Ухвала КЦС ВС № 565/1438/19

Ухвала 29 липня 2020 року м. Київ справа № 565/1438/19 провадження № 61-10992ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 березня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Невідомського О. А. про призначення судової автотехнічної експертизи задоволено та призначено у справі судову автотехнічну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 березня 2020 року скасовано, у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової автотехнічної експертизи у справі відмовлено. 23 липня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Оскарження ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи передбачено пунктом 12 частини першої статті 353 ЦПК України. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Вказівка в резолютивній частині постанови Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 рокупро можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржена постанова Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков