Постанова 4854 № 420/3203/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3203/20 Головуючий в І інстанції: Левчук О.А. Дата та місце ухвалення рішення: 10.06.2020 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П. судді - Стас Л.В. судді - Турецької І.О. за участю секретаря - Коваль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», про визнання протиправними та скасування постанов, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», в якому просив: визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження АСВП № 61627322 від 24.03.2020 року, про стягнення основної винагороди АСВП № 61627322 від 24.03.2020 року, про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження АВСП № 61627322 від 24.03.2020 року, про арешт коштів боржника АВСП № 61627322 від 24.03.2020 року, про арешт майна боржника АВСП № 61627322 від 24.03.2020 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 24.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження АСВП № 61627322, про стягнення основної винагороди АСВП № 61627322 від 24.03.2020 року, про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження АВСП № 61627322 від 24.03.2020 року, про арешт коштів боржника АВСП № 61627322 від 24.03.2020 року, про арешт майна боржника АВСП № 61627322 від 24.03.2020 року. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2017 року між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 41827-А. 14 березня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. видано виконавчий напис № 3991 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості у розмірі 8670,75 грн. 23 березня 2020 року до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від представника ТОВ «Фінфорс» надійшла заява про примусове виконання виконавчого напису № 3991 від 14.03.2020 року. 24 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61627322 з виконання виконавчого напису № 3991, виданого 14.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 24 березня 2020 року в межах виконавчого провадження № 61627322 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. прийнято постанови: про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , основної винагороди у сумі 867,08 грн.; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн.; про арешт коштів боржника, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафі на суму 9937,83 грн. Не погоджуючись із вказаними постановами, посилаючись на порушення відповідачем правил територіальної діяльності приватних виконавців, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. за наявності достовірної інформації про зареєстроване місце проживання боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі, прийнято до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 24 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61627322 є протиправною та підлягає скасуванню. Також, оскільки постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження № 61627322 підлягає скасуванню, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягають скасуванню і постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про стягнення основної винагороди АСВП № 61627322 від 24.03.2020 року, про стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження АВСП № 61627322 від 24.03.2020 року, про арешт коштів боржника АВСП № 61627322 від 24.03.2020 року, про арешт майна боржника АВСП № 61627322 від 24.03.2020 року. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів (п. 3 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону № 1404-VIII). За правилами ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Частиною 1 статті 5 зазначеного Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Так, за правилами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» 02.06.2016 року № 1403-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (п. 4 ч. 2 ст. 23 зазначеного Закону № 1403-VIII). В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Водночас, у відповідності до вимог п. 10 ч. 4 ст. 4 цього ж Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. З аналізу наведених вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. В свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Оскаржувані у даній справі постанови прийняті в рамках виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 приватним виконавцем Дорошкевич В.Л., який згідно даних Єдиного реєстру приватних виконавців України здійснює діяльність в межах виконавчого округу м. Київ. Звертаючись із заявленим позовом, позивач вважає, що приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. протиправно відкрито спірне виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 та прийняті у цьому виконавчому провадженні інші постанови спрямовані на примусове виконання виконавчого напису, оскільки проживання/перебування повивача (боржника) є наступна адреса: АДРЕСА_1 . В свою чергу, як у відзиві на позовну заяву, так і в поданій апеляційній скарзі, обґрунтування правомірність відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі міста Києва, відповідач посилається на те, що у виконавчому написі та заяві про його примусове виконання зазначено адресу боржника у м. Києві та Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття провадження. Проте, вирішуючи справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив вказані доводи відповідача, які ним наведені у відзиві на позовну заяву, а також і в поданій апеляційній скарзі, з огляду на викладене. Так, у заяві про примусове виконання виконавчого документа та доданому до неї виконавчому написі № 3991, який виданий 14.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., зазначено адресу місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Проте, згідно паспортних даних ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області 29.03.1999 року) з 25.07.2005 року останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також, у наведеній заяві про примусове виконання та доданому до неї виконавчому написі зазначено адресу місця реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 . Більш того, в матеріалах виконавчого провадження № 61627322 також міститься копія договору позики № 41827-А від 05.05.2017 року, в якому в графі реквізити зазначено місце реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 . В свою чергу, жодних доказів на підтвердження проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , стягувачем, ТОВ «Фінфорс», до заяви про відкриття примусового виконання виконавчого документа додано не було. Разом з цим, за правилами ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, жодних дій, передбачених ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем вчинено не було. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , не підтверджений належними та допустимими доказами та не може бути визнаний судом таким, що встановлений під час вирішення приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. питання про прийняття до виконання виконавчого напису № 3991 від 14.03.2020 року та відкриття виконавчого провадження № 61627322. Колегія суддів зазначає, що вказана у виконавчому написі чи заяві стягувача інформація про проживання боржника, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже, у протилежному б випадку, допускалося б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу. Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано будь-яких доказів щодо наявності майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача). Окрім цього, відповідач у відзиві на позовну заяву та поданій апеляційній скарзі не посилається на наявність відкритих рахунків боржника в банківських установах у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача). Навпаки, за наданими відповідачем копіями спірного виконавчого провадження судом встановлено, що постановою від 04.05.2020 року відповідачем звернуто стягнення на доходи боржника (позивача у справі), що отримує дохід від ТОВ «Блек СІ Хотел Груп», адреса реєстрації: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20. З огляду на викладене у сукупності вбачається, що відповідачем не додержано вимоги ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, тобто, відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскаржувані постанови визнанню протиправними та скасуванню. Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Усім доводам апеляційної скарги колегією суддів надано належну оцінку. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судове рішення складено у повному обсязі 30.07.2020 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька