Постанова 4855 № 640/9258/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9258/20 Головуючий у 1 інстанції - Григорович П.О. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., при секретарі Рагімовій Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Посольства України в Республіці Кіпр про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Посольства України в Республіці Кіпр з поширення персональних даних ОСОБА_1 серед третіх осіб, яке мало місце 17.03.2020 за допомогою електронної пошти; - стягнути з Посольства України в Республіці Кіпр на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, про які вказано в ухвалі, шляхом надання до суду: 1) позовної заяви у паперовій формі разом з додатками до неї - відповідно до вимог пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, а також з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України; 2) документу про сплату судового збору в сумі 841, 00 грн. На виконання вимог вищевказаної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав адміністративний позов в паперовій формі разом з додатками до нього в кількості для суду та відповідача. Разом з тим, в даній заяві зазначено, що позивач вбачає лише одну позовну вимогу немайнового характеру, а тому позивачем не надано документа про сплату судового збору в сумі 840, 80 грн. за розгляд судом позовної вимоги майнового характеру. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2020 позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2020 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позовна заява підлягає поверненню позивачу, оскільки вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020 в частині надання документа про сплату судового збору в сумі 840, 80 грн. за розгляд судом позовної вимоги майнового характеру останнім усунуті не були. Колегія суддів не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі. Відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Водночас, позов у письмовій формі на паперових носіях, як і додатки до нього, позивачем до суду не подані, а тому, враховуючи те, що функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не розпочато, подання таким чином позовної заяви не відповідає встановленим вимогам КАС України. За змістом ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 840, 80 грн., що підтверджується квитанцією № 94704 від 27.04.2020. Однак, як було зазначено судом першої інстанції, всупереч вимог ст. 161 КАС України, позивач не надав суду документ про сплату судового збору в розмірі 840, 80 грн. за розгляд судом позовної вимоги про стягнення з Посольства України в Республіці Кіпр на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. За таких обставин, як вже було зазначено вище, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, про які вказано в ухвалі, шляхом надання до суду: 1) позовної заяви у паперовій формі разом з додатками до неї - відповідно до вимог пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, а також з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України; 2) документу про сплату судового збору в сумі 841, 00 грн. На виконання вимог вищевказаної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав адміністративний позов в паперовій формі разом з додатками до нього в кількості для суду та відповідача. Разом з тим, в даній заяві зазначено, що позивач вбачає лише одну позовну вимогу немайнового характеру, а тому позивачем не надано документа про сплату судового збору в сумі 840, 80 грн. за розгляд судом позовної вимоги майнового характеру. З вказаного вище вбачається, що підставою для повернення позову було невиконання ОСОБА_1 вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020 в частині надання документа про сплату судового збору в розмірі 840, 80 грн. за розгляд судом позовної вимоги позовної вимоги про стягнення з Посольства України в Республіці Кіпр на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. Щодо вказаного колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Згідно з ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зміст цієї норми вказує на те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад, визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). Таким чином, у справах про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень позивач звільняється від сплати судового збору, а отже вказані вимоги не є об`єктом справляння судового збору. Колегія суддів зазначає, що в даній адміністративній справі позивач заявив вимогу про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із протиправністю оскаржуваних ним по цій справі дій Посольства України в Республіці Кіпр з поширення персональних даних ОСОБА_1 серед третіх осіб, яке мало місце 17.03.2020 за допомогою електронної пошти. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі № 826/12313/18 зазначив, що «…Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зміст цієї норми вказує на те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди заявлену в адміністративному судочинстві обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). В такому випадку вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується. Тобто, у разі встановлення судом, що протиправними діями (бездіяльністю) чи рішеннями відповідачів позивачу буде завдано негативних наслідків саме у вигляді шкоди (збитків), позивач не позбавлений права звернутися до суду з такими вимогами які не будуть об`єктом справляння судового збору. Подібні висновки щодо застосування зазначених норм права містяться в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 02.05.2019 у справі № 9901/167/19 та Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 820/5268/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них під час розгляду даної справи...». В ухвалі Великої Палати Верховного Суду також зазначається, що зміст ч. 5 ст. 21 КАС України вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується. З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що в даній адміністративній справі № 640/9258/20 вимога про відшкодування моральної шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір в силу вимог ч. 5 ст. 21 КАС України та враховуючи правові висновки Верховного Суду. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відповідно до вимог ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. З аналізу вищевикладеного вбачається, що позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту. Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції. В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2020 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І. Повний текст постанови виготовлений 03.08.2020.