Постанова 4811 № 455/23/20

Справа № 455/23/20 Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й. Провадження № 22-ц/811/1352/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2020 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. за участі секретаря: Фейір К.О. без участі сторін, розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справицивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ,- ВСТАНОВИЛА: ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - визнано неподаною та повернуто позивачу. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що заявою від 14 лютого 2020 року він виконав вимоги ухвали Старосамбірського районного суду Львівської області 07 лютого 2020 року та усунув недоліки позовної заяви. Вказує, що оскаржувана ухвал постановлена судом першої інстанції безпідставно. Просить ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 березня 2020 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2019 року скасуванню на підставі пп.6 ч.1 ст.376 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Встановлено, 03 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 07 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали та роз`яснено, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву може бути визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами. На виконання вимог вищезгаданої ухвали, 19 лютого 2020 року позивач надіслав до суду клопотання, в якому просив долучити до матеріалів позову квитанцію про сплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок, повідомив, що немає розрахунку суми судових витрат, немає ціни позову (грошової оцінки), не подавав іншого позову на цей же предмет і з тих же підстав, оригінали доказів подасть у засіданні, інших відомостей про сторони, крім вказаних в позові не знає, позовна вимога- визнати, що він є співвласником майна. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки, визначені ухвалою судді від 07 лютого 2020 року, а тому позовну заяву слід визнати неподаною та повернути позивачу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", в ухвалі повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що заява за формою і змістом відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України, а подання додаткових доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу. З урахуванням зазначених обставин, у суду першої інстанції не було правових підстав для повернення позовної заяви, відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, ухвала Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 березня 2020 рокускасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст., 367, 368, п.6 ч. 1 ст.374, ст.379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Старосамбірського районного суду Львівської області від 31 березня 2020 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 03 серпня 2020 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.