Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3622/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Волдінер Ф.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3622/19 пров. № А/857/4103/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Матковської З.М., Кузьмича С.М. за участю секретаря судового засідання: Хомич О.Р. прокурора: Мельника Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ратнівської селищної ради Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 140/3622/19 за адміністративним позовом Заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури Дарчика М. до Ратнівської селищної ради Волинської області про визнання протиправним та нечинним рішення, ВСТАНОВИВ : 10.12.2019р. Заступник керівника Ковельської місцевої прокуратури Дарчик М. звернувся в суд з позовом до Ратнівської селищної ради Волинської області про визнання протиправним та нечинним п.1 рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області від 05.09.2019р. № 26/2, яким затверджено детальний план території частини житлового кварталу К-11 та К-12 в межах території вулиці Шкільної та вулиці Лесі Українки (урочище «Грушка») в смт Ратне Волинської області. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2020р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Ратнівська селищна рада Волинської області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Прокурор Мельник Ю.І. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. 20.07.2020р. на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника апелянта Ратнівської селищної ради Волинської області про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадження заходів карантину. ч.2 ст.313 КАС України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, ч.3 цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Отже, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки учасники справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду, а їх участь у судовому засіданні не визнана обов`язковою. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. 27.03.2018р. Рішенням Ратнівської селищної ради № 17.7 надано дозвіл на розробку детального плану території частини житлового кварталу К-11 та К-12 в межах території вул. Шкільної та вул. Лесі Українки ( урочище «Грушка) у смт. Ратне. 05.09.2019р. Ратнівською селищною радою на 26 сесії 7 скликання на 2 засіданні прийнято рішення № 26/2 «Про затвердження детального плану території частини житлового кварталу К-11 та К-12 в межах територій вул. Шкільної та вул. Лесі Українки (урочище «Грушка») та затвердження детальних планів території по вул. Партизанській і вул. Заболоттівській смт Ратне Волинської області». Пунктом першим даного рішення затверджено детальний план території частини житлового кварталу К-11 та К-12 в межах територій вул. Шкільної та вул. Лесі Українки (урочище «Грушка») смт Ратне Волинської області. Тобто, вказаним пунктом рішення передбачено індивідуальну житлову забудову на частині території населеного пункту, затверджено детальний план території частини житлового кварталу К-11 та К-12 в межах території вул. Шкільної та вул. Л. Українка ((урочище «Грушка») в смт Ратне. 26.09.2019р. від жителів смт Ратне до Прокуратури Волинської області надійшло колективне звернення про вжиття заходів щодо попередження незаконного розпорядження землями комунальної власності, у якому просили: вжити заходів щодо запобігання незаконному розпорядженню землями комунальної власності селища Ратне Ратнівського району внаслідок незаконних дій та рішень в сфері містобудівної діяльності Ратнівською селищною радою Ратнівського району, проектною організацією Ратнівське комунальне госпрозрахункове проектно-виробниче, архітектурно-планувальне підприємство, Головним архітектором проекту Б.Д. Солярчуком, уповноваженим органом містобудування та архітектури Ратнівського району, при розробці та затвердженні детального плану території частини житлового кварталу К-11 та К-12 в межах територій вул. Шкільної та вул. Лесі Українки (урочище «Грушка»). 18.10.2019р., 31.10.2019р. у листах №05-75/, №05-822, заступник прокурора Волинської області Мосійчук О. повідомив Ратнівську селищну раду про те що затверджений детальний план території не відповідає вимогам законодавства, оскільки суперечить Генеральному плану смт Ратне та просив до 24.10.2019р. надати у прокуратуру області інформацію про вжиті заходи щодо скасування рішення від 05.09.2019р. № 26/2, яким затверджено детальний план території частини житлового кварталу К-11 та К-12 в межах територій вул. Шкільної та вул. Лесі Українки (урочище «Грушка») смт Ратне та повідомити якщо такі заходи до цього часу органом місцевого самоврядування не вживались про їх причини. 23.10.2019р., 04.11.2019р., 27.12.2019р. Ратнівська селищна рада листами № 406/01-10; № 426/01-10; № 495/01-10 повідомила Прокуратуру Волинської області, що лист від 18.10.2019р. № 05-75/вих19 переданий для розгляду до постійної комісії селищної ради з питань промисловості, продовольства, земельної реформи і екології, будівництва, транспорту і зв`язку. Доповнення до запиту Прокуратури Волинської області про надання інформації про вжиті селищною радою заходи щодо скасування рішення від 05.09.2019р. № 26/2 передане для розгляду до постійної комісії селищної ради з питань промисловості, продовольства, земельної реформи і екології, будівництва, транспорту і зв`язку. Рішення про скасування детального плану території частини житлового кварталу К-11 та К-12 в межах територій вул. Шкільної та вул. Лесі Українки (урочище «Грушка») смт Ратне не прийняте, так як за нього відповідно до п.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не проголосувало більшість голосів від загального складу депутатів ради. ст.1 Закону України «Про основи містобудування» визначає, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури. Із змісту ч.1 ст.12 вказаного Закону видно, що до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території віднесено затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. У ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. За визначенням, наданим у зазначеній статті Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. ч.1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці .На підставі та з врахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятись проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території. В п. 4.1, п. 4.7 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» передбачено, що детальний план розробляється з метою уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території, а внесення змін до детального плану за умови ого відповідності генеральному плану здійснюється шляхом розроблення проекту внесення змін до нього. п.4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 визначено, що детальний план розробляється на структурно-планові елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування ( за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновків, що детальний план має розроблятись на основі затверджуваного генерального плану, а його положення мають узгоджуватись з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього на не суперечити йому. Так, Верховний Суд у постанові від 21.11.2019р. у справі № 1840/3059/18 зазначив, що «…генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території». Як видно із матеріалів справи, Генеральний план селища Ратне розроблений та затверджений у 1986 році в межах селища. Затверджений пунктом 1 оспорюваного рішення Ратнівської селищної ради від 05.09.2019р. № 26/2 детальний план території частини житлового кварталу К-11 та К-12 в межах територій вул. Шкільної та вул. Лесі Українки (урочище «Грушка») в смт. Ратне не відповідає п. 1 ст.17, ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 4.1, п. 4.7 ДБН Б.1.1-14.2012, 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» , оскільки забудова частини території, щодо якої затверджено вищевказаний детальний план суперечить генеральному плану смт. Ратне, що не спростував відповідач. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач Ратнівська селищна рада як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб що визначені Конституцією та законами України. Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення норм процесуального права, а саме розгляд даної справи судом першої інстанції із порушенням особливостей провадження, колегія суддів вважає зазначити наступне. У відповідності до п.18 ч.1 ст.4 КАС України, нормативно-правовим актом є акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Згідно ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. п.42 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердження в установленому порядку містобудівної документації віднесене до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Із змісту ч.1, 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видно, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 року № 883/5) визначено, що нормативно- правовий акт-це офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування. Тобто, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово. При цьому, індивідуальним (ненормативним) правовим актам притаманні такі ознаки, які спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки, поширюються лише на персонально визначених суб`єктів, містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією, не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів, не мають зворотної дії в часі. Так, в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено: генеральний план населеного пункту-містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п.2 ч.1 ст.1); містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (п.7 ч.1 ст.1). Аналіз вказаних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави дійти висновку, що детальний план територій містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це, зокрема, сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання конкретної території населеного пункту. Затверджуючи своїм рішенням детальний план території орган місцевого самоврядування визначає стратегію планування та забудови території конкретної частини (масиву) населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин. Визначальною умовою, що може бути критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло, адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення). Отже, рішення селищної ради про затвердження детального плану території стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності. З огляд на вказане, рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено детальний план території, не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов`язків певної особи, а є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежену кількість суб`єктів та застосовується багаторазово. ч.1-2 ст.12 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.4 цієї статті, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом (п.1). Згідно ч.2 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч.4 цієї статті. ч.4 ст.257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження нормативно- правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом (п.1). Так, ч.1 ст.264 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень, передбачено, що правила цієї статті поширюються, у тому числі, на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень (пункт 2). ч.8 ст.264 КАС України передбачено, що адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження. Тобто, за загальним правилом, спори з приводу оскарження нормативно- правового акту не можуть бути розглянуті судом за правилами спрощеного позовного провадження, а повинні розглядатися лише за правилами загального позовного провадження. Винятки, за умови існування яких наведені справи можуть бути розглянути за правилами спрощеного позовного провадження, мають бути прямо передбачені КАС України. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що суд першої інстанції розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки розгляд спорів з приводу оскарження нормативно-правового акту передбачає особливу процедуру, яка виключає розгляд таких спорів за правилами спрощеного позовного провадження. Щодо доводів апелянта в частині підпису позовної заява заступником керівника прокурора Волинської області, колегія суддів вважає зазначити наступне. У ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист Згідно з ч.3, 4 ст.5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. За приписами ч.3-5 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. ст.131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Із змісту ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» видно, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. В п.1 ч.6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, щопід час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням). ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» врегульовано, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. Аналіз викладених положень закону свідчить про те, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, окрім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу. Як видно із змісту позовної заяви, в обґрунтування підстав звернення до суду з цим позовом прокурор вказує, що 26.09.2019р. надійшло колективне звернення жителів смт Ратне Волинської області з приводу вжиття заходів щодо попередження незаконного розпорядження землями комунальної власності. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v.RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010р.; MENCHINSKAYA v.RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009р). Також Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» від 31.03.2005р.). З огляду на вказане, колегія судді дійшла висновку, що Заступник прокурора Волинської області мав обґрунтовані підстави звернутись до суду із даним позовом та відповідно підписувати позовну заяву, як прокурор для здійснення належного захисту інтересів громади у спірних правовідносинах. ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно з п.7 ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Керуючись ст.ст.243, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Ратнівської селищної ради Волинської області задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 140/3622/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправним та нечинним пункт 1 рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області від 05.09.2019р. № 26/2, яким затверджено детальний план території частини житлового кварталу К-11 та К-12 в межах території вулиці Шкільної та вулиці Лесі Українки (урочище «Грушка») в смт Ратне Волинської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В. Бруновська Суддя З.М. Матковська Суддя С.М. Кузьмич Постанова в повному обсязі складена 31.07.2020р.