Постанова 4823 № 743/202/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 31 липня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 743/202/20 Головуючий у першій інстанції - Сташків В. Б. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/777/20 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді - Бобрової І.О., суддів - Висоцької Н.В., Мамонової О.Є. сторони справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, місце ухвалення судом першої інстанції заочного рішення - смт Ріпки, дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення -19.03.2020, У С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором б\н від 10.05.2011 в розмірі 11699,49 грн та 2102 грн судових витрат. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 10.05.2011 між сторонами було укладено кредитний договір б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 2500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, викладеними на банківському сайті, складає між ним та банком договір. Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим, станом на 30.11.2019 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 11699,49 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 2499,54 грн, заборгованості по процентами за користування кредитом - 7266,64 грн, заборгованості за комісією - 0,00 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 900,00 грн, а також штрафи: фіксована частина - 500,00 грн, процентна складова - 533,31 грн. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом за договором б/н від 10.05.2011 станом на 30.11.2019 у розмірі 2499,54 грн та 449,08 грн судового збору. В решті вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, пені, комісії та штрафів за користування кредитом та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права, неповне та необ`єктивне дослідження всіх обставин справи. Скаржник зазначає, що позичальник власноручно підписав довідку про умови кредитування з використання кредитки «Универсальна, 30 дней льготного периода», в якій зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів та строк їх внесення, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. На думку скаржника, суд, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, сплата яких, в тому числі, передбачена ст.169 Кодексу європейського договірного права. Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 2499,54 грн заборгованості за кредитом не оскаржується, тому, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом в цій частині не переглядається. Судове рішення в частині, що оскаржується, вимогам ст.263 ЦПК України не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам, пені та штрафам, суд першої виходив з того, що матеріали справи не місять підтверджень того, що відповідач був ознайомлений з Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, на які банк посилався як на підставу своїх вимог, а заява від 10.05.2011 не містить домовленості сторін про встановлені відсотки, сплату пені та штрафів. Колегія суддів частково не погоджується із зазначеними висновками з огляду на наступне. Судом встановлено, що 10.05.2011 між сторонами укладений договір б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.11). У тексті вказаної заяви зазначено, що ОСОБА_1 погодився із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Зазначено, що він ознайомлений і згодний із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому в письмовому вигляді. Також 10.05.2011 ОСОБА_1 було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Универсальная, 30 дней льготного периода» (а.с.12 фотокопія), згідно з якою базова відсоткова ставка в місяць становить 3,0 %, в разі несвоєчасного повернення заборгованості передбачається стягнення пені в розмірі 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць, штраф за порушення строків платежів в розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій. Згідно із розрахунком, наданим банком до позовної заяви, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 30.11.2019 становить 11699,49 грн і складається із: заборгованості за кредитом - 2499,54 грн, заборгованості по процентами за користування кредитом - 7266,64 грн, заборгованості за комісією - 0,00 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 900,00 грн, а також штрафи: фіксована частина - 500,00 грн, процентна складова - 533,31 грн (а.с.5-10). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Приписами статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено право отримання процентів за кредитним договором. Як вказано вище, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи позов в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.05.2011, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору. Оцінюючи доводи позивача про те, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач погодився з умовами та правилами надання Банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору, колегія суддів вважає за необхідне дотриматися правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, ухваленого в аналогічних правовідносинах, зміст якого зводиться до того, що роздруківка Умов та Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), та, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Підстав відступити від цього правового висновку під час розгляду справи, що переглядається, колегія суддів не встановила. Разом з тим, як зазначалось раніше, у підписаній позичальником ОСОБА_1 довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000044708467, базова процентна ставка зазначена у розмірі 3 % (36% річних) (а.с.12). З наданого банком до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 січня 2013 процентна ставка за користування кредитом була зменшена до 30%, з 01 вересня 2014 року збільшена до 34,8%, з 01 квітня 2015 року - до 43,2%. За змістом частин першої - четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина друга статті 1067 ЦК України). За змістом правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57ц12, та постанови Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №515/1844/16-ц боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. Матеріали справи доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки не містять. Отже, враховуючи, що позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надано переконливих доказів на підтвердження виконання банком свого обов`язку проінформувати ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки з 36 % до 43,2 %, апеляційний суд вважає за можливе вирішити питання про стягнення відсотків, виходячи з відсоткової ставки, яка узгоджена сторонами у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000044708467. За період з 10.05.2011 по 30.11.2019 згідно із розрахунком позивача, наданим в суд апеляційної інстанції, загальний залишок заборгованості за відсотками становить 1636,77 грн. Враховуючи відсутність заяви про застосування позовної давності, зазначена сума процентів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Розглядаючи вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 пені в сумі 900 грн та штрафів на загальну суму 1033,31 грн, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пеня, як вид неустойки, нараховується у відсотках за несвоєчасно виконане зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, Згідно ст.61 Конституції України зазначено, ніхто не може двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. У даному випадку, за одне й те саме порушення зобов`язання (порушення строків виконання зобов`язання, несвоєчасне виконання зобов`язання) Банк накладає подвійну відповідальність одного виду. Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня - є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, їх одночасне застосування за одне і те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15. Тому, суд вважає, що одночасно застосовувати і штраф і пеню, в даному випадку, є неправомірним. Відповідно до положень довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000044708467, ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , при нарахуванні пені застосовується базова процентна ставка по договору. Позивачем здійснено розрахунок пені, виходячи із процентної ставки 43,2 %, а не 36 % як було погоджено сторонами, що виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 900 грн, як такої, що нарахована не у відповідності до умов договору. Що стосується вирішення позовних вимог про стягнення штрафів - 500 грн (фіксована частина) та 533,31 грн (процентна складова), колегія суддів виходить з наступного. Згідно із довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000044708467, ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань становить 500 грн +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Враховуючи, що сума заборгованості за кредитом становить 4136,31 грн (2499,54 грн тіло кредиту +1636,77 грн проценти), то 5% від суми заборгованості становить 206,81 грн. Суми штрафів 500 грн та 206,81 грн і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. З огляду на викладене вище рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості по процентам в сумі 1636,77 грн, штрафу 500 грн (фіксована частина) та штрафу 206,81 грн (процентна складова). Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судового збору в сумі 449,08 грн підлягає зміні, шляхом збільшення суми стягнуто судового збору з 449,08 грн до 870,14 грн. На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 803,19 грн судових витрат за розгляд справи в апеляційному суді. Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч.1 п.1,3, 381-384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова) - скасувати та частково задовольнити вимоги в цій частині. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д) 1636, 77 грн (одна тисяча шістсот тридцять шість гривень сімдесят сім копійок) заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 500 грн штрафу (фіксована частина), 206,81 грн штрафу (процентна складова). Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2020 року в частині стягнення судового збору змінити, збільшивши суму судових витрат, що стягуються з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з 449,08 грн до 870,14 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д) 803,19 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст. 389 ЦПК України Судді Чернігівського апеляційного суду І.О.Боброва Н.В.Висоцька О.Є.Мамонова Повний текст постанови складений 31.07.2020.