Постанова 4813 № 523/13085/17

Номер провадження: 22-ц/813/2280/20 Номер справи місцевого суду: 523/13085/17 Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.07.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О. М. розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» Беляєва Юрія Леонідовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 - про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3% річних та індексу інфляції за прострочення грошового зобов`язання, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 28.08.2016р. керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ», р/н НОМЕР_1 , порушивши Правила дорожнього руху скоїла зіткнення з автомобілем марки «Мерседес», р/н НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_2 , з яким ТДВ «Експрес Страхування» було укладено договір добровільного страхування вказаного вище транспортного засобу №202.13.2181428 від 30.05.2016р. За зверненням ОСОБА_2 , на виконання умов договору добровільного страхування, позивачем було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 65149,79грн. В зв`язку з чим, на думку позивача, до страховика перейшло право вимоги відшкодування шкоди заподіяної винною особою. Добровільно відшкодувати матеріальну шкоду відповідач відмовилась. Посилаючись на зазначені обставини та уточнивши пред`явлені позовні вимоги позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» суму матеріальної шкоди в розмірі 44040,86 грн., 3% річних за порушення грошового зобов`язання за період з 05.04.2017р. по 11.02.2019р. в розмірі 2454,22 грн., індекс інфляційній за той же період в розмірі 8 826,58грн., сплачений судовий збір та витрати понесені позивачем в зв`язку з переїздом до іншого населеного пункту в розмірі 3590,28грн. Дані обставини стали підставою для звернення до суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2019 року позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» - було задоволено частково, постановлено: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (ЄДРПОУ 36086124) суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 30132,75 гривень, витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту в розмірі 3590,28гривень, судовий збір в розмірі 301,32 гривень. в іншій частині заявлених позовних вимог відмовити. Рішення суду мотивоване тим, що від дня настання страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 24 квітня 2019 року представником Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» - Беляєвим Юрієм Леонідовичем було подано апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2019 року, відповідно до якої позивач просить рішення суду першої інстанції частково скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення було допущено неповне з`ясування обставин справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це сума, яку за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має сплатити страховик по полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, але даного полісу у відповідача не було. За таких обставин, виходячи із положень ст. 22 ЦК України та з урахуванням висновку судового експерта №18-2223 від 08.08.2018 року розмір фактичних збитків, що має бути стягнутий з відповідача складає 44 040,86 гривень. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 13.05.2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду було відкрито провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» Беляєва Юрія Леонідовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 - про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3% річних та індексу інфляції за прострочення грошового зобов`язання. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.05.2019 року вказану цивільну справу було було призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розпорядженням № 5914 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.11.2019 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суд під головуванням судді Князюка О.В. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року справу за апеляційною скаргою представника Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» Беляєва Юрія Леонідовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 - про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3% річних та індексу інфляції за прострочення грошового зобов`язання було прийнято до провадження та призначено до розгляду. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Матеріалами справи встановлено, що 30.05.016р. між ТДВ «Експресс Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія №202.13.2181428 предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією автомобіля марки «Мерседес», р/н НОМЕР_2 . 28.08.2016р. в с. Крижанівка, Комінтернівського району, Одеської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Мерседес», р/н НОМЕР_2 та автомобіля марки «ГАЗ», р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Мерседес», р/н НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.09.2016 року (справа №523/13490/16-п) ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні ДТП. Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає. На підставі умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №202.13.2181428 від 30.05.2016р., страхових актів та розрахунку суми страхового відшкодування, позивачем на рахунки ВОП « ОСОБА_3 » та філії «Автомобільний Дім Одеса» ПАТ «Одеса-Авто», яка проводила ремонт автомобіля, перераховано суму страхового відшкодування у загальному розмірі 65149,79грн, що підтверджується платіжними дорученнями № цо02575 від 07.09.2016р. та № цо02574 від 07.09.2016р. Згідно висновку №18-2120 судової автотоварознавчої експертизи від 15.01.2019р. вартість матеріального збитку (шкоди), заподіяного власнику автомобіля марки «Мерседес», р/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 28.08.2016р., становить 30132,75грн. Розмір вказаної матеріальної шкоди встановлений експертом з урахуванням суми відновлюваного ремонту в розмірі 44040,86грн., яку просить стягнути позивач, зменшену на коефіцієнт фізичного зносу КТЗ в розмірі 0,39.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. П.п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір вказаної матеріальної шкоди встановлений експертом з урахуванням суми відновлюваного ремонту в розмірі 44040,86грн., яку просить стягнути позивач, зменшену на коефіцієнт фізичного зносу КТЗ в розмірі 0,39.Таким чином вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 44040,86грн. без урахування коефіцієнту фізичного зносу колісного ТЗ є безпідставною. Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції в силу частини другої статті 625 ЦК України, по спірним правовідносинам у даній справі не ухвалювалось рішення суду про відшкодування завданої матеріальної шкоди з ОСОБА_1 на корись позивача. Договірних правовідносин між сторонами, які б давали підстави стверджувати про наявність у відповідача, як боржника грошового зобов`язання перед позивачем, як кредитором, у справі не встановлено. Колегія не може повністю погодитись із вказаними висновками з огляду на наступне. Спірні правовідносини між сторонами за своєю правовою природою є суброгацією, а тому відповідно регулюються правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування". Як обґрунтовано послався суд, дані вимоги закону вказують про перехід права вимоги до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора, а саме до страховика потерпілої особи переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Відносини ж між позивачем та потерпілою особою, якій було завдано матеріальних збитків страховиком, регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За правилами, передбаченими ст. ст. 1166, 1167, 1188, 1194 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 22 ЦК України позивачу, як особі якій завдано збитків в зв`язку із пошкодженням майна гарантовано право на їх повне відшкодування. Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України). Так, згідно висновку №18-2120 судової автотоварознавчої експертизи від 15.01.2019р. вартість матеріального збитку (шкоди), заподіяного власнику автомобіля марки «Мерседес», р/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 28.08.2016р., становить 30132,75грн. Розмір вказаної матеріальної шкоди встановлений експертом з урахуванням суми відновлюваного ремонту в розмірі 44040,86грн., яку просить стягнути позивач, зменшену на коефіцієнт фізичного зносу КТЗ в розмірі 0,39. В Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до ст.29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика). Відповідно до п.п. 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має сплатити страховик як страхове відшкодування. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 та постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати. Крім того, листом Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011, роз`яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Судом першої інстанції не враховано, що сума відшкодування - 30132,75грн., визначена висновком №18-2120 судової автотоварознавчої експертизи від 15.01.2019р. із урахуванням фізичного зносу пошкодженого автомобіля, а розмір реальних збитків, необхідних для відновлення пошкодженої речі, які відшкодовані ТДВ «Експресс Страхування» потерпілому, становлять 44040,86грн., відтак різниця між цими сумами відповідно до правила статті 1194 ЦК України має бути відшкодовано відповідачкою для повного відшкодування завданої нею шкоди. Зазначений висновок також викладений у Постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року, за результатами розгляду цивільної справи № 199/6667/15-ц. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги у відповідній частині. Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції в силу частини другої статті 625 ЦК України колегія зазначає наступне. Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання зобов`язання по відшкодуванню страховику шкоди, однак, цей строк пов`язаний з моментом пред`явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної вимоги до відповідача. Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 979 ЦК України договір страхування є правовідношенням, в якому страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відтак, таке правовідношення є грошовим зобов`язанням. Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням, то відповідач отримавши вимогу позивача 07.07.2017 р. та не виплативши суму страхового відшкодування у визначений ст. 530 Цивільного кодексу України строк, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду по справі № 910/18319/16 від 07.02.2018 р. З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення 2454,22 грн. 3 % річних та 8826,58 грн. інфляційних втрат нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 05.04.2017 р. до 11.02.2019 р., тож вимоги позову, як обґрунтовані, підлягають задоволенню в цій частині. Враховуючи наведене, при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків, що є підставою для скасування цього судового акту в частині відмови у задоволенні позову з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» підлягає задоволенню. За таких обставин, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу положень ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» Беляєва Юрія Леонідовича задовольнити. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.02.2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» - задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (ЄДРПОУ 36086124) суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 44040,86 грн., 3% річних за порушення грошового зобов`язання за період з 05.04.2017р. по 11.02.2019р. в розмірі 2454,22 грн., індекс інфляційній за той же період в розмірі 8 826,58грн., судовий збір в розмірі 2 200 гривень. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 31 липня 2020 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А.П. Заїкін О. М. Таварткіладзе