Постанова 4855 № 640/14660/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14660/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) 02.08.2019 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 16.05.2019 року № Ф-56005-17 про сплату боргу у розмірі 20211,84 грн., нарахованого на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю. За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). За наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду протягом 10 днів з дня вручення відповідної ухвали: 1) заяви із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки позивача та ідентифікаційного коду ГУ ДФС у м. Києві в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) оригіналів або належним чином засвідчених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. 02.10.2019 року від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2019 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 року, враховуючи додатково отримані матеріали, було продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено строк - протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. 13.12.2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява, в якій позивач, посилаючись на положення Кодексу адміністративного судочинства України та Податкового кодексу України вказує на дотримання нею строку на звернення до суду з даним позовом. Однак заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також доказів поважності причин його пропуску на усунення недоліків позовної заяви позивач суду не надала. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є скасування вимоги від 16.05.2019 року № Ф-56005-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, прийнятої відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. З доданих до позовної заяви документів вбачається, що ОСОБА_1 , скористалася правом на адміністративне оскарження (досудовим порядком вирішення спору) відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та в десятиденний строк звернулася із скаргою до ДФС України на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2019 року № Ф-56005-17 ГУ ДФС у м. Києві. Рішення ДФС України від 03.07.2019 року № 30443/6/99-99-11-05-02-25 про залишення скарги без задоволення позивачка отримала 12.07.2019 року. З даним позовом до суду позивач звернулась 02.08.2019 року. В обґрунтування дотримання строку звернення до суду з даним позовом позивач вказує на те, що нею строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущено не було. Вважає, що при обчисленні строку оскарження вимоги, винесеної на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", мають застосовуватися положення ст. 122 КАС України. Частиною першою ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Дія Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"). Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"). Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку. Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", строк звернення до адміністративного суду визначений приписами статті 102 Податкового кодексу України не застосовується. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі 480/106/19. При цьому з аналізу наведених вище норм та положень викладених у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вбачається, що у разі обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ. Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Отже, якщо вираховувати 10 - денний строк на звернення до суду в частині оскарження податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), враховуючи дату отримання рішення вищестоящого органу за результатами розгляду скарги позивача на спірну вимогу (12.07.2019 року), згідно з положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", то останнім днем звернення до суду є 22.07.2019 року включно. Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали звернутись з даним позовом до суду у період з 22.07.2019 року по 02.08.2019 року, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя Судді: