при нарахуванні та узгодженні цього податкового повідомлення-рішення й невідповідністю самого податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам, неправильністю розрахунків нарахованих сум, кожне з яких, на думку позивача, окремо є самостійною й достатньою підставою для визначення спірного податкового повідомлення-рішення протиправним (т.1 а.с.223-229). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 14.08.2019року №0090775313. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З апеляційною скаргою звернувся позивач, ОСОБА_1 , в якій зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про дотримання податковим органом вимог законодавства при нарахуванні земельного податку за 2018-2019 роки та як наслідок на незаконності оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування ППР від 08.05.2018 року форми «Ф» №48669-5302-0909 на суму 114 670 грн.75 коп. та ППР від 26.04.2019 року форми «Ф» №3227805-5313-0909 на суму 114 670 грн.75 коп., оскільки визначено до сплати податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018-2019 рік, за відсутності даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. За результатами перегляду справи просив скасувати рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким скасувати ППР від 08.05.2018 року форми «Ф» №48669-5302-0909 на суму 114 670 грн.75 коп. та ППР від 26.04.2019 року форми «Ф» №3227805-5313-0909 на суму 114 670 грн.75 коп. Також з апеляційною скаргою звернувся відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській, в якій зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо задоволених вимог, оскільки спірне рішення винесене на підставі розгляду акту камеральної перевірки №1697/09-19-53-13/НОМЕР_1 від 26.07.2019 року, відповідно до якого встановлено порушення терміну сплати грошових зобов`язань із земельного податку з фізичних осіб протягом строків визначених п.3 ст.287 ПК України. За результатами перегляду справи просив скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, зазначив, що актом камеральної перевірки від 26.07.2019 року№1697/09-19-53-13/НОМЕР_1 встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб протягом строків визначених п.3 ст.287 ПК (т.1 а.с.23). Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій податкового повідомлення рішення № 0090775313 від 14.08.2019 року, грошові зобов`язання виконання яких прострочив позивач, виникли на підставі декларації №23 від 29.08.2016 року та податкових повідомлень рішень від 30.06.2016 року №1-12, від 04.05.2017 року №1473516-12 та від 27.07.2018 року №48669-5302-0909. Судом встановлено, що декларація №23 від 29.08.2016 року позивачем не подавалась, що підтверджується листом ГУ ДПС в Івано-Франківській області (т.1 а.с.185). з урахуванням встановленого, заборгованості не існує. Щодо податкових повідомлень рішень від 30.06.2016 року №1-12, від 04.05.2017 року №1473516-12 податковим органом надіслані на адресу позивача 10.11.2017 року одним рекомендованим поштовим відправленням, яке отримано позивачем 13.11.2017 року (т.1 а.с.19). дане податкове повідомлення рішення оскаржено до суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року по справі №П/811/254/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 30.06.2016 року №1-12, від 04.05.2017 року №1473516-12 (т.1 а.с.42-44). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду 29.11.2018 року, апеляційну скаргу, ГУ ДПС в Івано-Франківській області задоволено: рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року по справі №П/811/254/18 скасовано та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 (т.1 а.с.45-47). Отже, представник позивача стверджує, що податкові повідомлення рішення від 30.06.2016 року №1-12, від 04.05.2017 року №1473516-12 не набули статусу узгоджених, оскільки позивач звернувся з касаційною скаргою, за якою відкрито касаційне провадження ухвалою від 29.03.2019 року. Відповідачем відзив не надавався. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить наступних висновків. Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.05.2018 року №48669-5302-0909 та від 26.04.2019 року №3227805-5313-0909, позивачу нараховано земельний податок за 2018 та 2019 роки у розмірі 114 670,75 грн. за земельну ділянку площею 1,2904 га, кадастровий номер 2611093001:15:004:0044, розташовану у Івано-Франківській області, м. Яремче, с. Яблуниця, участок Діл. Встановлено, що позивач є власником вказаної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу №1160 від 25.12.2015 року. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за ним у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.12.2015 року з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування відпочинкового комплексу ( т.2 а.с.1-3). Згідно з наданим розрахунком податкового зобов`язання (т.2 а.с.13) земельний податок за цю земельну ділянку за 2018-2019 роки визначено на підставі листа №9-0.202-16/115-17 від 30.11.2017 року, складеного Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки (площею 1,2904 га для комерційного використання), становить 7 644 682,76 грн. (т.1 а.с.159). Щодо цієї нормативної грошової оцінки відповідачем кумулятивно застосовано коефіцієнт індексації, який у 2014 році становив 1,249, 2015 - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) 1,0, для земель несільськогосподарського призначення 1,06, 2017 рік 1,0, 2018 рік 1,0, 2019 рік 1,0 Також відповідачем застосовано ставку податку, встановлену рішенням Яблуницької сільської ради №34-5/2016 від 24.06.2016 року "Про затвердження ставок земельного податку та порядок справляння плати за землю в частині земельного податку на території Яблуницької сільської ради", яким передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється в розмірі 1,5% від їх нормативної грошової оцінки (т.1 а.с.105-110) та рішенням Яблуницької сільської ради №109-21/2018 від 27.06.2018 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Яблуницької сільської ради", яким передбачено, що ставка земельного податку становить 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.2 а.с.16-17). Розрахунок земельного податку склав: 12904 м. кв. х 592,43 х 1,5% = 114670,75 грн., де 12904 площа земельної ділянки, 592,43 нормативно грошова оцінка за 1 кв. м даної ділянки. Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень від 08.05.2018 року №48669-5302-0909 та від 26.04.2019 року №3227805-5313-0909, за якими позивачу визначено до сплати податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018-2019 рік, за відсутності даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством, зокрема пунктом 286.1 статті 286 ПК України, не встановлено певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу. Колегія суддів не погоджується з такою позицією з огляду на наступне. Частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За приписами п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Відповідно до п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування плати за землю є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Відповідно до абз. 1 п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Визначення даних державного земельного кадастру міститься у п. 14.1.42. ст. 14 ПК України, відповідно до якої це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. Порядок одержання органами державної влади та місцевого самоврядування відомостей і документів Державного земельного кадастру України для здійснення своїх повноважень регламентовано Законом України «Про державний земельний кадастр». Так, відповідно до абз. 2 п. 286.1 ст. 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі. Стаття 15 Закону України «Про державний земельний кадастр» вказує, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) сходить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється ля сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права з відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 7 ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» для отримання відомостей Державного земельного кадастру заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору або іншій особі, яка відповідно до частини першої цієї статті надає відомості з Державного земельного кадастру: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; документ про оплату послуг за надання витягу з Державного земельного кадастру (крім випадків, і означених цим Законом в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб); документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви повноваженою особою заявника). У разі подання заяви органом державної влади, органом місцевого самоврядування у заяві зазначаються підстави надання відповідної інформації з посиланням на норму закону, яка передбачає право відповідного органу запитувати таку інформацію, а також реквізити справи, у зв`язку з якою виникла потреба з отриманні інформації. Такі заяви розглядаються у позачерговому порядку. Відповідно до абз. 10 ч. 7 ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» видача відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку або мотивованої відмови у наданні таких відомостей за бажанням заявника здійснюється Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування або направленням зазначеними особами поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Відповідно до абз. 18 ч. 7 ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» форми витягу, довідки з Державного земельного кадастру, повідомлення про відмову у наданні відомостей, а також порядок обліку заяв і запитів про отримання відомостей Державного земельного кадастру встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру. Таким чином, судова колегія звертає увагу на те, що Податковий кодекс України чітко визначає, що є даними державного земельного кадастру, які можуть та мають використовуватись при нарахуванні громадянам земельного податку, а Закон України «Про державний земельний кадастр» чітко визначає порядок одержання органами державної влади та місцевого самоврядування (зокрема, органами ДФС України) даних державного земельного кадастру для здійснення своїх повноважень. У відповідності до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно із п. 274.1 ст. 274 названого Кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Пунктом 7.1 статті 7 Податкового кодексу України встановлено, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу. Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Отже, власники (користувачі) земельних ділянок зобов`язані сплачувати земельний податок, розрахований згідно із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, отриманої в установленому порядку. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо податкового повідомлення-рішення форми №0090775313 від 14.08.2019 року. Посадовою особою ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку щодо своєчасної сплати грошових зобов`язань по земельному податку з фізичних осіб за період з 20.12.2018 по 20.12.2018 ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №1697/09-19-53-13/НОМЕР_1 від 26.07.2019 р., яким встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб (т.1 а.с.23). На підставі цього акту ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0090775313 від 14.08.2019 року, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб, визначеного ПК України, та на підставі ст.126 ПК України позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% - 39836,85 грн. за затримку на 843, 843, 478, 86 днів сплати/за несплату (неперерахування ) фізичною особою грошового зобов`язання/авансових внесків в сумі 199184,25 грн. (т.1 а.с.28). Штрафна санкція застосована у зв`язку із сплатою узгоджених грошових зобов`язань, зокрема, як свідчать відомості інтегрованої картки платника податку у 2018 році (20.12.2018 рядок 101) відбулась сплата грошових зобов`язань у сумі 199500,00 грн., при цьому, як вбачається із тієї ж інтегрованої картки платника податку, станом на 20.12.2019 р. у позивача була недоїмка у розмірі 199184,21 грн. (т.1 а.с.117-119). Відповідно до інтегрованої картки платника податку за 2018 рік вбачається, що в зв`язку із сплатою 20.12.2018 р. суми 199500,00 грн. зменшено борг минулих років у сумі 42120,84 грн., 135,89 грн. та 42256,73 грн. платіжними дорученнями №1 від 20.12.2018 р. на суму 199500,00 грн. та платіжним дорученням №1 від 27.12.2018 р. на суму 61000,00 грн. ОСОБА_1 здійснював авансовий платіж по земельному податку, оскільки має у власності земельну ділянку, за яку повинен сплачувати податок (т.1 а.с.215-215зв.). Як вбачається з розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення №0090775313 від 14.08.2019 року: - за прострочення виконання зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 30.06.2016 року №1-12 форми Ф у сумі 42120,85 грн., за період з 30.08.2016 року по 20.12.2018 року (843 дні) нараховано штраф 20% у сумі 8424,17 грн.; - за прострочення виконання зобов`язання, визначеного у декларації №23 від 29.08.2016 року у сумі 135,90 грн., за період з 30.08.2016 р. по 20.12.2018 р. (843 дні) нараховано штраф 20% у сумі 27,18 грн.; - за прострочення виконання зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 30.06.2017 р. №1473516-12 у сумі 42256,75 грн., за період з 30.08.2017 року по 20.12.2018 року (478 днів) нараховано штраф 20% на суму 8451,35 грн.; - за прострочення виконання зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 27.07.2018 року № 48669-5302-0909 форми Ф у сумі 114 670,75 грн., за період з 26.09.2018 по 20.12.2018 року (86 днів) нараховано штраф 20% на суму 22934,15 грн. (т.1 а.с.24, 28зв., 162). Позивач посилається на порушення відповідачем порядку проведення, складання (оформлення) та надіслання платнику акту перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення. Матеріалами справи підтверджується, що акт камеральної перевірки від 26.07.2019 року №1697/09-19-53-13/ НОМЕР_1 позивачем отримано 02.08.2019 року поштовим відправленням. Під час дослідження акту камеральної перевірки встановлено, що акт не містить ні змісту виявленого порушення, ні його суті, ні строків та періодів сплати, ні норми законодавства яку порушено платником податків, не містить підпису посадової особи. Отримавши 02.08.2019 року акт перевірки від 26.07.2019 р. №1697/09-19-53-13/ НОМЕР_1, позивач подав заперечення на акт від 09.08.2019 р., в яких просив ці заперечення розглянути з участю платника (т.1 а.с.25). Вказані заперечення відповідачем отриманні 19.08.2019 р. (т.1 а.с.26). Податковий орган листом від 21.08.2019 р. за №952/10/09-19-53-13-29 повідомив ОСОБА_1 про те, що 27.08.2019 р. о 12 год. у приміщенні Надвірнянського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області буде розглядатись заперечення на акт перевірки від 26.07.2019 р. №1697/09-19-53-13/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.27). Призначивши розгляд заперечень на 27.08.2019 року, відповідач у порушення положень п.86.7. та п.86.8. ст.86 ПК України, ще 14.08.2019 року (за 16 днів до граничного строку виникнення права для винесення спірного податкового повідомлення-рішення) прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0090775313, що призвело до порушення права позивача на участь у розгляді його заперечень й на доведення своєї позиції. Відповідно до положень пунктів 86.7, 86.8 ст.86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення контролюючим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємної частини. Крім того встановлено, що актом камеральної перевірки від 26.07.2019 р. №1697/09-19-53-13/НОМЕР_1 встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб, протягом строків визначених п.287.3 ст.287 ПК України (т.1 а.с.23). Як вбачається з розрахунку штрафної санкції податкового повідомлення-рішення №0090775313 від 14.08.2019 р., що грошові зобов`язання, виконання яких прострочив позивач, виникли на підставі декларації №23 від 29.08.2016 р. та податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 р. №1-12, від 04.05.2017 р. №1473516-12 та від 27.07.2018 р. №48669-5302-0909. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що декларація №23 від 29.08.2016 року взагалі позивачем не подавалась, що підтверджується листом ГУ ДПС в Івано-Франківській області ( т.1 а.с.185). За таких обставин, нарахування штрафної санкції на неіснуючу заборгованість суперечить приписам статті 126 Податкового кодексу України. Задовольняючи в цій частині позов, суд першої інстанції виходив з того, що неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового органу своєчасно поданих заперечень на акт перевірки є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Щодо податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 №1-12 та від 04.05.2017 №1473516-12, суд зазначає наступне. Встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 №1-12 та від 04.05.2017 №1473516-12 податковим органом надіслані на адресу позивача 10.11.2017 одним рекомендованим поштовим відправленням, яке вручене позивачу 13.11.2017 (т.1 а.с.19). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року по справі №П/811/254/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 30.06.2016 року №1-12, від 04.05.2017 року №1473516-12 (т.1 а.с.42-44). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду 29.11.2018 року, апеляційну скаргу, ГУ ДПС в Івано-Франківській області задоволено: рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року по справі №П/811/254/18 скасовано та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 (т.1 а.с.45-47). Позивач та його представник стверджують, що податкові повідомлення рішення від 30.06.2016 року №1-12, від 04.05.2017 року №1473516-12 не набули статусу узгоджених, оскільки позивач звернувся з касаційною скаргою, за якою відкрито касаційне провадження ухвалою від 29.03.2019 року. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За змістом пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Згідно ч.2 ст.255 КАС України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ч.1 ст.325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 №1-12 та від 04.05.2017 №1473516-12 набули статусу узгоджених 29.11.2018 року в день прийняття постанови Третім апеляційним адміністративним судом у справі №П/811/254/18. Колегія суддів погоджується з висловленою в цій частині позицією суду першої інстанції. Щодо податкового повідомлення рішення від 27.07.2018 року №48669-5302-0909, яке увійшло до розрахунку штрафних санкцій. Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №48669-5302-0909 від 08.05.2018, яким визначено суму податкового зобов`язання 114670,75 грн. по земельному податку надіслане позивачу 23.06.2018 рекомендованим листом. Даний лист повернувся ГУ ДФС в Івано-Франківській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.18). Судом першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення №48669-5302-0909 від 08.05.2018 р., яке направлялось на адресу позивача (т.1 а.с.164). Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення №48669-5302-0909 від 08.05.2018 р. оскаржується в даній справі, тому не є узгодженим. Апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню в частині відмови в задоволені позовних вимог. Під час розгляду апеляційної скарги відповідача встановлено, що доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції в частині оскаржуваних вимог і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає скасуванню в тій частині якою відмовлено в задоволені позовних вимог. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його часткового скасування та часткового задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті частково судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову в повному обсязі. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 в адміністративній справі №340/2846/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 08.05.2018 року форми "Ф" № 48669-5302-0909. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 26.04.2019 року форми "Ф" №3227805-5313-0909. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 в адміністративній справі №340/2846/19залишити без змін. Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328,329 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова складена в повному обсязі 05.08.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва