Постанова 4855 № 640/17127/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17127/19 Головуючий у 1 інстанції - Амельохін В.В. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., при секретарі Рагімовій Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Фонду соціального страхування України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 у справі за адміністративним позовом Фонду соціального страхування України до Державної аудиторської служби України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 вимоги від 06.05.2019, - В С Т А Н О В И В: Фонд соціального страхування України звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати пункти 3, 4, 5 вимоги Державної аудиторської служби України від 06.05.2019 № 04-14/385-2019. 10.04.2020 позивач звернувся з заявою про відмову від позову в частині позовних вимог про скасування пунктів 3, 4 оскаржуваної вимоги. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 прийнято відмову від адміністративного позову у справі № 640/17127/19 в частині позовних вимог; закрито провадження у справі № 640/17127/19 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4 вимоги від 06.05.2019 № 04-14/385-2019. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 та Фонд соціального страхування України подали апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати оскаржувану ухвалу, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки позивачем подано заяву про відмову від позову та вона не суперечить чинному законодавству, не порушує чиї-небудь охоронювані законом права та інтереси, то необхідно прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі. Апелянти у своїх скаргах зазначають, що оскаржувана ухвала не відповідає головному завданню судочинства - здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. При цьому, апелянти зазначають, що суд першої інстанції не інформував сторін щодо руху справи, а також не роз`яснив, зокрема, позивачу наслідки відмови від позову, а також не пересвідчився чи дана відмова від частини позову суперечать закону чи порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси. Колегія суддів вважає доводи апелянтів обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. За правилами статті 189 КАС України, якою врегульовано питання, зокрема, відмови від позову, позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Указана стаття також містить застереження, згідно якого суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (ч. 5). Згідно ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Аналіз змісту наведених норм дає підстави стверджувати, що відмова від позову є дискреційним суб`єктивним правом позивача, яке може бути реалізоване на будь-якій стадії провадження у справі. Разом з тим, прийняття такої відмови судом неможливе у випадку, якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. При цьому, з огляду на процесуальні наслідки прийняття відмови від позову - закриття провадження у справі із подальшою неможливістю повторного звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець у вже згаданій вище статті 189 КАС України закріпив правило, за яким до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд повинен перевірити, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Як вже було зазначено вище, до суду першої інстанції надійшла письмова заява про відмову від позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4 вимоги від 06.05.2019 № 04-14/385-2019. Суд першої інстанції розглянув зазначену заяву в порядку письмового провадження без повідомлення сторін у справі про надходження такої заяви та місця, дати і часу її вирішення. Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що суд першої інстанції до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову роз`яснив заявнику наслідки відповідної процесуальної дії. Крім того, в тексті заяви директора Фонду соціального страхування України О. Думи від 09.04.2020 про часткову відмову від позовних вимог також відсутня інформація про зрозумілість їй наслідків подання такої заяви про відмову від позовних вимог для Фонду, тобто юридичної особи, яку вона представляла, та інших заінтересованих осіб у даній справі, зокрема, для третьої особи у даній справі - ОСОБА_1 . Водночас, у відповідності до статті ч. 6 ст. 47 та ч. 5, ч. 6 ст. 189 КАС України суд першої інстанції зобов`язаний був перевірити чи не порушує заява директора Фонду соціального страхування України О. Думи про відмову від частини позовних вимог чиї - небудь права, свободи та охоронювані законом інтереси, чи не суперечать такі дії інтересам позивача у справі - Фонду, який вона представляла. Однак, суд першої інстанції такі обставини не перевірив, чим порушив норми процесуального закону, як наслідок прийняв необґрунтоване рішення. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що предметом спору в даній справі є, зокрема, визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 вимоги Держаудитслужби від 06.05.2019 № 04-14/385-2019, відповідно до яких Держаудитслужба вимагає від Фонду соціального страхування України фактично стягнути з ОСОБА_1 шкоду (збитки), заподіяні внаслідок неправильного нарахування і виплати йому надбавки за почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України» на суму 2 260, 99 грн., премій на суму 207 357, 85 грн. за 2017 та 2018 роки, а також матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань на суму 99 717, 41 грн. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття судом першої інстанції відмови від адміністративного позову директора Фонду соціального страхування України О. Думи та закриття провадження у справі № 640/17127/19 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4 вимоги від 06.05.2019 № 04-14/385-2019, безумовно, негативно вплине на права, свободи та інтереси ОСОБА_1 , адже в такому випадку Фонд буде вимушений виконати п. 3 та п. 4 вимоги Держаудитслужби та стягнути з ОСОБА_1 (директора Фонду соціального страхування України) надбавки за почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України» на суму 2 260, 99 грн., премій на суму 207 357, 85 грн. за 2017 та 2018 роки, матеріальних допомог для вирішення соціально- побутових питань на суму 99 717, 41 грн. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 є безпідставною та підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянти надали до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції. В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Фонду соціального страхування України задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 - скасувати та направити справу № 640/17127/19 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4 вимоги Державної аудиторської служби України від 06.05.2019 № 04-14/385-2019 до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І. Повний текст постанови виготовлений 03.08.2020.